Вадим Трюхан: Байден має завдати удар!

Неофіційний переклад

«Вашингтон Таймс», 1/12/2021

Розділ «Глобальні точки зору»

Точка зору: Найкраща відповідь на загрози Росії – це тісніші відносини з Україною

Президент Росії Владімір Путін накопичив на кордоні з Україною величезні обсяги російських військ. Ми не знаємо кінцевих планів Путіна; він звично залишається непередбачуваним самому собі. Але його нещодавні погрозливі заяви щодо України, включаючи твердження, що українці та росіяни насправді є однією нацією, збентежили лідерів у Києві, Брюсселі та Вашингтоні. Починаючи з 1939 року загроза тотальної конвенційної війни в Європі між двома найбільшими вийськовими потугами ніколи не була наскільки високою.

Під час останнього нарощування Путіним військової присутності поблизу українського кордону, президент Байден придумав нову фразу, щоб описати партнерство, яке він сподівався встановити зі своїм російським колегою — «стабільні та передбачувані відносини». Байден і його команда повторили цю надію на саме такі відносини між США і Росією до і під час зустрічі Байдена з Путіним у Женеві у червні цього року.

У дипломатії не гріх формулювати амбітні цілі. Ми також хотіли б бачити стабільні та передбачувані відносини з Росією. Але прагнення до високих цілей без реалістичної стратегії їх досягнення є неефективною дипломатією, особливо коли досягнення таких цілей передбачає принесення в жертву інших важливих цілей безпеки. Замість того, щоб продовжувати переслідувати нереальну мету з Росією, адміністрація Байдена зараз має приділяти більше часу та ресурсів більш досяжній зовнішньополітичній цілі — стабільним і передбачуваним відносинам з Україною.

Очевидно, що Путін не хоче стабільних і передбачуваних відносин з Байденом. Він вважає Сполучені Штати найбільшим ворогом Росії. На його думку, адміністрація Байдена прагне послабити Росію і повалити його режим. З такою країною, як її бачить Путін, ніколи не може бути стабільної, передбачуваної співпраці, лише вічний конфлікт.

Більше того, Путін уже отримав відчутні вигоди від своєї непередбачуваної поведінки на початку цього року. Коли раніше навесні Путін організував нарощення військових сил поблизу кордонів з Україною, Байден у відповідь попросив про проведення зустрічі на найвищому рівні у Женеві, з усіма атрибутами самітів супердержав у часи холодної війни. Путін хотів цього. Путін також отримав згоду США на його проект газопроводу «Північний потік-2» до Німеччини, не поступаючись нічим взамін. Бажання заморозити напруженість  у відносинах між США та Росією породило також слабкі амбіції щодо поглиблення зв’язків США з Україною. То чому ж хтось дивується, що Путін знову розігрує ту саму виставу?

Якщо план А зазнає невдачі, ви повинні перейти до плану Б. Настав час нової стратегії США як щодо Росії, так і  щодо України.

По відношенню до Росії Байден має використовувати більш наступальну дипломатію. Жести співробітництва мають супроводжуватися надійними зобов’язаннями щодо примусових дій у разі невдачі співпраці. Щодо нинішньої кризи на кордоні України, створеної Путіним, Байден повинен публічно заявити про своє бажання активізувати дипломатію для припинення війни на сході України, включаючи призначення Спеціального представника, який представлятиме Сполучені Штати на цих переговорах, і наполягати на тому, щоб Сполучені Штати офіційно приєдналися до України, Росії, Німеччини та Франції, щоб активізувати нині напівмертвий Нормандський Формат, покликаний припинити війну на сході України. Таке оголошення спростувало б абсурдне твердження Росії про те, що Вашингтон і Київ планують відновити український суверенітет над Донбасом за допомогою військової сили, а також припинило небезпечне прагнення Росії започатквати американо-російські двосторонні переговори, спрямовані на визначення долі України без присутності самих українців.

У той же час Байден, Конгрес і наші європейські союзники та партнери повинні публічно сформулювати, і то прямо зараз, а не після чергового російського військового вторгнення, пакет серйозних комплексних санкцій, які мають бути запроваджені у відповідь на нову російську агресію. Це зв’язало б руки Заходу і спонукало б його до невідкладних дій у випадку, якщо Росія завдасть нового військового удару.

Нинішній санкційний режим не змінить поведінку Кремля. Нова модель — каскадні санкції — повинна бути прийнята для посилення нових санкцій щороку, якщо Росія продовжуватиме вести війну на сході України. Такий підхід повертає час проти агресора. Подумайте про це, як про штрафи за паркування. Ви отримуєте новий штраф кожен день, поки ви паркуєтеся, порушуючи правила дорожнього руху.

Стосовно України Байдену потрібна більш комплексна стратегія взаємодії. Перший, очевидний і запізнілий, крок – це номінувати висококласного Посла США в Україні, який має особисті зв’язки з Байденом.

По-друге, адміністрація Байдена та союзники по НАТО повинні поглибити міжвійськові зв’язки з Києвом, включаючи розширений новий пакет військової допомоги для створення ефективніших спроможностей для захисту критичної інфраструктури та захисту від повітряних і морських загроз, а також підтримку, по замовчуванню, нових закупівель Україною військових безпілотників з Туреччини. Сполучені Штати не будуть захищати Україну від російського нападу, тому українцям потрібно надати найкращі засоби для їхнього захисту.

По-третє, команда Байдена, разом із європейськими союзниками, має сформулювати більш витончену, всеосяжну та довгострокову стратегію для консолідації демократії та стимулювання економічного зростання в Україні, включаючи більш креативну політику щодо захисту української енергетичної, інфраструктурної, фінансової та медіа сфер від російського впливу.  З огляду на таку велику кількість демократичних відкатів у всьому світі за останні роки, команда Байдена має подвоїти зусилля, щоб посилити все ще крихкий демократичний експеримент України. Ніщо так не порадувало б Путіна, як поразка демократії в Україні.

По-четверте, Байден і його демократичні союзники повинні створити Фонд розвитку Донбасу — план Маршалла для Сходу України — ресурси якого будуть вивільнені після закінчення війни. Саме створення цього фонду дасть надію людям регіону, які зараз страждають від жахливої окупації, а також внутрішньо переміщеним особам, на те, що краще майбутнє можливе, якщо війна закінчиться.

Байдену також потрібна нова велика стратегія залучення та стримування Росії далеко за межами України. Але плекання багатої, вільної та суверенної України має бути центральним компонентом цієї більшої стратегії. Більш ефективна політика США щодо Росії починається з більш стабільної, передбачуваної, міцної та ефективної політики щодо України.

Майкл МакФол і Олексій Гончарук

Майкл Макфол є директором Інституту міжнародних досліджень Фрімена Споглі, співробітником програми Гувера в Стенфордському університеті та оглядачем «Вашингтон Пост». Олексій Гончарук, колишній прем’єр-міністр України за президента Володимира Зеленського, є запрошеним співробітником програми Бернара і Сьюзен Ліотауд в Інституті Фрімена Споглі.

Оригінал тут: https://www.washingtonpost.com/opinions/2021/12/01/best-response-russias-threats-is-closer-relationship-with-ukraine/?fbclid=IwAR0tYGDsmwt83LdXEG7PQhDVbOrraCIHtFQlgzJ0isrbLuGG5QthBdonyZU