Чи потрібно сварити дитину за поганий почерк

Початок навчального року – традиційно гаряча пора для багатьох батьків. Особливо для тих, чиї діти пішли у перший клас. І одна з найрозповсюдженіших причин для занепокоювань –перші дитячі спроби писати і, як наслідок, почерк маленьких школярів. Намагання зробити його правильним і "читабельним" забирає чимало зусіль і у дітей, і у дорослих. Аби зрозуміти, на що в цій справі слід звертати увагу, а через що можна не турбуватися, "Коментарі" поспілкувалися з кандидатом психлогичних наук, графологом Олександром Фармагеєм.

В якому віці формується почерк і чи реально по ньому судити про людину?

Вважається, що почерк завершує формуватися разом з характером. А характер формується до 25 років. Тому, наприклад, коли питають, який характер у дитини, то я можу лише розповісти про те, що є з дитиною сьогодні. В підлітковому віці такі "діагнози" стають більш достовірними.

Кожен почерк індивідуальний і по ньому судити про людину. Проте, і це дуже важливо, за однією ознакою діагноз (в позитивному значенні цього слова), особливо дитині, не можна ставити. Виносити якесь рішення треба лише коли почерк оцінюється комплексно.

А за якими факторами оцінюється почерк?

Одним з важливих елементів є постійний нахил. У Конфуція є така фраза: "Я боюся людини, почерк якої схожий на очерет, що коливається вітром". Такі люди нерврівноважені, можуть мати низький рівень нервово-психічної стійкості або неврастенічні прояви. Крім того, постійним має бути натиск, оскільки він відповідає за нашу емоційність. Так, занадто сильний тиск свідчить про те, що дитина дуже емоційна, ще не навчилася себе тримати в руках – але згодом, як правило, це проходить. Також дуже важливим фактором є однаковий розмір літер. Якщо ці три складові більш-менш нормальні, то це говорить про достатньо врівноважену людину з нормальним рівнем психологічної стійкості та іншими моральними якостями.

Про що може говорити саме дитячий почерк і які тут трапляються тривожні ознаки?

Скажімо, якщо у дитини вертикальний почерк, то така людина, як правило, має непогану силю волі. Якщо до цього додається великий розмір литер, то це говорить про спрямованість назовні, тобто з часом така людина може стати керівником. Якщо літери маленькі, то людина схильна до формування себе, вдосконалювання внутрішнього світу. Щодо нахилу, то середній варіант норми – це нахил праворуч на 30 градусів. Дуже сильний нахил в будь-який бік – це зайва емоційність, нестриманність, невміння організовувати себе, знаходити достатньо волі, аби досягнути чогось.

Особливо тривожною ознакою є нахил ліворуч. Багато дітей починають так писати в підлітковому віці, як форма протесту. І автоматично формують в собі таку рису як зайву істеричність. Причому рівень неврівноваженності залежить від сили нахилу. Якщо 45-50 градусів, то це не дуже добре. Іноді такий почерк зустрічається у дітей, особливо у дівчат, у яких був тяжкий період підліткового становлення, ранні психічні травми, пов’язані з батьками і чоловіками, чи щось подібне. Тому зазвичай лівий нахил потребує уважного ставлення. В дорослому віці, скажімо, якщо на роботу беруть людину, яка пише з явним лівим нахилом, то можуть бути проблеми з адаптацією в колективі, а колеги будуть сприйматися нею як засоби задоволення якихось потреб, і так далі. Як правило, це люди з дуже важким характером.

А розмір та форма літер – вони про щось свідчать?

Так, у дітей дещо неврівноважених, енергійних, інколи агресивних і імпульсивних почерк характеризується літерами, що суттєво більші за середньо статистичні. Елементи літер таких дітей дещо вуглуваті, натиск та нахил непостійні. Зазвичай такі діти взагалі не можуть писати на аркуші без лінійок – рядки сповзають то догори, то донизу. У інших – сором’язилвих, малопомітних в дитячому колективі, дещо тривожних та плаксивих – на "стінках" літер проявляється дрижання, а натиск слабенький та непостійний. Окрім того, висота літер на непролінованому папері зменшується до кінця рядочка.

Слід зауважити, що у першокласників при написанні нерідко проявляється "дзеркальне написання". Не варто надто турбуватися з цього приводу. У дітей таке написання є до певної міри нормальним, оскільки, можливо, у них ще не розинулись відповідні ділянки головного мозку і зв’язки між ними. Якщо ж така риса з’являється у людини, яка до того писала нормально, то тоді варто починати турбуватися про її психічний стан.

Як батькам слід реагувати на поганий почерк у дитини-школяра?

Я вважаю, що поганий почерк існує лише тоді, коли людина хвора – психічно або фізично. Якщо дитина пише погано за наявності хорошого фізичного здоров’я, то це може свідчити про її поганий психологічний стан. Але взагалі такого поняття як "поганий почерк" у дитини молодшого віку фактично не існує. Школяр тільки вчиться писати, і навички написання у нього ще не сформовані. Буває навіть так: напочатку шкільного року дитина пише дуже гарно, а за пару місяців її почерк кардинально змінюється в гірший бік. Це – яскраве свідчення того, що психолгічний стан дитини змінився, і батькам варто оперативно реагувати на такі зміни, швидко засісти за письмовий стіл разом з дитиною і взятися за коригування почерку.

Тобто можна сказати, що в поганому почерку дитини винні і батькі?

Гадаю, десь 50 на 50. Це залежить і від дитини, і від батьків, а може навіть і вчителів. Доволі часто вони погано поводятся з дітьми. Тому треба і розмовляти з вчителем, і паралельно докладати зусиль самим батькам. І тут є нюанс: чимало дорослих починають кричати на дитину, звинувачувати її в тому, що вона не старається. Це неправильно, так вони тільки нашкодять. Бо є прямий зв´язок між почерком, психікою і станом людини у цей період часу. У дітей психіка лабільна, вони швидко перемикаються, і якщо дитину б’ють, постійно на неї тиснуть, то почерк від того стане тільки гіршим. А якщо дитину цькувати постійно, то погане написання стане звичкою, а це, у свою чергу, сприятиме формуванню негативного психлогічного стану. Дитина стане тривожною, в неї можливі розлади сну і тому подібне, але це вже все індивідуальне.

Ви кажете, що зміна почерку призводить до зміни характера і навпаки, що це взаємноповязані речі. Це підтверджується вашою практикою?

Так, штучно змінюючи почерк – графотерапією – можна коригувати характер дитини. Я навіть на собі це опробував. Наприклад, якщо дитину у збудженному стані змусити написати пару аркушів спокійно, то вона заспокоюється. Тому якщо людина хоче щось змінити, ми спочатку обговорємо, що саме і наскільки, а потім обираємо механізм. Досить часто доводиться консультувати людей, які хочуть змінити автограф. Наприклад, якось до мене прийшов батько з сином, і ми разом розробляли підпис, який той буде використовувати у подальшому житті. Працювали кілька місяців: батько хотів, щоби син, коли отримає паспорт, розписався саме тим підписом, який в подальшому житті буде, якщо можна так сказати, приносити йому успіх.

Дуже правильними були колись уроки каліграфії. Якщо ми будемо привчати дитину писати спокійно, дотримуватись відповідних розмірів, нахилу, то і в неї будуть формуватися відповідні риси характеру.

А почерк може не змінюватись протягом життя?

Дуже рідко, якщо таке і трапляється. Як правило, змінюватися можуть нюанси, але основні риси залишаються, тому все одно можна визначити, написане належить одній людині, чи ні.

Підказки для батьків: як привчити дитину писати гарно і правильно

1. Стежити за правильною робочою позою. Те, чому як раз вчать у школі: правильне положення за столом, нахил голови, рук, напрямок освітлення. Перш за все, треба слідкувати за осанкою: спина має бути пряма, а не згорблена. Обидва лікті розташовані так, аби вони не спиралися на стіл, або, в крайньому випадку, спиралися на нього рівномірно. Ноги розташовуються під прямими кутом до підлоги, а стопи мають стояти прямо на підлозі або на підставці для ніг. Зошит потрібно притримувати лівою рукою (для тих, хто пише правою), при цьому він має лежати не рівно, а під нахилом. Таким чином, дитина має писати прямо, а нахил праворуч утворюється за рахунок нахилу зошиту.

2. Правильно тримати ручку. Ручка має бути зручною, не надто товстою і не надто тонкою, щоби пальці дитини вільно її охоплювали. Також вона має бути без ребер, оскільки вони можуть бути незручними і боляче тиснути на пальці. Ручка має лежати на лівій стороні середнього пальця, вказівний має притримувати її зверху і зліва, а великий має підтримувати ручку з лівого боку. При цьому всі три пальці мають бути трохи закругленими. Важливо, аби дитина не сильно стискала ручку та не надто сильно прогибала палець, бо це призведе до перевантаження м’язів долоні і швидкого втомлювання. Крім того, це може призвести до деформації суглобів. Оптимальна відстань від кінця річки до вказівного пальця – 2 см.

3. Не робити дурних зауважень. Фрази "ти знову сидиш неправильно" чи "ти знову не правильно тримаєш ручку" нічим не допоможуть. Дитина має чітко усвідомлювати що добре, а що погано. Тому треба не тільки пояснювати, а й самостійно коригувати положення дитини за письмовим столом.

4. Починати якнайраніше. На формування почерку впливає загальний розвиток дитини. Іншими словами, чим раніше і інтенсивніше батьки почнуть працювати з дитиною, тим краще дитина почне говорити і писати.

5. Не поспішати переходити на зошити з прямими лініями. Якщо дитині важко дається правильне написання, краще продовжити навчання у зошитах з косими лініями. З часом це допоможе виправити вади почерка. Те ж саме стосується і наступного переходу на зошити з широкими лініями.

6. Не кричати та не бити, а допомогати дитині сконцентруватись на виконанні завдання. При цьому бажано знаходитись поруч і усіляко підбадорьорювати школяра.