Ольга Мацелюх: Українські біженці: виклик інтеграції та шанс для європейського ринку праці

Після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, європейські країни зіткнулися з найбільшим потоком біженців з часів Другої світової війни. За даними УВКБ ООН, станом на січень 2025 року у світі налічується приблизно 6,9 мільйона українських біженців, з яких понад 6,3 мільйона перебувають у Європі. Майже 4,3 мільйона українців отримали статус тимчасового захисту в ЄС, найбільше — у Німеччині (1,17 млн), Польщі (993 тис.) та Чехії (395 тис.).

Ці цифри вражають не лише масштабами, а й глибиною впливу на соціальні, економічні та політичні системи європейських держав. Та чи справді українські біженці — це лише виклик? Чи, можливо, це ресурс, значення якого Європа ще не повністю усвідомила?

Міграція як виклик: тягар чи імпульс для змін?

У перші місяці війни головним пріоритетом було забезпечення безпеки, житла та базової підтримки. Запроваджений режим тимчасового захисту надав українцям право легального проживання, працевлаштування та доступу до соціальних послуг. Проте згодом стало зрозуміло: короткострокова допомога — лише початок. Справжній виклик — це довгострокова інтеграція.

Європейські інститути зіштовхнулися з перевантаженням: нестачею житла, обмеженими можливостями освітніх та медичних установ. Особливість ситуації в тому, що близько 45% біженців — жінки, 32% — діти, і лише 23% — чоловіки, що створює потребу у спеціалізованих програмах адаптації, освіти та підтримки.

Окрема перешкода — мовний бар’єр. Попри високу мотивацію, українцям важко реалізувати свій професійний потенціал без знання місцевої мови.

Ринок праці: вікно можливостей для всіх

Попри виклики, українці стали цінним кадровим резервом для європейського ринку праці, що давно страждає від нестачі працівників у сферах догляду, охорони здоров’я, логістики, виробництва та обслуговування.

У Польщі рівень працевлаштування серед українців становить 65%. Найбільш затребувані — логістика, харчова промисловість, сфера послуг.

У Чехії працевлаштовані 51% біженців, переважно у будівництві, сфері обслуговування та на виробництві.

В Австрії активно залучають українців до сезонних робіт (готелі, курорти), програм Au-pair, держава максимально спростила легалізацію та доступ до ринку праці.

У Німеччині, за даними на кінець 2024 року, офіційно працевлаштовано понад 296 тисяч українців. З них 213 тисяч працюють на умовах соціального страхування, ще 53 тисячі — на умовах міні-робіт. Проте загальний рівень зайнятості залишається відносно низьким (близько 18%), що пояснюється мовним бар’єром та тривалою адаптацією.

Податки, соціальні внески та економічний зиск

Українці не лише працюють, а й роблять значний внесок у бюджети країн перебування.

У країнах ЄС вони сплачують податки та соціальні внески на загальних умовах. Наприклад, у Німеччині діє неоподатковуваний мінімум у 10 347 євро, після чого застосовуються прогресивні ставки. У Польщі податкове та соціальне навантаження з офіційної зарплати в середньому становить 30–40%.

Згідно з даними Єврокомісії, понад 1,87 млн українців уклали трудові контракти у 17 країнах ЄС. У 2022 році витрати українських громадян за кордоном сягнули близько 20 млрд доларів, що стало суттєвим внеском у національні економіки країн Європи.

У більшості випадків дохід від роботи перевищує суми соціальної підтримки, яка, до того ж, часто скорочується або припиняється після працевлаштування. Таким чином, українці — не тягар для систем, а їх активні донори.

Підприємництво як форма інтеграції

Тисячі українців не лише шукають роботу, а й відкривають власні справи — у сфері ІТ, освіти, послуг, догляду. У багатьох країнах ЄС діють спрощені умови реєстрації бізнесу для біженців, що сприяє зростанню підприємницької активності. Це не лише шлях до самозабезпечення, а й створення нових робочих місць.

Соціальний вимір: від співчуття до співжиття

Початковий гуманітарний порив поступово змінюється на потребу у сталих рішеннях. Інтеграція — це не одноразова акція, а довготривала стратегія співіснування.

Європі варто інвестувати у:

системне вивчення мови;

програми перекваліфікації;

підтримку жіночого працевлаштування;

розвиток міжкультурного діалогу.

Крім того, українці збагачують культурний простір країн Європи — відкривають школи, організовують фестивалі, створюють освітні ініціативи. Це формує нову якість європейського простору — різноманітного, відкритого, динамічного.

Висновок: шанс, який не можна втратити

Інтеграція мільйонів українців — складне, але надзвичайно перспективне завдання. Це унікальна нагода для Європи: компенсувати демографічний спад, оновити ринок праці, зміцнити солідарність, активізувати підприємництво.

Українські біженці — не просто отримувачі допомоги. Вони — лікарі, вчителі, водії, менеджери, мами, волонтери, підприємці.

Головне — не втратити цей людський і соціальний потенціал. Адже інтеграція — це завжди двосторонній процес, який, за належної підтримки, може стати прикладом спільного успіху та нової сильної Європи.