Блог

Вадим Трюхан: Батл Байден - Путін: війни не буде. Принаймні зараз.

Читаю алармістські прогнози для України на перші дні після сьогоднішньої розмови Байдена з Путіним. У переважній більшості такі, що аж волосся дибки встає. Хоча аргументація така собі. За вуха притягнута.

9696

Вадим Трюхан

міжнародна безпека, зовнішня політика, міжнародні відносини, стратегічний менеджмент, політичні консультації, європейська інтеграція

Заступник командира роти Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1, Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та керуючий партнер юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, міжнародної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.

Не поділяю істерики і страхів тих, в основному шановних, експертів, які малюють апокаліпсис.

Чому? Та ось тому.

По-перше. Не думаю, що все аж наскільки безнадійно. Велика війна - це кінець мріям Путіна про велику Росію. І він це прекрасно розуміє. А мала війна нічого для нього вже не вирішить. І це він також прекрасно усвідомлює. Так що насправді він сам себе загнав у пастку. Загроза якоїсь війни все таки дійсно існує, не заперечую. Але вона приблизно така як і ймовірність «пострілу з рушниці, яка висить на стіні.»

По-друге. Здати Україну, тим чи іншим чином, - для Joe Biden це політична смерть, програш демократами конгресу на найближчих виборах і ймовірний імпічмент. Афганський конфуз змушує його до рішучих дій стосовно путінської Росії. А не до якихось «мюнхенських зрад 2.0».

По-третє. Україна - дієздатна держава. Як би хто не намагався довести зворотнє, зокрема з усіх сил намагаючись делигітимізувати Володимир Зеленський і загалом головні владні інститути. Відтак повторення того ж афганського «феномену», коли міста, цілі регіони і сформована під керівництвом американців армія без бою здавалися талібам, не буде. Навпаки, російських окупантів, в разі їхнього гіпотетичного широкомасштабного вторгнення, чекатиме кровава баня на кожному кроці, а не омріяний «хліб з сіллю», борщ і сало.

І останнє, банальне. Зима на дворі. Не найкраща пора року для наземних операцій.

Так що видихаємо. Сонце світить. Україна є і буде. У найближчі місяці великої війни не слід чекати. А з малою досить і власних сил впоратися.

А от що нас чекає навесні, великою мірою від нас залежить. Зрозуміло чому, не буду повторюватися. Іншим разом.

Всім добра, миру і впевненості у завтрашньому дні!