Юрій Атанов: Помилка російської імперії або чому росіяни опинилися у пастці власного шовінізму

Західні аналітики відзначають, що Росія дедалі більше стає схожою до КНДР – більшість даних закриті від широкого загалу, діє купа обмежень, альтернативи «вождеві» немає, зате влада монотонно та безуспішно намагається приховати реальний стан справ. Гадаю, що наразі РФ та КНДР відрізняються тим, що в наших запеклих сусідів ще не до кінця опустилася так звана «залізна завіса», тому, за допомогою структури та аналізу можна зробити приблизні висновки про реальний стан справ у суспільстві РФ. І вони не є надто втішними. Зрозуміло, що українське суспільство втомилося від війни. Але йому ніколи й не розповідали про велич імперії та інші нісенітниці. Ми не воювали з Чечнею, чи Грузією, нас не було в Сирії – ми звикли до того, що ми мирні люди, які просто хочуть жити і працювати на своїй землі. Українці, як на мене не амбітні. Але втомилося і російське суспільство. Гроби російським матерям та дружинам ідуть стабільно, ціни зростають, хитрий Байден ламає теплотраси та залишає тисячі багатоквартирних будинків без опалення, а Авдіївку не можуть взяти з осені. Врахуйте до цього, що росіянам розповідали про велич держави, «другу армію світу» і хитру многоходівочку путіна. Таким чином за два роки рожеві окуляри російського суспільства почали битися скельцями всередину. За два роки повномасштабного конфлікту риторика російського суспільства змінилась з «Києва за три дні» до «Допоможіть пакетами для трупів, бо в Авдіївці пекло». При всьому цьому росіяни вже зрозуміли, що «друга армія світу» - це міф, а допоміг у сприйнятті цієї реальності нині покійний головний зек Росії Євген Пригожин, котрий набирав по суті м'ясо серед найвідсталіших та наймаргінальніших верств населення – у в’язницях. Далека від телевізійних оповідок і система ППО у сусідів, бо від безпілотників потерпають не лише окуповані території України, але й приграничні російські області. Повним провалом закінчились всі казки про «відсунути кордони НАТО», бо Швеція та Фінляндія саме завдяки невиваженій російській політиці вступили до Альянсу. Та й міф про те, що «санкції росії на користь» не витримав перевірку реальністю – як тут не згадати величезні черги за яйцями та прогнози щодо подальшої інфляції. Викликають занепокоєння і більш стратегічні галузі – як от комунальна сфера чи 20 ЧП тільки за січень на літаках, що належать російським авіакомпаніям. Зрозуміло, що в таких умовах масштабна катастрофа з великою кількістю жертв – лише питання часу. І таке відбувається зараз чи не в кожній сфері російської економіки, яку переводять на ручне керування та на військові рейки. Пушки замість масла – головний лозунг російської влади. Такий колапс можна було б утримувати деякий час, змушувати всіх довкола до переговорів, давати неоднозначні сигнали колективному заходу, задіяти агентів впливу, проте все це – чималі кошти. А росія втратила європейський ринок газу, отримала купу санкції та «стелю» при продажі нафти, до всього отримала ще й декілька розбомблених НПЗ – так що дуже поступово «велику наддержаву» виключають з суб’єктів і вже перевели до об’єктів світової економіки. Звісно, що в російському телевізорі цього не розкажуть. Проте не дивлячись на закритість статистичних даних, російський патріотизм виходить в стадію протверезіння. Про цей стан ще кажуть, що холодильник почав перемагати телевізор. Втім російська влада не надто рахується з власним народом – запроторення за грати «патріота»-критика влади Ігора Гіркіна, таємниче вбивство Євгена Пригожина, про яке зараз вже ніхто навіть не згадує. Все це змусило навіть досвідчених та проплачених воєнкорів швидко «перевзуватися» у повітрі. Тож нині суспільство розчароване – обіцяної швидкої перемоги над Україною не вийшло, а путінські посіпаки знову виберуть діда з деменцією на наступний президентський термін. Бо після інтерв’ю Такеру Карлсону уже навіть самим росіянам стало зрозуміло, що їх президент перебуває чи то в альтернативній реальності, де керується досягненнями Рюриковичів та печенігів, чи то у прогресуючій стадії хвороби Альцгеймера. Втім, одне другого не виключає. Тому у російського суспільства накопичується втома від війни та дій свого президента. Втім саму верхівку це не турбує – зі своїм народом російська влада звикла до жорстоких мір і тільки посилює карально-репресивний апарат. Тож можна сказати, зо росіяни розчаровані, стомлені, злі та не бачать виходу, як скинути нинішній режим. Пам’ятається, колись імперська росія, до якої так прагнуть російські пропагандисти – вже проходила цей етап в 1917 році. Улітку минулого року на бунт ризикнув Євген Пригожин, але не довів справу до кінця. Хоча красномовно показав, що дійти без перешкод можна дуже далеко при повній підтримці населення. Хто буде наступним з генералітету, хто зважиться – оце вже цікаве питання. Не дивлячись на те, що маргінальний і неосвічений народ з глибинок продовжує слухати Соловйова чи Скабєєву, більш освічені та інтелігентні люди вже давно зрозуміли все та готуються до краху режиму. Найцікавішим буде – де й коли спалахне та сама іскра. Разом з тим, зараз нам, українцям, потрібно мислити структуровано та логічно – адже «недоімперія» опинилась на межі краху, «залізний за навіс» опускається з кожним днем все щільніше. А ми отримали унікальний шанс не лише мати під боком такого собі Колосса, але й отримати купу вигоди, якщо так можна назвати ситуацію, у якій ми всі опинилися два роки тому. Вся справа у тому, що ми багата країна. Не дарма російські окупанти при окупації так вправно хазяйнують на наших територія вивозячи десятки заводів з унікальним обладнанням з Луганщини та Донеччини, вивозячи тисячами тонн врожаю, вирубуючи ліси, ба навіть кар’єри з гіпсом та славетні соляні шахти пригодилися ворогові, як цінний актив. Варто розуміти, що російська економіка працювала досить потужно, тож нині, поступово, у світовій економіці звільняються принципово нові для нас ніші – головне, не упустити цей шанс і правильно зайняти ці ринки. Україна досить багато країна, а якщо додати до цього наше традиційне працелюбство, то можна з упевненістю сказати, що нам є що запропонувати світові – насамперед, це агропродукція, вітчизняні продукти харчування, сталеві вироби, певні види сировини, корисні копалини. Непоганим об’єктом експорту може виявитися і зброя, виробництво якої ми запускали і продовжуємо запускати – адже більшість країн зараз активно озброюються, спостерігаючи за тим, що відбувається у світі. Враховуючи, що росію поступово витісняють з світового ринку, ціни будуть лише зростати через зростання попиту, тому Україна має зараз унікальний економічний шанс зайняти російські ринки. Колишній політолог, а нині військовослужбовець, лейтенант 40-ї бригади тактичної авіації Юрій Атанов