Як допомогти Грузії?

З першого листопада тривають в Грузії відбуваються масові акції протесту, організовані опозицією. Сьомого листопада поліція розпочала розганяти демонстрації, використовуючи водомети, сльозогінний газ та пластикові кулі. У ніч із сьомого на восьме листопада президент Грузії Михайло Саакашвілі ввів на всій території країни надзвичайний стан терміном на 15 діб, а вже наступного дня у зверненні до народу проголосив проведення позачергових виборів. Саакашвілі також звинуватив російські спецслужби у спробах дестабілізувати ситуацію в Грузії.

Міністерство закордонних справ України виступило із заявою, у якій закликало "учасників конфлікту у Грузії до стриманості та уникнення кроків, які провокують ескалацію напруженості". Також у заяві йдеться про готовність України надати Грузії допомогу, щоправда, не уточнюється, яку саме.

"proUA" поцікавився у вітчизняних політиків, як Україна може допомогти Грузії.

Олег Зарубінський, Блок Литвина, член групи з міжпарламентських зв’язків з Грузією Верховної Ради четвертого скликання:

– Я намагаюся ніколи не бути поверховим на відміну від багатьох наших політиків, тому для об’єктивного аналізу мені сьогодні не вистачає всебічної інформації. Інформація, що є, досить звужена і дозована. Якщо судити з тих телекадрів, які ми могли бачити, то зрозуміло, що демократією там і не пахне. Я не бачив агресивних дій з боку протестуючих – може, вони й були, але, знову ж таки, звуженість інформації. А шлях затикання їм ротів був явно агресивним і силовим. Це явно не демократичні методи спілкування влади з опозицією.

Другий момент – Грузія сьогодні опинилася на перетині інтересів Росії і Сполучених Штатів Америки. Тому не вистачає інформації з приводу того, хто порадив Михайлу Саакашвілі використати сльозогінний газ проти мітингувальників, які вели себе не агресивно. Зважаючи на те, що Грузія, повторюся, є об’єктом інтересів для США і Росії, можна зробити висновок, що консультації, очевидно, були.

Що стосується заяви МЗС, то в мене складається враження, що і міністерство не знає всебічно про всі процеси, які сьогодні відбуваються у Грузії. З погляду дипломатії, це нормальний хід, тобто така собі гуманітарна місія дружньої країни, а з погляду реальних можливостей, особливо через призму внутрішніх процесів України, то тут треба було б ще подумати.

Мені абсолютно незрозуміло, яку Україна може надати допомогу. Мається на увазі, що Україна може стати посередником у переговорах між владою та опозицією? Наскільки відомо, і в самій Україні не все гаразд у діалозі між різними політичними силами.

Ганна Герман, член комітету у закордонних справах Верховної Ради п’ятого скликання:

– Я ще минулого тижня на програмі Савіка Шустера звертала увагу на ситуацію в Грузію, і я казала про те, що ми повинні зробити так, щоб не допустити у нас такої ситуації. Ті кольорові демократії, які прийшли і до Грузії, і до України, дуже крихкі і дуже чутливі до авторитаризму. Якщо приходить лідер, котрий тягне на себе всю повноту влади, то це може завершитися так, як воно завершилося у Грузії. Минулого тижня я говорила, що в мене таке враження, що троянди грузинської революції починають в’янути. Сьогодні я кажу, що троянди грузинської революції замерзли. Вони замерзли від холоду грузинського авторитаризму Саакашвілі. я говорила, що дзвінок Саакашвілі до Юлії Тимошенко навів мене на певну паралель: один авторитарний лідер привітав іншого авторитарного лідера. На прикладі Грузії нам треба замислитися над тим, до чого приводить країну прихід до влади авторитарного лідера. Тільки рівновага владних гілок може бути гарантією демократії.

Думаю, допомогти Грузії Україна має словом правди. Українська влада повинна назвати речі своїми іменами. Президент України, незважаючи на те, що грузинський президент – його близький друг, повинен назвати події в Грузії тим словом, яке відображатиме правдиву картину того, що там відбувається. Це буде найбільша допомога Грузії, і від того, можливо, деякі гарячі голови у Грузії трохи протверезіють.

Нестор Шуфрич, міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

– Я можу висловити свою громадянську позицію, вона більш ніж зрозуміла. Але як діючий член Кабінету міністрів я можу коментувати ситуацію тільки в тому руслі, як це коментує Міністерство закордонних справ. Єдине, що я можу сказати, я співчуваю грузинському народу і сподіваюся, що ситуація буде врегульована без застосування сили. Силовий варіант врегулювання у Грузії чи будь-якій іншій країні, я повторюю: у Грузії чи будь-якій іншій країні, у подібних питаннях неприпустимий. У законодавстві України передбачені мирні акції протесту.

Володимир Філенко, член групи з міжпарламентських зв’язків з Грузією Верховної Ради четвертого скликання:

– Що стосується допомоги – політична, правова, не більше. Я впевнений, що мова не йде про силові чи якісь інші варіанти. Україна має унікальний досвід мирної помаранчевої революції. Думаю, допомога має бути на рівні порад і політичних консультацій.

Відверто кажучи, мені не зовсім приємне те, що там відбувається. Думаю, обидві сторони мали б знайти можливість розв’язати питання без силового варіанту. При цьому я, звісно, розумію складність стосунків Грузії і Росії, я розумію ситуацію з Осетією і Абхазією… Я міг би навіть підтримувати і певні силові варіанти, але не в такий спосіб. Мені здається, що це могло б бути трохи м’якіше.