Муса Магомедов: Російські сценарії чужих війн

З чого все почалося

12 років тому сирійці, вимагаючи демократії, вийшли на вулиці. Протести переросли у жорстке протистояння, а потім - у війну. Не без участі росії. Сирія - ще один приклад замороженого конфлікту, який підтримується росією, щоправда - поза межами колишнього радянського союзу.  І цей сценарій, за яким все йшло та розвивається й досі – унікальний, хоча і дуже сумний. Саме під час війни в Сирії світ заговорив про майже лобове зіткнення США та росії. Не на своїй - на чужій території.  

Хоча ще 15 березня  2011 року зовсім не пророкувало такий початок та розвиток, а тим паче - участь росії. В цей день у Алеппо та Дамаску відбулися одні з перших акцій протесту проти президента Башара Асада та його режиму. Акціям протесту в Сирії передувала так звана «арабська весна»: відставка президента Тунісу Зін аль-Абідіна Бен Алі, який перебував при владі 24 роки, та зміщення правителя Єгипту Хосні Мубарака, що владував понад 30 років. Здавалося, що шансів утриматися при владі в 45-річного Башара Асада, який був президентом “лише” 11 років, отримавши владу від свого батька «у спадок», дуже мало. І протести закінчаться швидко. Але все пішло зовсім не так, як гадалося. 

Протести продовжувалися та набували хоч і кривавого, масового, але поки регіонального характеру. Люди вимагали реформ та в’язниці для корупціонерів.  Проте з втручанням у конфлікт Туреччини, Ірану, США – протистояння набуло міжнародного характеру. 

У вересні 2015 року до конфлікту, на прохання президента Сирії, приєдналася росія. Новий гравець змінив розстановку сил. росія після анексії Криму, наче, заявила світові про свою готовність до військових конфліктів не тільки на території колишнього радянського союзу, а й там, де вважатиме за потрібне. На Близькому Сході рейтинг та підтримка путина значно зросли. Але сам конфлікт так і залишився невирішеним.  

Наразі в Сирії не ведуться активні бойові дії. Але й переможців у війні немає. Адже поки немає політичного врегулювання, війну не можна вважати завершеною. Ніхто не переміг, а от кількість постраждалих рахується мільйонами. Долю Сирії зараз вирішує одразу декілька країн, але жодній з них не вигідно зіштовхуватися напряму з іншими учасниками конфлікту. Наприклад, в Ідлібі зараз розгорнуті турецькі війська, і будь-яка ескалація з боку росії призведе до прямого зіткнення. 

На прикладі Сирії ми бачимо: затягування, звикання та опущені руки самих сирійців, яким їхня країна вже не належить, - основні чинники, що унеможливлюють вирішення конфлікту. росія намагатиметься розіграти аналогічний сценарій в Україні. 

Ми не маємо права цього допустити.