Юлія Ярмаркіна: Зоряна Ромашина: від уроків для кота до мови, яка формує державу

«Я читала англійський підручник вголос своєму коту. Справді. Це був мій перший "студент"», — сміється Зоряна Ромашина. 

Сьогодні її знають як викладачку, до якої звертаються політики, дипломати, співаки. Але шлях почався з дитячої гри — і з глибокого переконання: мова має бути живою.

Ще у школі вона стала фіналісткою американської програми FLEX. «Це був мій перший прорив, — згадує вона. — Не просто щасливий випадок, а складний конкурс: тести, есе, співбесіди. Потрапити туди означало одне: я справді чогось варта».

Рік у США багато чого змінив. Вона побачила інший формат навчання — без тиску, без страху. «Ми готували мексиканські страви, танцювали в національних костюмах, а мову засвоювали в процесі. Я відчула, що це можливо — навчати неформально, з емоцією, через дію».

Повернувшись в Україну, Зоряна почала викладати. Не так, як звикли. А так, як відчувала: «Підручник — це не головне. Я з першого дня придумувала власні завдання, схеми, записи. Головне — зробити навчання особистим. Таким, що резонує з конкретною людиною».

Згодом її методику почали запрошувати до великих проєктів. Так вона потрапила в команду організаторів благодійного концерту, де артистам потрібно було виступити англійською. Але багато хто просто боявся.

«Я побачила, що артисти не можуть впевнено співати, бо бояться вимови. І тоді ми почали тренувати кожну фразу, кожен звук. Я розбирала пісні по складах, пояснювала, як "звучати", а не просто "говорити". Це був новий рівень роботи — вокальна англійська, якою тоді в Україні ніхто не займався».

Інший важливий етап — робота з високопосадовцями. Зоряна готувала людей до перемовин, міжнародних зустрічей, публічних виступів. «Це не про граматику. Це — про репутацію. Про тон, паузу, впевненість. Людина має звучати так, щоб її почули».

Паралельно Зоряна заснувала власний волонтерський проєкт — безкоштовні заняття англійською для дітей-сиріт. «Це було особисте. Я відчула, що хочу дати щось більше. Коли одна з найзамкнутіших дівчат сказала мені "Hello" — це був найцінніший результат. Мова — це міст. Якщо вона працює в таких умовах, значить, працює всюди».

Сьогодні Зоряна Ромашина має власну систему навчання, індивідуальний підхід, і репутацію фахівчині, яка бачить не лише рівень знань, а й внутрішній стан людини.

«Посада — це не стіна. Це — люди. І якщо бачити в них не статус, а голос, що шукає впевненості, — тоді можна навчити говорити так, щоб тебе справді почули»