Кущ Олексій: Многорукий Шива або олігархічні схеми

Многорукий Шива або кожного олігарха можна впізнати за стилем його "схематехніки".

Як правило, препарація таких схем, наче на хірургічному столі, відбувається під час націоналізації олігархічних активів або після повернення їх у систему державного управління.

На сьогодні, є два приклади такої "таксидермії" або препарування схемних "тушок":

1. Приватбанк, який був націоналізований.

2. Укрнафта, яка була повернена у систему державного управління.

В нещодавньому інтерв'ю керівник Укрнафти, призначений державою, Сергій Корецький заявив, що:

"В "Укрнафті" виявили нестачу сотень тисяч тонн нафти і зникло 100 тис. тонн нафтопродуктів на 5 млрд грн".

Більше того, правоохоронці виявили схему "паралельних фіктивних розрахунків" за куплену компанією нафту, коли 600 млн грн пішли на рахунки компанії, яка нафту не постачала, але гроші отримала.

Натомість реальний продавець залишився, як то кажуть, з носом, тобто з непогашеним боргом.

А мені згадався "кейс" Приватбанку до його націоналізації, який було проаналізовано детективним агентством Kroll.

Буквально за рік міжнародні детективи змогли розплутати приватівське "сплетіння рук, сплетіння ніг, долі сплетіння", іншими словами, по ниточці розкрити все те мереживо, яке ткали на користь власників-олігархів банківські "павучки-технологи" не один рік.

І "наткали," можна сказати, на сотні мільярдів гривень.

За даними міжнародного детективного агентства, за десять років роботи на ниві національного банкінгу (до моменту переходу у державну власність) за допомогою застосування масштабних і шахрайських дій Приватбанку були нанесені збитки в розмірі $5,5 млрд.

Саме таке формулювання.

Структура фінансової системи Приватбанку до його націоналізації, за версією розслідувачів, являла собою якийсь астрономічний аналог подвійної зірки, такого пульсара, коли на загал демонструється яскрава "здорова" зірка, поруч з якою обертається непомітний "білий карлик", який постійно відтягує на себе плазму зі здорового, "вітринного" побратима.

"Красивою" зіркою в цій моделі був відомий нам Приватбанк, який залучав депозити населення і кошти юридичних осіб, у тому числі тисяч малих підприємців.

Після залучення коштів у масштабах всієї країни (ця схема отримала назву "пилосос"), фінансові ресурси "прокачувалися" на користь так званого "тіньового банку" ("білого карлика").

З уроків астрономії 10-го класу ми прекрасно пам'ятаємо, що гравітаційне поле "білого карлика" значно сильніше аналогічного показника здорової зірки, яка перебуває з ним у парі, а отже, всі речовина (гроші), забрані ним, вже неможливо повернути назад ("що впало, те пропало").

Тіньовий банк, отримавши необхідний ресурс, використовував його для видачі кредитів пов'язаним компаніям як резидентам України, так і міжнародним структурам - SPV - special purpose vehicle (спеціальна проектна компанія, створена для реалізації окремого проекту і відповідного управління спеціально виведеними фінансовими потоками).

Як правило, більшість цих компаній представляли собою структури, зареєстровані в офшорних зонах.

Ці фірми для забезпечення "кругообігу грошей" здійснювали між собою сотні і тисячі транзакцій, під час який, старі кредити погашались за рахунок нових, а сальдо фінансового потоку виводилось у "кишеню".

Головна мета цього танцю "фінансового Шиви" полягала в організації перехресного циклічного перекредитування серед обмеженого кола учасників схеми.

Надалі гроші йшли на користь афілійованих з банком осіб,

Наприклад, компанія Х отримувала кредит у розмірі $10 млн і перераховувала їх на користь бенефіціара.

Віддавати борг було, звісно, нічим.

У цьому випадку через певний час "тіньовий банк видавав кредит компанії У, яка здійснювала платіж в розмірі $10 млн на користь компанії Х (наприклад, за партію страусиного пір'я з Австралії), яка за рахунок цих грошей погашала кредит, виданий банком.

Надалі все повторювалося знову і знову, але в ролі кредитного транзитера вже виступала нова компанія.

На практиці все це представляло досить складний на перший погляд "броунівський" рух, хоча насправді "схематехника" була так собі.

Банальна форма мережевого руху грошових коштів, щось на зразок простої математичної матриці.

І от зараз своєрідне повторення "на біс" схеми, але тепер - у вигляді "тіньового" розрахункового центру в Укрнафті у ті часи, коли вона контролювалась відомим олігархом.

Дамо слово слідчим СБУ:

"Служба безпеки України та Бюро економічної безпеки за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора викрили ще одну масштабну схему привласнення грошей екстопменеджментом ПАТ «Укртатнафта».

До організації оборудки причетний колишній член наглядової ради компанії та бізнес-партнер Ігоря Коломойського Михайло Кіперман.

Як свідчать матеріали слідства, за його ініціативи з рахунків «Укртатнафти» було виведено майже 600 млн у гривневому еквіваленті.

Це було зроблено у перший день повномасштабного вторгнення рф, ймовірно із розрахунком, що зловмисникам не доведеться відповідати за скоєну крадіжку.

Схема полягала у тому, що 24 лютого 2022 року ПАТ «Укртатнафта» перерахувала на підконтрольну європейську компанію майже 600 млн грн, які передбачалися іншому постачальнику для оплати раніше зафрахтованих 84 тис. тонн сирої нафти.

На момент махінації ця сировина уже перебувала в Одеському порту і мала бути доставлена для подальшої обробки на Кременчуцький НПЗ.

Для реалізації оборудки колишній топменеджмент «Укртатнафти» створив «договір-клон», в якому змінив реквізити отримувача платежу.

Таким чином, організатори схеми перевели гроші на підконтрольну компанію, замість того, щоб розрахуватись з реальним постачальником нафти.

На підставі зібраних доказів складено підозру колишньому члену наглядової ради «Укртатнафти» та фактичному власнику компанії-нерезидента Михайлу Кіперману, на яку виведено майже 600 млн грн.

Підозра оголошена за трьома статтями Кримінального кодексу України...

.....

Нагадаємо, раніше співробітники Служби безпеки спільно з БЕБ викрили масштабні схеми привласнення 40 млрд гривень колишніми власниками і топменеджментом «Укрнафти» та «Укртатнафти».

Від себе додам, що за різними чутками від цієї схеми постраждала відома державна нафтова компанія однієї із закавказьких країн, яка тоді свої гроші не отримала.

Як бачимо, деолігархізація сировинних компаній дозволяє призупинити схеми з розкрадання державних коштів на мільярди гривень.

Звичайно, якщо в таких компаніях сформовано ефективний державний менеджмент.

Укрнафті з цим пощастило - після років "віджимання" нарешті з'явився горизонт для подальшого розвитку.

Як виявилось, навіть під час війни грошей досить і для інвестицій у нові свердловини, і для модернізації, і для сплати чималеньких податків у державний бюджет.

Таке, на перший погляд, наївне твердження "треба просто не красти", як виявляється, набуває реального змісту. Треба лише проявити політичну волю.