Швондєри проти мистецтва: хроніки неоголошеної війни

Цього року Києвом прокотилася хвиля виселення культурних закладів із орендованих ними приміщень − часто-густо всупереч закону і здоровому глузду. "proUA" ретельно вивчив кожен з цих інцидентів і склав свій літопис неоголошеної війни проти столичного мистецтва.

Але спочатку – про, так би мовити, визвольний рух. Зіткнувшись із цілком реальною небезпекою опинитися просто неба, столичні митці об’єдналися у придуманий архітектором Георгієм Духовичним рух "Культура проти вандалізму" і розпочали кампанію за виживання.

Ініціатори руху "Культура проти вандалізму" на одній із прес-конференцій/

Один із напрямків боротьби – інформаційний. Себто донесення до громадськості інформації про реальний стан справ шляхом проведення прес-конференцій та різних цікавих і не дуже акцій. Апогеєм стали Національні збори "Україна – зона культурного лиха", які відбулися 30 листопада. Метою акції було "інформування широкого кола громадськості про кризовий стан культури в Україні та мобілізація усіх громадян України на боротьбу з культурним лихом". А одним із результатів – оголошення передстрайкової готовності культурних закладів по всій Україні та оприлюднення "чорного списку ворогів української культури" на чолі з Миколою Азаровим та Дмитром Табачником.

За інформацією "proUA", увагу Національним зборам приділив навіть тодішній міністр культури Юрій Богуцький. За кілька днів до їх проведення глава мінкульту пару хвилин поспілкувався з одним із ініціаторів акції Віталієм Капрановим у приблизно такому руслі:

− Ви там збори, кажуть, будете проводити?

− Так, будемо.

− Ну, проводьте…

Потому на офіційному сайті мінкульту з’явився прес-реліз про зустріч Богуцького з Капрановим: "Учасники зустрічі домовилися про подальші регулярні контакти і співпрацю в розробці конкретних пропозицій щодо вдосконалення державної культурної політики". Але контактів, хоча б і не дуже регулярних, поки немає.

Втім, це видима частина айсбергу. А що під водою? Кілька мистецьких закладів, яким не пощастило орендувати приміщення у центрі Києва, вже позбулися притулку. Ще більше – знаходяться у "підвішеному" стані і будь-якої хвилини можуть опинитися на вулиці. Наведений нижче перелік далеко не повний.

Отже, галерея "Мистецький курінь", вулиця Пирогова, 10-г.

27 квітня 2007 року Шевченківська райдержадміністрація, виконуючи вимоги статті 118 Закону України "Про бюджет України на 2007 рік", провела конкурс на оренду приміщення за адресою вулиця Пирогова, 10-г. У конкурсі взяли участь галерея "Мистецький курінь" (яка вже була у тому приміщенні майже десять років) та приватний підприємець Л.Ю. Король. Цікаво, що керівник "Мистецького куреню" Євген Кучинський жодного разу Л.Ю. Король не бачив. Утім, це не завадило приватному підприємцю виграти конкурс.

Згодом "Мистецький курінь" оскаржив рішення РДА у Господарському суді. 16 вересня суд став на бік митців, а 7 листопада це підтвердив і Апеляційний господарський суд Києва.

Втім, 13 вересня, незважаючи на рішення Господарського суду, галерею таки виселили, причому з допомогою судових виконавців. Підставою послужило судове рішення від 15 листопада 2005 року – про буцімто наявність заборгованості з плати за оренду. "Те, що борги насправді давно заплачені, нікого не хвилювало", − резюмує Кучинський.

У листопаді "Мистецький курінь", маючи у своєму активі згадане вище рішення Апеляційного суду, знову вселився на Пирогова, 10-г. А 18 грудня отримав лист за підписом начальника управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті ради Євгена Шевчука. Цей офіційний документ гласить: "<…> термін дії договору оренди <…> закінчується 04.01.2008 і на наступний строк продовжуватись не буде".

Асоціація діячів сучасного мистецтва, вулиця Андріївський узвіз, 22-а.

"У листопаді 2004 року було укладено договір з комунальним підприємством "Оренда", − розповів "proUA" керівник Асоціації Євген Карась. − Термін дії договору – до 8 листопада 2005 року. Однак ані в 2005, ані в 2006 роках жодних заяв про зміну або припинення договору не надходило. Ми справно сплачували рахунки за оренду, які наш орендодавець не забував висилати".

Наприкінці грудня 2006 року Асоціація діячів сучасного мистецтва отримала лист від Подільської РДА про те, що за результатами проведеного конкурсу приміщення передано іншому орендарю. Переможцем конкурсу стало ТОВ "Українська Національна Компанія з Управління Активами". У травні 2007 року до Карася прийшов відомий читачам "proUA" адвокат Іван Радик і, представившись юристом цього ТОВ, поставив вимогу звільнити приміщення.

Асоціація подала до суду – і у червні Господарським судом Києва винесено ухвалу, якою заборонено будь-кому перешкоджати Асоціації діячів сучасного мистецтва користуватися орендованим приміщенням. Однак у ніч з 26 на 27 червня близько двадцяти осіб на чолі з Радиком вдерлися до приміщення і виставили біля нього охорону. "Блокпост" існує і до сьогодні – а поряд, у сусідній будівлі, розташовано галереї "Совіарт" та "Карась", які із дня у день очікують нападу.

Спілка художників України, вулиця Андріївський узвіз, 34-в.

Тут знаходяться майстерні художників, які входять до Спілки художників України. 1 вересня 2007 року закінчився термін оренди. 17 листопада вранці будівля загорілася. Пожежу вдалося погасити, люди не постраждали і продовжують працювати, очікуючи на продовження оренди.

Однак навряд чи дочекаються, бо це ж приміщення без відома Спілки художників, яка на той час уже там знаходилася, влада примудрилася здати в оренду ще одній організації. Як свідчить рішення Київської міської ради № 1147/2557, земельну ділянку за адресою Андріївський узвіз, 34-в, 28 грудня 2004 року передано ТОВ "Тодос" "у довгострокову оренду терміном на десять років для експлуатації та обслуговування торговельного павільйону".

Поки там знаходяться митці, але у будь-яку мить можуть з’явитися представники ТОВ "Тодос".

"Галерея Ра", вулиця Богдана Хмельницького, 32.

Молодіжна громадська організація "Галерея Ра" орендує приміщення за адресою вулиця Богдана Хмельницького, 32 упродовж 14 років. 17 січня 2007 року організація подала до Шевченківської РДА заяву на продовження оренди. РДА у відповідь промовчала, а 13 квітня повідомила про те, що невдовзі буде конкурс. 27 квітня цей конкурс виграло ТОВ "СіВіТеко".

Згодом бізнесмени від оренди приміщення з невідомих причин відмовились, але розмір орендної плати для галереї лишився тим, який мала сплачувати комерційна структура. Термін оренди продовжено до 6 червня 2008 року. На сьогоднішній день питання орендної ставки не розглядалося, хоча ще 27 червня "Галерея Ра" звернулася з відповідним листом до райдержадміністрації.

Художня майстерня Емми Беглярової, вулиця Десятинна, 1/3, кв. 11-а.

Квартира 11-а на вулиці Десятинній 1/3 − це підвал. Емма Беглярова орендувала його для своєї майстерні з 1987 року. Але 7 вересня 2007 року туди прийшла жінка у супроводі кількох чоловіків із сокирами. Непрохані гості викинули Беглярову на вулицю, порубали кілька картин і потрощили чимало предметів антикваріату.

Виявилося, квартиру 11-а ще 26 березня 2007 року приватизовано громадянкою Мірошниченко Аллою Володимирівною (саме вона і приходила) − майже сімдесят квадратних метрів за ціною 12 гривень 15 копійок за один квадратний метр.

Мотивацію влади важко зрозуміти: якщо художниця платила за оренду приміщення близько однієї тисячі гривень щомісяця, то за його приватизацію сплачено 820 гривень 12 копійок одноразово. Чи, може, навпаки: мотивацію якраз зрозуміло, якщо врахувати, що Алла Мірошниченко, за словами Беглярової, – колишня дружина начальника тамтешнього ЖЕКу Володимира Зарубенка?

Трохи згодом на спантеличену художницю висипалися один за одним три листи від керівництва Шевченківської РДА. 15 листопада голова райдержадміністрації Віктор Пилипишин письмово повідомив Беглярову про те, що розпорядженням №267 їй подовжено термін оренди підвалу до 1 листопада 2008 року. Точно такий самий лист того ж дня прийшов від начальника управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті ради Євгена Шевчука. 23 листопада той же Шевчук написав останнього на сьогодні листа, де зазначив: "<…> на даний час подовжити договір оренди неможливо, так як дане приміщення внесене як приватна власність Київським міським бюро технічної інвентаризації".

Зараз Емма Беглярова готує позов до Алли Мірошниченко про відшкодування матеріальних збитків…

Держава на боці митців лише на словах, в реальності ж діє стаття 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік". Там зазначено: "Установити, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Зрозуміло, що мистецькі заклади апріорі поставлено у нерівні умови конкуренції з потужнішими комерційними проектами. І, якщо у ВР нового скликання не буде прийнято поправки до злощасної 118-тої статті, бойові дії продовжаться.

Втім, вони можуть тривати і з прийняттям поправки. Адже у нас, як відомо, жорсткість законів пом’якшена їх повсюдним невиконанням…