Алексей Буряченко: Нафтове ембарго. Чи дійсно захід перейшов до «пекельних» санкцій?

Ну що ж місяць складних переговорів не одна ніч дебатів і нарешті Євросоюз 31 травня погодив таки шостий пакет санкцій проти Росії. Адже до пакету санкцій як анонсувалося і на чому наполягала Україна ЄС хотіла запровадити ембарго на імпорт російської нафти. Отже, ембарго на нафту погодили хоч і не повністю, а тільки на нафту, яка доставляється морським шляхом. Тут ми повинні сказати «велике дякую» Угорщині, яка до останнього блокувала прийняття ембарго, що змусило ЄС піти на компромісний варіант, який і був погоджений. Так, хотілося повне ембарго на імпорт російської нафти але і компромісний варіант це не менш суттєво так як наступним кроком як заявляють самі європейці може бути повне ембарго. А тепер по-порядку чому навіть прийняття такого компромісного варіанту ембарго є для України важливо. Почнемо розбиратися…

Отже, під ембарго не потрапляють поставки, які йдуть нафтопроводом «Дружба», це приблизно третина всієї нафти для Європи. При цьому всі країни, пов'язані з Росією, крім Угорщини, Чехії та Словаччини, від отримання російської нафти відмовляються. Таким чином, під ембарго потрапляє 90% російських нафтових поставок до Європи — усі морські перевезення та частина трубопровідних. Перехідний період становитиме 6-8 місяців. Глава Європейської ради Шарль Мішель написав у Твіттері, що ці санкції покликані скоротити «величезне джерело фінансування військової машини» Росії. «Це максимальний тиск на Росію з метою припинення війни» < > «Навіть з цим винятком нафтове ембарго буде болючим для РФ, бо відразу зачепить 75% російського нафтового експорту в Європу та 90% - до кінця року»,  - зазначив він.

Зауважу, що до країн Європи експортується майже 47% російської нафти та нафтопродуктів. У 2021 році росія поставила до ЄС 108,1 млн тон сирої нафти на $50,9 млрд. Більшість нафти росія експортує морськими шляхами, зокрема на нафтопереробні заводи Європи.

Для справедливості треба зазначити, що багато країн ЄС почали відмовлятися від російської нафти ще до прийняття ембарго. Отже, ембарго почне діяти лише за 6-8 місяців. І стосується воно не лише нафти, і це дуже важливо -- до ембарго увійшли ще й нафтопродукти. Тобто, за півроку країни ЄС перестануть закуповувати у росії сиру нафту, а за 8 місяців — усі нафтопродукти. Чому ембарго відклали в часі? Як зауважую експерти у нафтовій сфері, це вимушений захід і пов’язаний він з тим, що між Росією та країнами ЄС є чинні контракти і їх слід закривати. Також, закрити потужності з виробництва нафтопродуктів на нафтопереробних заводах (НПЗ) і поступово припиняти видобуток нафти. Зауважу, саме закрити і припинити. Російські нафтопереробні підприємства налаштовані так, що з нафти виробляється певний обсяг бензину, певний об’єм керосину, мазут, прямогонний бензин (так звана нафта) та решта напівфабрикатів. Тобто, щоб зробити якийсь обсяг бензину, треба випустити ще й великий обсяг побічних напівфабрикатів. Зазвичай їх відправляли до країн Європи, на європейські НПЗ та нафтохімічні заводи, які добре технологічно оснащені, там є установки з гідрокрекінгу мазуту, вони переробляють все це на затребувані нафтопродукти.

Отже, враховуючи прийняте ембарго, через вісім місяців у Європі попиту на російські нафтопродукти не буде, тобто виробляти цю експортну продукцію, російські заводи не зможуть. Точніше, виробляти зможуть, але все це залишатиметься в росії, а в росії, як зауважують самі російські експерти, «попиту на них немає». Додатково зауважу, у Китаї, в Індії, на Близькому Сході на них також немає попиту. Тобто, це означає, що доведеться припиняти подачу сирої нафти на НПЗ, зупиняти обладнання, а нафтові свердловини консервувати або навіть ліквідувати. Потреба в керосині, до речі, у росії теж знижується, бо через санкції і все таки падіння економіки скорочуються авіаперевезення про, що я писав у своїй статті «Круте піке «Аерофлоту»! Експертний аналіз» https://comments.ua/blog/krute-pike-aeroflotu-ekspertniy-analiz-1874.html

Так, багато хто зауважить, що росія може використати цю відстрочку для пошуку нових покупців нафтопродуктів. Так, може але весь цимус в тому, що окрім Європи, вони практично ніде не потрібні. У Китаї, в Індії, взагалі в Південно-Східній Азії та на Близькому Сході своїх нафтопереробних підприємств достатньо. І вони чекають від росії, саме на сиру нафту, а не нафтопродукти.А нафтопродукти, як зауважують експерти,  росії подіти просто нікуди. Тож доведеться від них відмовлятися. Також, зауважу у росії немає резервних сховищ для майбутньої переробки, а збудувати за вісім місяців додаткові сховища, це не реальна перспектива. Уточню: через велику кількість побічних продуктів, які нема куди подіти, у росії навіть бензину для внутрішнього ринку випустити більше неможливо. Зробити переорієнтування також є недоцільним так як росія не має інших експортних товарів такого ж рівня, як нафтова сировина.

Зауважу, на багатьох російських НПЗ, і цю інформацію можна подивитися у відкритих джерелах, не випускають нічого кращого, ніж прямогонний бензин і мазут. Мазут займає 62% всього виробництва нафтопродуктів. Це брудна жижа, яка в інших країнах йде хіба що як паливо для суден, та й то від нього відмовляються, або як напівфабрикат для подальшої переробки. Щоб на російських заводах налагодити крекінг та робити з таких напівфабрикатів високоякісне паливо, треба вкласти не один мільярд доларів.

Отже, вже сьогодні нафтова сфера росії помітно звужується. Хоча росія цього не визнає і продовжує говорити, що доходи від нафти становлять лише 27% у федеральному бюджеті і санкції на росію не впливають. Але якщо зважати на всі компанії, які обслуговують нафтову галузь, якщо враховувати корпоративні податки на доходи, якщо враховувати податки, зібрані з персоналу всіх задіяних у цьому секторі компаній, то доходи російського бюджету від нафтогазу залежать приблизно на 60%. І до кінця цього року, коли головний Європейський ринок нафти та нафтопродуктів для росії закриється, бюджет росії, на що звертають увагу економісти, може втратити близько 25% усіх доходів

Також, не забуваємо, що шостий пакет санкцій проти росії містить ще одне обмеження проти російської нафти, про яке раніше не повідомлялося. Під заборону попадає і страхування, тобто заборона страхувати танкери, які перевозять російську нафту в будь-яку точку світу [The Wall Street Journal]. Чому європейськими лідерами і було зауважено, що ці санкції є жорсткішими чім очікувалося. До речі, як повідомив Financial Times Британія, також, ввела заборону на страхування кораблів, які перевозять російську нафту. У зв’язку з цим Росія може втратити доступ до найбільшої страхової компанії Lloyd's of London. Отож, ці санкції можуть підірвати зусилля Росії продавати свою нафту в Азію та інші країни, оскільки саме Європейські компанії страхують більшу частину світової торгівлі нафтою. Зауважу, таку тактику ефективно використала Європа десять років тому для скорочення експорту іранської нафти в рамках зусиль змусити Тегеран вести переговори щодо своєї ядерної програми.

*Для інформації: Міжнародна група P&I Clubs, яка включає клуби-члени у Великобританії, Норвегії, ЄС та інших країнах, забезпечує страхування P&I приблизно на 95% від тоннажу світового танкерного флоту.

Так, було б неправильно недооцінювати нафтову промисловість Росії. Коли Радянський Союз розпався на початку 1990-х років, росія виправила своє становище за допомогою західних компаній і з тих пір поглинула такі технології, як гідророзрив і горизонтальне буріння. І незважаючи на санкції, введені після захоплення Криму в 2014 році, Росії вдалося збільшити виробництво до пікових показників у 2019 році.

Але зараз після повномасштабного вторгнення в Україну, 24 лютого, ситуація докорінно змінилася. Із-за санкцій три найбільші західні нафтосервісні компанії Schlumberger, Baker Hughes і Halliburton, які тривалий час допомагали добувати нафту в росії, заявили про свій вихід із ринку РФ, про це зауважено на офіційних сайтах компаній. країні. І це дійсно проблема, так як значна частина російських нафтових родовищ зношені та надзвичайно віддалені від споживачів. За винятком, нафтових родовищ, відкриті у Росії протягом останнього десятиліття але вони менші за запасами і складніші з точки зору видобутку. Тому вихід іноземних компаній із росії не можна недооцінювати. Адже, як зазначає Пітер Зейхан, засновник дослідницької компанії Zeihan on Geopolitics., -- «Потрібні були мільйони людино-годин допомоги з боку таких компаній, як BP і Halliburton, і 32 роки, щоб Росія повернулася до рівня виробництва часів холодної війни. Іноземні фірми, насамперед найбільші компанії BP і Shell, а також сервісні компанії Halliburton і Schlumberger, разом виконали роботу, на яку, ймовірно, припадає половина сучасного виробництва в Росії». На його думку, без західної технологічної допомоги та із закриттям певної частини зовнішніх ринків видобуток нафти в росії впаде на 50%.

Так, за даними видання «Комерсант», на кінець 2021 року на частку зарубіжних компаній (Schlumberger, Weatherford, Baker Hughes, Halliburton) припадало близько 18% російського ринку, повідомляли експерти Vygon Consulting. А приблизно 34% припадало на російський незалежний нафтосервіс. Але, зауважу, Schlumberger, Baker Hughes і Halliburton працювали з усіма великими нафтовими компаніями росії, беручи участь у перспективних розробках, насамперед – на шельфових проектах, тобто там, де росія ніколи не мала своїх технологій. Тому замінити зараз західні нафтосервісні компанії особливо нема кому. 

Також, зауважу якби було все гаразд у нафтовій галузі як заявляє росія то не з’являлися повідомлення про те, що ПАТ «Роснефть», державний нафтовий чемпіон росії, який очолює близький соратник путіна Ігор Сєчін зазнав найбільшого падіння видобутку нафти  з моменту вторгнення в Україну. Як зазначає Bloomberg, частка незадіяних свердловин «Роснефти» зросла з 17% від загального обсягу видобутку в січні до 30% у квітні. Видобуток нафти у середині травня був на 830 тис. барелів на добу нижче, ніж у лютому. «Роснефть» разом із дочірніми компаніями видобуває 560 тис. барелів на добу. Тобто на «Роснєфть» припадає близько 2/3 скорочення видобутку в росії, яке сталося після вторгнення в Україну і це навіть підтверджує Міненерго РФ. Таке різке падіння видобутку нафти у росії ще до європейського ембарго було спричинено санкціями США на імпорт, так як імпорт насамперед зачепив російських постачальників мазуту на узбережжі Мексиканської затоки. Після закриття основного ринку збуту запаси мазуту на нафтопереробних заводах почали швидко зростати, що змусило заводи тимчасово призупинити свою діяльність. 

Зауважу, "Роснефть" є найбільшим нафтопереробним підприємством росії, і в перші дні травня її первинна переробка знизилася на 28% порівняно з довоєнним рівнем. Також, кризу спричинило і вихід великих міжнародних нафтових. Exxon Mobil, оператор гігантського проекту «Сахалін-1» за угодою про розподіл продукції з партнерами, у тому числі з «Роснефтью», вирішив піти з Росії. Видобуток на «Сахалін-1» до середини травня скоротився на 145 тис. барелів на добу, або на 71% порівняно з лютим. Треба зазначити, що проблеми не тільки у «Роснефти». Так, у компанії «Сургутнафтогазу» також виникли проблеми з реалізацією нафти, що призвело до середини травня падіння видобутку приблизно на 72 тис. барелів на добу.

Отже, багато чинників – від обмежень на доставку та страхування до слабкого внутрішнього попиту та публічного неприйняття путінського режиму міжнародними компаніями – змусили Росію скоротити видобуток нафти. 

Також, цікава заява нещодавно з’явилася від співвласника і віце-президента "Лукойлу" Леоніда Федуна, який запропонував знизити видобуток російської нафти на 20-30% - з 10 млн до 7-8 млн барелів на добу. На його думку, це не спричинить фінансових втрат для країни. «Навіщо Росії забезпечувати видобуток 10 млн. барелів нафти на день? Якщо ми зможемо ефективно споживати та експортувати 7–8 млн без втрат для бюджету держави, внутрішнього споживання та забезпечення імпорту.» Федун вважає, що необхідно повернутися до обговорення стримування нафтовидобутку у світі, а також відмовитися від великих знижок для Індії та Китаю.

Ну що ж на тлі рішення ОПЕК+ 2 червня, де було заявлено, що країни ОПЕК+ погодилися збільшити видобуток нафти, щоб компенсувати падіння видобутку в РФ: до 648 тис. барелів на добу у липні та до 648 тис. барелів на добу в серпні. Нагадаю, початковий план був 432 тис. барелів на добу протягом трьох місяців до вересня. Зауважу, Російський видобуток впав приблизно на 1 мільйон барелів на добу через санкції [Bloomberg]. Також, як зазначає Reuters, згідно з низкою галузевих оцінок, західні санкції призведуть до падіння видобутку в Росії на 2-3 млн бар/д. Отож, заява Федуна визиває скепсис щодо вірності прогнозування ситуації, зокрема враховуючи політику та філософію росії бути першою скрізь.

А з ОПЕК+ у росії ситуація трохи складніша, хоча Кремль старається тримати лице і посилає Лаврова (міністр МЗС РФ) на зустріч з представниками РСАДПЗ (Рада співробітництва арабських держав Перської затоки), на передодні засідання ОПЕК але в повітрі «слухи ходять». І Wall Street Journal не дарма повідомляє із посиланням на делегатів ОПЕК, що деякі члени ОПЕК розглядають можливість призупинення участі Росії в угоді ОПЕК+ на тлі західних санкцій. Так як, викликає сумніви здатність Росії через санкції виконувати взяті зобов'язання. Адже сенс угоди ОПЕК+ полягає не просто у скороченні видобутку нафти, а в передбачуваному та відомому всім учасникам ринку рівнів такого скорочення, не більше і не менше. Так як тоді є можливість планування, включаючи середньострокові прогнози. Однак, якщо з різних обставин параметри угоди починають «плавати», це створює проблему для її стабільності, а значить, вона починає втрачати свій ключовий зміст. Отже, сумніви відносно росії у членів ОПЕК є обґрунтованими.

А відносно знижок на російську нафту. То дійсно у кінці березня індійська держкомпанія Hindustan Petroleum Corp купила 2 мільйони барелів російської нафти Urals зі знижкою  $35. Цей же сорт купують й інші індійські нафтопереробники – Mangalore Refinery and Petrochemicals Ltd. і Bharat Petroleum Corp. А от відносно Китаю не так все просто. Китайські державні нафтопереробники навпаки уникають нових торгів з російською нафтою. Вони виконують чинні контракти, однак утримуються від нових, попри значні знижки. Компанії воліють прислухаються до рекомендацій Пекіна бути обережними, оскільки західні санкції проти росії посилюються. *Станом на 2021 рік Китай є найбільшим покупцем російської сирої нафти -- 70,1 млн тон ($34,9 млрд).

*Для прикладу: За даними торгів, станом на 14 квітня вартість спотової партії Urals становила у Середземномор'ї (cif Augusta) $78,1 за барель, а на північному заході Європи (cif Rotterdam) – $72,2 за барель. При цьому вартість Brent на 15 квітня сягала $110,8 за барель. Таким чином, диференціал у ціні на російську нафту до еталонного сорту становить від $33 до $39 за барель, і це без знижки.

Отже, не можна вже зараз сказати, що росія закінчилася як нафтова держава. Адже, до війни в Україні, це все таки третій у світі виробник нафти після США та Саудівської Аравії і найбільший у світі експортер нафти на світові ринки та другий за величиною експортер сирої нафти після Саудівської Аравії. Але безперечно одне -- Росія надовго «збита» з рейтингу найвпливовіших енергетичних країн світу. І весь скепсис в тому, що все тільки для росії починається, оскільки санкції як той бульдог тримають і поступово стискають поки не дотиснуть…