Алексей Буряченко: Стосовно статті в The New York Times по СЗЧ

Я уже висловлював свою точку зору відносно СЗЧ та дезертирства, з якими зараз у ЗСУ, м'яко кажучи, не все гаразд. Кому цікаво, можете ознайомитись з моєю статтею за посиланням (https://weukraine.tv/blog/sistemne-virishennja-problemi-szch-pitannja-natsionalnoji-bezpeki/). І там, я ґрунтовно піднімаю цілий ряд причин які, нажаль, підштовхують військовослужбовця до цього кроку, від неналежної підготовки визнаної Сирським та не завжди вдалого командування, до системних порушень в діях ТЦК, ВЛК та МСЕКів, які опублічують наші правоохоронці. Але потрібно пам'ятати, що дезертирство це завжди свідомий вибір самого військовослужбовця. І, до речі, не зайвим буде в чергове нагадати, що першопричиною цілого ряду "складних моментів" в ЗСУ, про, які не прийнято публічно говорити, це не тільки нічим не спровокований напад росії, а і розбазарювання протягом багатьох років нашою владою до 2014 року воєнного потенціалу, в тому числі ядерного, і навіть після агресії росії ми не зробили належних висновків ставши на шлях самоочищення, а продовжували загравати з ворогом торгуючи з ним, вибудовуючи різні Ротердами+, збагачуючи Свинарчуків на "оборонці" і т.і.

Але повернемося до СЗЧ. Якщо публічно будь-ким, безвідносно до суспільно-політичної позиції, оголошується "маніфест непокори", потрібно усвідомлювати, які у нього будуть наслідки, як внутрішні, так і зовнішні. Публічне СЗЧ, а по-факту дезертирство, під зручними та яскравими гаслами буде використовувати, перш за все, наш ворог, який і є основною причиною війни! Його ціль знищення України і українців, і використовувати він буде не тільки кулі, бомби та ракети, а перш за все, подібні історії з "героїзацією СЗЧ" підриваючи нашу обороноздатність, а деякі наші політикани, нажаль, із задоволенням їй підіграють. Як наслідок таких непродуманих дій, демотивують не тільки тих хто уже воює, а і тих хто зараз на навчальних полігонах, і ті хто тільки має намір вступити до лав ЗСУ.

Тема СЗЧ – самовільного залишення частини українськими військовослужбовцями, дуже чутлива і болюча. Саме тому історію Гнезділова будуть використовувати різні сили як для маніпулювання суспільною думкою, так і для досягнення своїх політичних цілей. Не буде стояти осторонь і росія, це очевидно.. Не виключено, що публікації в NYT також є продовженням її ІПСО. До речі, по кейсу Гнездилова я також уже висловлювався публічно і щоб не повторюватись дам посилання на текст (https://site.ua/oleksiy.buryachenko/szc-ci-mozna-rozvyazati-problemu-i04pklr).

Скажу чесно, мені б дуже не хотілося щоб те про, що публічно заявив Гнездилов і гучно підхопила російська пропаганда, переросло в системну проблему #національної_безпеки, але зрозумійте, коли подібна тема штучно роздмухується в ЗМІ, нічим хорошим це не завершиться. Адже, тема ця нормативно тупікова і рішення, яке б усіх влаштувало, або "чарівної пігулки" просто не існує. 

Тема встановлення чітких термінів служби, яку нібито намагається підняти Гнезділом, насправді не має простого рішення. Будь-яке рішення, яке з цього приводу може прийняти ВРУ, завжди буде половинчастим і не вирішуватиме комплекс супутніх проблем, пов’язаних із обороною країни. Чи розуміє це Гнезділов, переконаний, що так. Але розуміючи це, він все-одно публічно та демонстративно порушує закон, деморалізуючи частину війська, ініціюючи в суспільстві хибну дискусію та продовжує роздмухувати цю тему.

Висновок один -- або ми захищаємось від ворога, або ні, третього варіанту не існує.

Незважаючи на важку ситуацію на фронті і чутливість теми СЧЗ, вчинок Гнезділова отримав негативну оцінку, як у військовослужбовців, громадських діячів, так і простих громадян, які чудово усвідомлюють пагубність таких публічних практик "героїзації СЗЧ", можливо, навіть маючи самі найкращі наміри. Більше того, в соціальних мережах навіть висловлюється думка про більш жорстку реакцію правоохоронців на подібні випадки і, відзначу, що це може мати сенс. Хоча куди уже жорсткіше, санкція статті про дезертирство 12 років позбавлення волі...

Так, для прикладу, лейтенант ЗСУ Масі Наєм зазначив, що це не можна толерувати, бо є багато випадків, коли через СЗЧ одних — інші підрозділи втрачали своїх побратимів.

- На думку заступника командира 3 ОШБр і колишнього командира полку «Азов» Максима Жоріна, це показове СЗЧ матиме сумні наслідки. Він зазначив, що дисципліна — одна з основ будь-якої армії, а подібні випадки дуже сильно демотивують бійців і провокують робити те ж саме.“

Враховуючи вищевикладене, не занурюючись в юридичну казуїстику, скажу, що зараз перед нами стоїть екзестенційний вибір виживання і пройдемо цю дорогу ми разом пліч-опліч. Питання тільки в тому як ми будемо її іти? Демонструючи правовий нігілізм, анархію, безвідповідальність і вседозволеність, чи згуртуємося перед оскалом ворога показуючи свої найкращі якості "козацького драйву", справедливості і цінності ВОЛІ, які демонстрували наші пращури. Задумайтесь над цим і не рийте самі яму, в яку потім нас зіштовхне наш ворог і все завершиться... і СЗЧ, і дезертирство, і корупція, і ламборджині, і "мазня". 

Тримаймо стрій.