Таран Віктор: Щоб утримувати боєздатну армію, нам потрібно розвивати економічний потенціал Карпат

На такі непрості думки мене навів ефір Віталія Портнікова про майбутнє України. Після нього зловив себе на відчутті, що ми часто уникаємо дуже простих і неприємних запитань. От одне із них. Якщо ми хочемо мати армію, здатну воювати не місяць і не рік, а стільки, скільки потрібно, ми маємо говорити не лише про зброю та мобілізацію, а й про сталу економіку.  

На 12 рік війни наші внутрішні запаси економічної стійкості майже вичерпались. Величезна частина промисловості втрачена або перебуває на окупованих територіях. Енергетика добита російськими ракетами. 

Україна сьогодні фактично живе в режимі фінансової реанімації, значною мірою завдяки допомозі ЄС та США.  

Війна рано чи пізно закінчиться, і тоді постане питання, про яке зараз воліють не думати: за які кошти держава фінансуватиме армію, соціальну сферу, комунальні послуги, відновлення країни.  

Звісно, захід допомагатиме і далі, інвестуватиме у відбудову, але ці обсяги не будуть такими, як під час війни, і точно не покриватимуть щоденні потреби бюджету. Це означає, що гроші доведеться заробляти всередині країни. Саме тому будь-які можливості економічного розвитку у регіонах, віддалених від активних бойових дій, є не розкішшю, а питанням виживання. Адже без українського бюджету не буде української армії. А не буде сильної армії - агресія росіян може повторитися. 

І тут дивно спостерігати, як замість тверезої розмови про економічний потенціал тих самих західних регіонів у публічному просторі роздмухується негатив. Той самий Буковель роками подається виключно як символ «мажорів», хоча при цьому тисячі військових проходять там реабілітацію разом із родинами, відновлюють сили і повертаються до служби.  

Про це чомусь говорять значно менше, ніж про дороги чи гучні заголовки. А що власне поганого в тому, щоб будувати дорогу в економічно перспективному регіоні? 

Курорти на Заході України - це не заводи з важкою екологією, які потребують багато енергії. Ці курорти - важливий елемент кластеру «внутрішній туризм», який приносить до бюджетів всіх рівнів податки, робочі місця та майбутні інвестиції. Це одна з небагатьох реальних основ для зростання економіки під час війни і після неї.  

Влада має не воювати з такими проєктами, а створювати умови для розвитку інфраструктури, бо кожна нова інвестиція у Закарпаття, Поділля, Одещину, Галичину чи Буковину це в першу чергу про наповнений бюджет, а отже і здатність країни платити своїм солдатам і утримувати державу. 

Якщо ми справді хочемо сильної армії та безпечної країни, нам треба перестати воювати з внутрішнім бізнесом, «щипаючи його, як гусей», а будувати сильну економіку, захищаючи та бережучи її так само, як державні кордони.