Бала Віталій: Головна подія тижня

Головною подією тижня в Україні, на мою думку, було спілкування Володимира Зеленського з представниками 30-ти ЗМІ.

Правда офіс президента назвав таке спілкування марафоном, бо дійсно на прес-конференцію точно не було схожим, але й марафон виявився навіть не таким, як у жовтні 2019, коли він тривав 14 годин, а 26 листопада майже п'ять з половиною.

Але все по порядку.

Перелік ЗМІ навіть здивував, бо заздалегідь було зрозуміло, що так званої теплої інформаційної ванни не буде. І це плюс. Плюсом також можна вважати той факт, що журналістів пригощали кавою. Оце напевно і всі плюси.

А тепер про мінуси.

Вступне слово ні про що, як сама зустріч, з точки зору змістовності та звіту за перебування на посаді два з половиною роки, хоча і організатори позиціонували її саме, як екватор перебування на посаді президента. Це перший мінус і великий.

Другим мінусом було намагання виправдовуватись за провал спецоперації "вагнерівців" через дискредитацію не тільки Василя Бурби, але й інших українських розвідників, що виглядало дуже низько і негідно, як для Верховного головнокомандувача.

Третім мінусом була незрозуміла заява про держпереворот, до якого ніби причетний Ринат Ахметов. Вся абсурдність такої заяви президентом країни говорить про рівень підготовки до зустрічі. Як взагалі можна робити таку заявив публічно не аргументуючи жодними фактами. Хоча можна припустити, що це було спроба перевести увагу з Вагнергейта на держпереворот. Але спроба не тільки провальна з політтехнологічної точки зору, але й шкідлива для репутації України, адже одразу ж була реакція за межами країни і для економіки це точно не найкращий спосіб залучення інвесторів.

Четвертим мінусом була неправда, яку говорив Володимир Зеленський, стосовно Вагнергейту, перебування у резиденції на Прикарпатті та і про держпереворот. Взагалі складається враження, що говорити неправду для Зеленського простіше, ніж, як говорять у народі, об.сцяти два пальця.

А п'ятим мінусом була манера спілкування Зеленського з журналістами. Такого хамства і зневажливого ставлення до журналістів не дозволяв собі жодний попередній президент, хоча і були різні випадки.

Особисто я звернув увагу, на те, що Зеленський дуже часто повторював, що він є президентом, запевнив, що буде захищатися всіма способами, я так розумію триматися за владу, не буде втікати, як Янукович. Взагалі складалось дивне враження, коли він говорив про себе уособлюючи з народом, аргументуючи тим, що його вибрав народ. Невже в офісі президента не показували Зеленському сьогоднішній рівень його підтримки та рівень довіри до нього та підтримку напрямку руху країни? Вже пройшов той час, коли теоретично можна було пояснювати свої дії великою підтримкою громадян.

Насправді, не потрібно було проводити цю зустріч, бо вона, на мою думку, не тільки не зупинила погану тенденцію для Володимира Зеленського, на що сподівались організатори, не тільки не завершила обговорення справи "вагнерівців", а навпаки, становище для Зеленського особисто і чинної влади загалом, буде тільки погіршуватись.