Алексей Буряченко: "Теорія ігр". Де дівся Пригожин?

Стосовно перспектив Пригожина. Зрадив Пригожин Путіна, чи це була тільки чергова спецоперація Кремля, де усе пішло не за планом, покаже тільки час. Але те що Пригожин давно зрадив Росію з Путіним — це очевидний факт і Росія це зґвалтування і першому і другому точно не пробачить!

Розклад наразі такий, що Пригожин поки потрібен Путіну і головною причиною цього є міжнародна ізоляція та відсутність часу “для маневру”.

Навіть якщо Путін вирішить ліквідувати Пригожина, як незручну фігуру, залишаться відкритими цілий ряд питань:

- хто зможе дієво ескалувати ситуацію з Білорусі по відношенню до країн НАТО?

- у якої терористичної організації підконтрольної Путіну є ще такий великий бойовий досвід?

- хто має необхідні контакти і зможе швидко “навести шороху” в Африці і, можливо, в Сирії?

Відповідь очевидна, звичайно Вагнер, символом та духовним натхненником якого є Пригожин.

Тому як би Путін не хотів помсти та утилізувати Пригожина, раціо бере гору і він продовжує з ним цю садомазо гру в домінування та піддаки. Яскравим підтвердженням цьому є те, що Пригожину публічно віддали усі конфісковані кошти та навіть наградну вогнепальну зброю. Та і контракти з яких “кормився” Пригожин на постачання продуктів харчування в російську армію, йому мато того що продлили, так ще і розширили на інші відомства.

І на останок по темі Пригожина. Враховуючи вищевикладене, я не виключаю, того, що Путін, враховуючи велику впізнаваність Пригожина в Росії дозволить йому участь у весняній виборчій кампанії і саме він стане публічним головним опонентом Путіна, якого він “героїчно” переможе набравши ті самі 90% голосів, про які нещодано згадував Пісков.

Щодо “дилеми ув’язненого” про яку згадав Христо Грозєв в інтерв’ю Bellingcat, то я б  не ставив на цей парадокс з “теорії ігор”. Допоки Путін в міжнародній ізоляції, а РФ під санкціями і програє війну в Україні, це, скоріш за все, влаштовуватиме так-званий “колективний захід”. А смерть Путіна, чи неконтрольований розпад РФ, який володіє найбільшим ядерним потенціалом у світі, переконаний, поки не входить до їх планів.

Захід намагається мінімізувати можливі ризики ставлячи Путіна “на розтяжку” та послабляючи його, але роблячи це поступово і не сильно боляче. Адже, стратегічну перспективу бачуть далеко не всі, а в ній, звичайно, Путіна в РФ усе одно не буде, навіть після його можливої перелегітимізації на виборах восени.

Запущені невідворотні процеси і на фоні витискання РФ з усіх політичних, дипломатичних та економічних ринків світу в самій Росії буде з’являтися дуже багато незадоволених такою ізоляціоністською політикою серед правлячої еліти. Адже еліта в Росії — це чистої води клептократи, без будь-якого ідеологічного стрижня, як і сам путін. І неминуче настане момент, коли алчні інтереси багатьох фінансово-промислових груп зіштовхнуться на маленькому полі, де місця уже всім не вистачить і почнеться така “бійка бульдогів під килимом”, з якої живим Путін може не вийти, а якщо і вийде, то наступного разу усе для нього все одно завершиться фатально.

Відсутність кисню примусить “павуків у банці” жерти один одного, або померти і теорія ігор тут абсолютно ні до чого — це жорстока реальність будь-якого автокретарного терористичного режиму.