Спробуємо підвести підсумки.
У 2010 році Україна облишила список «вільних» країн і відповідно до рейтингу Freedom House
перемістилася до категорії «частково вільних». «Якщо нинішні тенденції не зупинити, то країна може скотитися до авторитаризму», - говориться у звіті.
Впродовж року спостерігалися системні переслідування та насильство проти журналістів, профспілкових та громадських активістів, правозахисників. Почастішали повідомлення про катування та інші форми незаконного насильства, які застосовуються в органах внутрішніх справ, іноді з летальним результатом.
У рейтингу свободи слова "Репортерів без кордонів" Україна знизилась на 42 позиції та зайняла 131-ше місце - після Іраку.
Як українські так і міжнародні експерти відзначають, що в країні помітно погіршилась ситуація зі свободою вираження поглядів. Було зафіксовано багато фактів замовчування або перекручення соціально-важливої інформації, маніпуляцій у новинах, поширення політичного провладного замовлення, опозиція мала менше доступу до ефіру.
Зросла кількість рішень судів про заборону мирних зібрань, а у багатьох випадках вони були зупинені міліцією навіть без такого рішення. Загалом, за 2010 рік було заборонено чи зупинено більше мирних зібрань, ніж за попередні три роки. Міліція при цьому є політизованою: вона активно захищає свободу мирних зібрань провладних політичних сил і всіма можливими способами чинить перешкоди для опозиційних мирних зібрань. У деяких випадках була необґрунтовано застосована фізична сила.
За оцінкою Української асоціації релігійної свободи вперше з часу набуття Україною незалежності зафіксовано зниження рівня дотримання права громадян на свободу віросповідання.
Державна влада почала надавати преференції лише одній церкві. Було порушено державний протокол. Президент країни, який при виконанні своїх державних обов’язків не має права демонструвати свої преференції тій чи іншій церкві, почав це робити публічно, демонстративно і наполегливо.
Вкрай погана ситуація склалась щодо додержання права на здійснення підприємницької діяльності. У дослідженні 2011 Index of Economic Freedom, підготовленій американським дослідницьким центром The Heritage Foundation, за індексом економічної свободи Україна віднесена до категорії репресованих країн. В цьому переліку ми посідаємо 169-те місце, лише на 10 позицій випереджаючи Північну Корею, яка займає останню сходинку.
«Авторитарні режими будуть мати набагато більше можливостей змусити замовчати своїх критиків всередині країни, якщо не буде опору зовнішнього світу», — сказав Арч Паддінгтон, директор з досліджень Freedom House.
Проте чи спостерігаємо ми такий опір?
Лише за перший рік уряд Януковича збільшив сукупний державний та гарантований борг до 36,4% , тобто на 14,5 млрд. дол. Суттєва частка боргів України припадає на міжнародні фінасово-кредитні інституції. Зокрема, Україна знаходиться на другому місці в світі за боргом перед МВФ та замикає першу десятку боржників Світового банку, випереджаючи навіть Росію.
Не дивлячись на тотальне згортання демократії та нехтування правами людини в Україні, жодна з цих інституцій не заявила про свій намір відмовитись від співпраці з Банковою. Представники МВФ і далі розглядають можливість надання Україні запозичень, посилюючи тим самим звинувачення антиглобалістів щодо підтримки Фондом непопулярних урядів.
Звичайно, це не мандат МВФ — демократизувати країни. У статутних документах МВФ не передбачено жодних „політичних“ установок. Основне завдання Фонду - надання допомоги країнам-членам при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Чим Фонд і успішно займається.
Все було б так, якби не два але.
Згідно із рейтингом Transparency International Україна в 2010 році посіла 134-те місце за рівнем корупції(відлік зворотній - абсолютна відсутність корупції дорівнює 1-му місцю). Про це в МВФ відомо.
Крім того, резолюція Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) Парламентської Асамблеї Ради Європи дає всі підстави вважати нинішню українську владу нелегітимною, тобто незаконною. Нелегітимність президента і Верховної ради виходить з того, що вони були обрані на основі положень, які були визнані Конституційним судом неконституційними. Про це МВФ відомо достеменно.
Виходячи з вищевикладеного, хто ж насправді отримує від МВФ та розпоряджається в подальшому цими позиками?
Виглядає так, що ці мільярдні кредити отримують одні з найбільших злодіїв в світі, які до того ж є приватними особами, оскільки не мають жодного права на те, щоб виступати від імені України. І що найгірше, МВФ це усвідомлює і цьому не перешкоджає.
В усій цій історії є лише одна хороша новина. Оскільки позичають кошти у МВФ приватні особи, то й віддавати його доведеться теж приватним особам.
Досвід північно-африканських диктаторів свідчить, заощадження в швейцарських банках можуть бути прекрасним забезпеченням зовнішнього боргу.