Алексей Буряченко: Репутація приватних лабораторій під загрозою. Працюють рейдери

Вітаю, шановні читачі. От хотів би сьогодні написати не про корупцію, злочини та рейдерство, але відчуваю, що, на жаль, не вийде. Про них також вимушений буду сказати. Але основна мета сьогоднішньої статті, це пояснити людям, що коли йдеться про громадське здоров’я — це не жарти чи виключно корпоративна історія, це життя та здоров’я людей.

Адже, система громадського здоров’я, яка включає в себе і профілактику, і епідеміологічну складову, здебільшого безпосередньо пов’язана з первинним діагностуванням в лабораторіях. Це єдина комплексна система запобіганню захворюванням і перші кроки в лікуванні, яка включає велику кількість елементів і, якщо один з них випадає, наприклад, можливість своєчасного діагностування, це може потягнути за собою постановку пацієнту невірного діагнозу і фатальні наслідки.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, під поняттям “здоров'я” слід “розуміти стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів”. Так і в Україні, ще у листопаді 2016 року Кабінет Міністрів схвалив “Концепцію розвитку системи громадського здоров'я”. Вона передбачала комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров'я населення, попередження захворювань та збільшення тривалості працездатного віку.

До чого тут рейдерство, злочини та небезпека для життя та здоров’я для людей, запитаєте ви? Відповідь дуже проста і про неї я уже зазначав раніше.

Система громадського здоров’я в Україні — це комплексна система, яка забезпечується і державними, і приватними установами, в тому числі і лабораторіями. Державна система лабораторних центрів не має можливості забезпечити всі потреби громадян, і, насправді, цього й не потрібно. В сучасному світі багато функцій громадського здоров’я реалізуються через приватний сектор. По суті він “вмонтований” в єдину систему охорони здоров’я, і через нього люди можуть здавати й так звані безкоштовні аналізи, за які, насправді, в межах “пакетів” платить держава через НСЗУ.

Погодьтеся, це вигідно і державі, і приватним власникам. Уряд не повинен повністю тягнути всю інфраструктуру, а для приватних інвесторів це можливість стабільного заробітку і додаткової реклами своїх платних послуг. Пазл складається. Але все добре тоді, коли працює злагоджено і відповідально. Адже, якщо приватна лабораторія береться за аналізи, вона відповідає за їх якість і вони лягають в основу діагнозів та стратегій лікування, чи навіть передопераційної підготовки.

В нашому ж випадку, на прикладі спроби рейдерського захоплення частини лабораторій “Ескулаб” (https://esculab.com), про що пише видання УНІАН (https://www.unian.net/society/zahvat-biznesa-cenoy-zhizni-ukraincev-reydery-prodolzhayut-unichtozhat-medicinskuyu-set-eskulab-novosti-ukrainy-amp-12717558.html), можна наочно показати, як, ніби, на перший погляд, вузькокорпоративний конфлікт має ризики для життя та в цілому нанесення репутаційної шкоди системі охорони здоров’я України.

І на прикладі внутрішнього конфлікту в мережі лабораторій “Ескулаб” ми маємо  зрозуміти, що превенція та вчасне реагування важливе не тільки для охорони здоров’я, але і у роботі правоохоронних органів, які мають відповідально і з розумінням всього комплексу можливих негативних наслідків для населення, належним чином реагувати на оприлюднені факти порушення чинного законодавства.

Роздивитися цей кейс ближче допоможе згадана стаття в УНІАНі та прес-конференція в ІНТЕРФАКСі (https://ru.interfax.com.ua/news/pharmacy/1006671.html), де уже в преамбулі зазначено, що “лабораторію та пункти забору "Ескулаб" у Києві відключено від програмного забезпечення, що призвело до блокування видачі всіх результатів аналізів та зупинки роботи лабораторії”,  і це дуже серйозно.

Отже, давайте все розкладемо по поличках.

З інформації яку ми почули у вищезазначеній прес-конференції в ІНТЕРФАКСі та інших публічних джерелах, випливає, що конфлікт між співзасновниками мережі "Ескулаб" виник у 2023 році, коли Станіслав Луговський та Денис Мельник зробили спробу переоформити на себе частку Сергія Дядюшка та вивести його зі складу учасників мережі. Спочатку Луговський та Мельник намагалися це зробити відносно правовим способом: отримавши більшість голосів на зборах учасників товариства. На які, авжеж, не запросили Дядюшка. Коли ця спроба провалилася, вони вдалися до методів тиску які за багатьма ознаками можна класифікувати як класичне рейдерство. Отож, з липня 2023 року, Луговський та Мельник, прямо порушуючи низку законів, намагаються “віджати” бізнес. 

Апогеєм стала нещодавна ситуація у липні цього року, коли компанія ПП "М3-Груп", якій, за інформацією ЗМІ, сприяє Ігор Маліновський, що є родичем одного із засновників "Ескулабу" Станіслава Луговського, відключила лабораторію та пункти забору в Києві від програмного забезпечення. Через відключення перестало працювати медичне обладнання і, як наслідок, пацієнти не змогли отримати результати аналізів. Масштаб трагедії значно збільшується від того факту, що велика доля цих пацієнтів — онкохворі дорослі та діти, вагітні жінки, а також важкохворі, які готувалися до операцій або проводили діаліз.

Я, як керівник державних та недержавних структур високого рівня з багаторічним досвідом, розумію, що якщо в “Ескулаб” наважилися на оприлюднення такої резонансної інформації, це означає тільки одне — простою медіацією проблема не вирішується і в ній задіяні великі гроші та “високі кабінети”. І єдиною можливістю досягти справедливості і відлякати “заряджених” людей в погонах та інших “рєшал” від цього конфлікту є публічність!

І мені точно не подобається борсатись у чиїсь “брудній білизні”, але розуміючи що за цим може стояти життя та здоров’я багатьох людей, вимушений це робити і акцентувати на цьому увагу суспільства та правоохоронних органів. Адже мені не все одно.

Продовжуємо слідкувати за цією, безперечно, резонансною історією. Переконаний, що це ще не фінальний акт.