Алексей Буряченко: Визначальний момент: Україна отримала статус кандидата в ЄС! Шлях довжиною 30-ть років

23 червня Європейська рада, яка об’єднує всіх лідерів держав Євросоюзу проголосувала та підтримала наші європейські прагнення. Ми нарешті отримали чітку, офіційну, юридично обґрунтовану відповідь - і ця відповідь позитивна. Зауважу, трохи раніше відповідну резолюцію ухвалив Європейський парламент, а на минулому тижні таку рекомендацію надала Європейська комісія. 

Перед самітом, у Брюсселі президент Європейської ради Шарль Мішель,  сказав журналістам, -- «Це вирішальний момент для Європейського союзу, це також геополітичний вибір, який ми зробимо сьогодні. І я впевнений, що сьогодні ми надамо статус кандидата Україні і Молдові».  Водночас голова Представництва ЄС в Україні Матті Маасікас назвав рішення лідерів ЄС не лише визнанням приналежності України до європейської родини, але й визнанням жертв, на які іде Україна заради свого європейського майбутнього – «Це - визнання, що Україна належить до європейської родини, визнання всіх жертв, яких українці зазнали, починаючи з Майдану, й зазнають зараз, помираючи на полі бою через несправедливу, неспровоковану агресію рф».

Трохи екскурсу в історію наших європейських очікувань та сподівань, які сягають корінням у перші роки нашої Незалежності. Підкреслю, для того щоб сьогодні отримати статус кандидата на членство в ЄС Україна йшла більше 30-ти років. Про свої євроінтеграційні прагнення Україна заявила ще в середині 1990-х років. Уже тоді сформувалася когорта політиків, які входили до партій, представлених у парламенті, котрі визначали євроінтеграцію головним зовнішньополітичним курсом. На жаль, у суспільстві певний час не було консенсусу з цього питання. Тому зовнішню політику доводилося корегувати під потреби сьогодення. Так з’явилася сумнозвісна формула багатовекторності й нейтральності – деякі політики вважали, що можна одночасно дружити і з москвою, і з Брюсселем, і з Вашингтоном. Нежиттєздатність такої політики стала очевидною ще на початку двохтисячних але про все по порядку. Отже, у 1994 році між Україною та ЄС було підписано угоду про партнерство і співробітництво, через чотири роки після ратифікації у 1998 році угода набула чинності. Тоді ж українська влада заявила про прагнення стати асоційованим членом Євросоюзу. Відповідні перемовини почалися за 10 років, у 2007 році. У 2008 році Євросоюз у рамках політики сусідства започатковує «Східне партнерство» де Україна разом з Молдовою, Грузією, Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю (зараз членство призупинене) стає членом цього партнерства. Більше того, в той час починається робота над Угодою про асоціацію, яка мала зблизити Україну та ЄС. Цей документ передбачав створення зони вільної торгівлі, гармонізацію законодавства у багатьох сферах та проведення певних реформ. На підписання цього документа сторони вийшли аж 2013-го. Спочатку він мав бути підписаний на саміті Східного партнерства у Вільнюсі, в листопаді 2013 року. Однак Віктор Янукович в останній момент відмовився укласти цей документ, і його рішення стало причиною початку Євромайдану, який перетворився на Революцію Гідності. У 2014 році після втечі Віктора Януковича Україна та ЄС все таки підписали угоду про асоціацію. У 2017 році угода про асоціацію набула чинності після ратифікації. Також, в рамках асоціації запрацював безвізовий режим між Україною та ЄС. Проте, на протязі цього довгого шляху Україна намагалася добитися від європейських політиків визнання не лише європейських прагнень, а й європейської перспективи України - тобто, обіцянки, що одного дня Україна стане членом ЄС. Але, такі очікування і сподівання роками та десятиліттями виявлялися марними - ЄС був не готовий до розширення, постійно озирався на думку кремля і розповідав про неготовність України. Ситуація почала змінюватися із приходом Володимира Зеленського, чия політика поставила чіткі безапеляційні питання перед європейськими політиками щодо європейських прагнень України. За три роки каденції президента Зеленського, два з яких прийшлися на пандемію коронавірусу, було ухвалено низку принципово важливих законів, так чи інакше спрямованих на європейську інтеграцію: позбавлення депутатів недоторканності, земельна реформа, судова реформа, децентралізація влади і новий адміністративно-територіальний устрій за європейськими практиками, антиолігархічний закон, пакети антикорупційних законів тощо. Але, докорінно ситуація змінилася із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Зауважу, питання набуття кандидатства з подальшим вступом до ЄС є для України не лише питанням цивілізаційного вибору або перспектив економічного розвитку, а й питанням безпеки.

Отже, 28 лютого в розпал російського наступу на Київ Володимир Зеленський підписав заявку на вступ України до ЄС. За наступні пару місяців українська влада заповнила спеціальний опитувальник кандидата. Але питання надання кандидатського статусу залишалося інтригою.Представники кількох країн пропонували альтернативні варіанти для інтеграції України та ЄС проте президент Зеленський наполягав, що жодні альтернативи Україну не влаштують. Нагадаю, довгий час не могли визначитися Нідерланди та Австрія. Противниками кандидатства України були Швеція та Данія, які критикували Україну за недостатньо рішучу антикорупційну політику. Щоб підтримати євроінтеграційні амбіції України 16 червня до Києва приїхали президенти Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем’єр Італії Маріо Драгі. Де під час брифінгу заявили про підтримку негайного отримання Україною статусу кандидата, хоча ще декілька тижнів тому позиція президентів Франції та Німеччини не була такою категоричною. Більш детально про приїзд лідерів ЄС до України я писав у своїй статті - «Спасти обличчя» Макрона і Шольца або кому більше був потрібен статус «кандидата» в ЄС» / https://comments.ua/ru/blog/spasti-oblichchya-makrona-i-sholca-abo-komu-bilshe-buv-potriben-status-kandidata-v-es-1920.html; «Аналіз візиту квартету лідерів ЄС до Києва. Боріс Джонсон відчув конкуренцію» / https://comments.ua/ru/blog/analiz-vizitu-kvartetu-lideriv-es-do-kieva-boris-dzhonson-vidchuv-konkurenciyu-1923.html.

Із-за постійних вагань Європи наданню кандидатства передував грандіозний за масштабами дипломатичний марафон) Президент України Володимир Зеленський провів чимало телефонних розмов з лідерами країн Євросоюзу, щоб заручитися їх підтримкою. Була проведена величезна робота всім дипломатичним корпусом України, командами Офісу та Уряду, нашими послами.  У парламенті всі фракції та групи підтримали звернення до країн ЄС щодо надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до Євросоюзу. Це демонструє відсутність альтернативи євроінтеграційному вектору нашої держави - вперше в історії незалежності України депутати єдині у цьому прагненні в стінах Верховної Ради.  Але, звичайно, головним в процесі набуття статусу кандидата була мужність і героїзм ЗСУ та всього українського народу, який піднявся на захист України від путінської навали. Сміливість України стала взірцем для всього світу, джерелом захоплення і натхнення. 

Наголошу, що Україна має велику підтримку серед громадяни європейських країн. Так, відповідно до даних Євробарометра -- 93% схвалюють надання гуманітарної допомоги постраждалим від війни, 71% вважають, що Україна є частиною європейської родини, 66% погоджуються, що «Україна має вступити до ЄС, коли буде готова».

Отже, 23 червня Європейська рада все таки проголосувала щодо надання статусу кандидата Україні. Зауважу, що під час голосування щоб рішення вважалося прийнятим жоден із 27 членів Європейської ради (ЄР) не має проголосувати проти. Під час виступу у ЄР Президент України Володимир Зеленський назвав це рішення ЄС одним із найважливіших для України за 30 років, -- «Сьогодні ви схвалили одне з найважливіших рішень для України за всі 30 років незалежності нашої держави. Я вважаю, що це рішення - не лише для України. Це найбільший крок на посилення Європи, який можна було зробити саме зараз саме в таких складних умовах, коли російська війна випробовує нашу здатність берегти свободу та єдність». Також, у своєму твіттері він написав, - «Це унікальний та історичний момент у відносинах України та ЄС».

Акцентую, визнання на офіційному рівні європейської перспективи України є дуже для нас важливо. Оскільки, статус кандидата означає, що ЄС офіційно розглядатиме Україну як майбутнього члена ЄС і допомагатиме нам стати ближчими до цієї мети. Ми зможемо отримати допомогу від ЄС для важливих реформ в сфері економіки і верховенства права, а також фінансову допомогу - зокрема, гарантії і інвестиції. Також Україна стане повноправним членом програм і ініціатив, які відкриті як для країн ЄС, так і для країн-кандидатів.  До прикладу Україна як кандидат може претендувати на додаткову фінансову допомогу від Європи — pre accession assistance (ІRA), яка передбачена для кандидатів та потенційних кандидатів. Нею вже користуються Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Косово, Північна Македонія, Сербія і Туреччина. Наразі триває третій етап роботи програми, який розрахований на сім років — з 2021 до 2027 рік. Загальний бюджет на всіх учасників — €14,16 млрд. 

Також, зауважу, статус кандидата також посилить наші переговорні позиції, оскільки це потужний сигнал путіну про невідворотність європейського шляху України. І що важливо, статус кандидата дає можливість розпочати переговори про вступ до ЄС.

Зауважу, Єврокомісія ухвалила рекомендацію Раді надати Україні статус кандидата у члени ЄС і одночасно -  план дій(кроки), який треба виконати для початку переговорів України про вступ до ЄС:

✅Ухвалення та впровадження законодавства про процедуру добору суддів Конституційного Суду України, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки їх доброчесності та професійних навичок, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії

✅Завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради правосуддя та відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

✅Подальше посилення боротьби з корупцією, зокрема на високому рівні. Завершення відбору та призначення нового директора НАБУ та прокурора САП

✅Забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи з фінансових заходів (FATF); 

✅Ухвалення комплексного стратегічного плану реформування всього правоохоронного сектору як частини середовища безпеки України;

✅Має запрацювати «антиолігархічний» закон

✅Необхідно привести законодавство про ЗМІ у відповідність з європейським аудіовізуальним законодавством

✅Необхідно завершити реформу законодавчої бази для національних меншин, яка зараз готується, згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії і розробити механізми її впровадження. 

Зауважу, ці та інші зміни маємо втілити якомога швидше. Оскільки, надання кандидатства передбачає регулярний моніторинг виконання плану дій. Найближчий моніторинг відбудеться вже наприкінці поточного року. В найгіршому випадку Україна може бути позбавленою статусу кандидата. Нагадаю, така поправка теж була прийнята. Тож багато чого залежить від злагодженої і вмотивованої роботи всіх гілок влади, всіх політичних сил. Але Україна вже пройшла великий шлях трансформації з пострадянської країни в нормальну європейську країну – з вільною ринковою економікою, традицією вільних і чесних виборів, активним громадянським суспільством, повагою до прав і свобод людини. Україна виконала 63% завдань за Угодою про асоціацію з Євросоюзом. 

Так, є питання -- коли Україна стане членом Європейського Союзу? Адже, час підготовчого етапу не прописаний офіційно. Приклад Балканських країн показує, що шлях може тривати понад 15 років — Північна Македонія отримала статус кандидата ще 2004, проте досі не вступила до ЄС. В середньому країни витрачають 8,4 років, щоб стати повноцінними членами Союзу, підрахували аналітики CASE Україна. Проте, зауважу, ситуація України унікальна — війна з Росією змушує європейську бюрократичну машину рухатися швидше. Та й Україна готова докладати зусиль. Адже дві частини опитувальника для майбутніх кандидатів Україна заповнив безпрецедентно швидко — трохи більше ніж за два місяці від подачі заявки. Отож, ми показали і довели всьому світові, що навіть під час війни ми готові продовжувати трансформацію держави. Але, преш за все, маємо зробити все разом з нашими партнерами в Європі і світі, щоб закінчити цю війну і якнайшвидше звільнити наші території від російської навали. 

P.S: Процес вступу до Європейського Союзу стане невід’ємною частиною процесу післявоєнного відновлення України. І ми маємо стати найпривабливішою країною Європи. І ми будемо робити все, щоб наша країна змогла якнайшвидше стати членом Європейського Союзу.