Гайдай Валентин: Що таке денацифікація України простою мовою?

Починаючи повномасштабну війну, Москва оголосила кілька її цілей, однією з яких була т. зв. «денацифікація» України. За логікою, Росія мала намір протистояти послідовникам ідей Адольфа Гітлера – націонал-соціалістам, або спрощено – нацистам. Але по-перше, ця ідеологія заборонена в Україні, по-друге, невже послідовників Гітлера в Україні стільки, щоб починати повномасштабну війну? Ми можемо припустити, що Путін, говорячи про денацифікацію, мав на увазі боротьбу з українськими націоналістами й прихильниками правих ідеологій та суспільно-політичних рухів. Звісно це абсурд та реальний тероризм, адже не кремлівському божевільному діду вирішувати, які мають бути ідеологічні та електоральні вподобання українців. Але навіть не в цьому справа. Давайте подивимось на цю ситуацію з історичної точки зору. Нацизм, як ідеологія зародився в середовищі мюнхенських націоналістів у 1919-1920 рр. й набув поширення на початку 1920-х, коли Гітлер надав націонал-соціалістичному руху імпульс. На той час вже практично закінчилась війна більшовицької Росії проти України. А з ким тоді протистояли більшовики, як, власне, й білі генерали, якщо нацистів ще не було? Тоді Росія придумала собі інших ворогів – петлюрівців або «українських буржуазних націоналістів», ну і ще на додачу махновців, різноманітних селянських повстанців і т.д. І аж до початку Другої світової та появи ОУН-УПА, Москва боролася з українським національним рухом – лідерами та командувачами збройних формувань УНР – С. Петлюрою, Є. Коновальцем та ін. До епохи національно-визвольних змагань, що почалися після Першої світової, Росія також знаходила з ким їй боротися в Україні. Можна пригадати ХІХ ст., коли царський режим обмежував розвиток української мови, боровся проти найменших зародків української національної ідеї, української культури, намагаючись все звести до рівня примітивної малоросійської шароварщини. Ще раніше – у XVIII ст. царська Росія боролася з Січчю та постійно обмежувала незалежність Гетьманщини, поки не перетворила її на російську губернію з російськими генерал-губернаторами та покріпаченим населенням. А ще перед тим у Росії був новий ворог – мазепинці. Це та частина козацької України, яка противилась її поглинанню владою московського царя. При чому, мазепинцями для Петра І були всі – й соратники Мазепи, й ті, хто відстоював незалежність Гетьманщини. Так само, для Росії петлюрівцями були всі, хто боровся за незалежність України. І так само і зараз – для російського режиму нацисти абсолютно всі, хто вважає себе українцем, розмовляє українською, або принаймні поважає її як державну мову, хто ідентифікує себе з Україною, для кого синій і жовтий кольори є національними. І не важливо, хто він за національністю і якою мовою спілкується в побуті, до якої церкви ходить – для Росії нацисти і вороги абсолютно всі, хто себе ототожнює з Україною та українством. І якби не було ОУН-УПА, Бандери, Шухевича, як й Гітлера, який не має до них жодного відношення, Москва все рівно знайшла б собі ворога в Україні, бо ворог для неї – незалежна Україна, як явище. Звісно, протягом останніх тридцяти років незалежності ми допустили чимало помилок, жалкували за обрану нами владу або за інші дії, не все так просто за нашим прозахідним курсом й діалогом з європейськими та американськими партнерами, але ми стали нацією та державою зі своєю історією, військом, традиціями ті ідеєю. Напавши на Україну, Москва, звісно ж хоче забрати наші природні багатства, загарбати наші родючі землі, природні ресурси, порти, промисловість – все це так. Але окрім економічної, промислової та військово-політичної вигоди Росія переслідує ще й давню маніакальну мету – знищення всього українського. Незалежна і, головне, українська Україна, з єдиною нацією, армією, історією, традиціями, культурою – як кіста в горлі імперської Росії. Це – цивілізаційне протистояння Києва з царською, імперською, радянською, а тепер – й з путінською Росією. І справа тут не в нацистах, петлюрівцях чи мазепинцях. Росія не заспокоїться, поки існує Україна. Тому, Росія повинна померти, як імперський проект і це, в нових умовах нинішньої війни, стає більш ніж реальним варіантом.