Блог

Вадим Трюхан: Україна + ООН + Туреччина: у Львові народився новий формат

Зради не відбулося. Зеленський поводився як справжній господар – впевнено і привітно. Встигав усе, навіть поправляти перекладача на брифінгу для преси за результатами перемовин. Свідчило це про одне: ні на чому такому, щоби було неприйнятно для України, ні Ердоган, ні Гутерреш не наполягали. А щоб ні у кого не було жодних сумнівів, він чітко повторив позицію, яка викристалізувалася протягом останніх тижнів: «Спочатку росіяни мають звільнити всі тимчасово окуповані території України, а потім буде потім».

0

comments4833

Вадим Трюхан

міжнародна безпека, зовнішня політика, міжнародні відносини, стратегічний менеджмент, політичні консультації, європейська інтеграція

Заступник командира роти Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1, Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та керуючий партнер юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, міжнародної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.  


Фактично, глава держави підняв планку у великій геополітичній грі, в якій Україна вже давно перестала бути об’єктом, адже наші ЗСУ вибороли на полях битв для Української Держави право на суб’єктність. Україна є «дієвим суб’єктом, право якого на власну позицію вже ніхто не насмілюється заперечувати, принаймні публічно.

 

Порядок денний перемовин не здивував, хоча сторони й тримали інтригу до кінця.

 

По-перше, всіма сторонами підтверджено неухильну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.

 

Для путіна - це чіткий сигнал, що поступок не буде. І не зважаючи на те, що наш турецький гість відкарбував тези про те, що війна має завершитися «за столом перемовин, з чим погоджуються і Президент Зеленський, і Генсек ООН Гутерреш», склалося враження, що він лиш відбував номер, ніби звітуючи перед своїм російським «другом» за виконання обіцянки спробувати вплинути на Україну, яку він, так виглядає, дав у Сочі.

 

По-друге, по ситуації на Запорізькій АЕС сторони висловили не лише своє занепокоєння, а й повідомили про досягнення домовленості стосовно модальності місії МАГАТЕ, яка має туди прибути через Київ.

 

Відтак можна констатувати, що ультиматум путіна провалився. Незважаючи на шалений рівень загроз, адже ми маємо справу зі справжніми маніяками, ніхто росіян не злякався і не пішов їм на зустріч. І це вселяє обережний оптимізм. Навіть попри те, що сумніви в реалістичності реалізації ініціативи щодо направлення в Енергодар місії МАГАТЕ залишаються, адже без згоди москви ніхто нікуди не доїде.

 

По-третє, однією з наріжних тем перемовин стало питання сталих поставок продовольства з України із залученням наших чорноморських портів. На цей момент, це єдина тема, де росіяни дали слабину.

 

Хоча зробили вони це явно вимушено. Адже можливості контролювати все Чорне море ЗСУ їх позбавили, потопивши крейсер «Москва» і ще низку їхніх бляшанок, звільнивши острів Зміїний і фактично поставивши під загрозу знищення рештки Чорноморського флоту. Крім того, росіяни зацікавлені в поставках на світові ринки своїх мінеральних добрив і того ж продовольства.  

 

Чи будуть й надалі працювати «зернові домовленості», наразі відповісти складно. Проте принаймні зараз, так виглядає, що інтереси сторін збігаються. Відтак є надії, що найближчим часом росіяни не підуть на їх знищення якоюсь черговою варварською провокацією.

 

На брифінгу також прозвучало, що сторони будуть боротися з торгівлею краденим росіянами зерном. Це означає, що дорога для російських суден з таким зерном через Босфор буде закрита. Залишається лиш дочекатися практичних результатів реалізації таких домовленостей.

 

По-четверте, найбільш чутливою темою стало питання обміну військовополоненими. Особливої ваги йому додало те, що родини українських героїв, які перебувають в полоні у рашистів, протягом перемовин проводили акції протестів із закликами до ООН і Туреччини натиснути на росіян.

 

Зрозуміло, що без кремлівців якихось практичних результатів досягти у Львові було не реально. Проте обнадіює те, що й Ердоган, й Гутерреш взяли на себе зобов’язання працювати в напрямку звільнення військовополонених. Щобільше, генсек ООН вже створив місію зі встановлення фактів трагедії на чолі з авторитетним бразильським генералом, яка має прибути в Оленівку. Не маю сумнівів, що рашисти всіляко будуть протидіяти й приїзду, й можливій роботі такої місії ООН, але публічне оголошення про те, що місія вже створена фактично не залишає їм вибору.

 

Були й певні конкретні, практично орієнтовані домовленості, про які оголосили перемовники. Зокрема про розширення співпраці між Україною та Туреччиною «в усіх сферах, які становлять взаємний інтерес». Зокрема в енергетичній галузі, що надзвичайно важливо, особливо в умовах фактичного припинення будь-якої взаємодії з росією в цій царині.

 

Крім того, Туреччина погодилася стати координатором відновлення Харкова та Харківської області. З огляду на те, що перед приїздом саме Харківщина зазнала брутальних обстрілів, скоріш за все, це було емоційне рішення. Проте від цього його цінність не зменшується, а навпаки.  

 

А ще в присутності президентів України та Туреччини було підписано Меморандум про участь Туреччини у повоєнній відбудові Україні. Це один з перших таких документів, укладений Україною.

 

Загалом, слід констатувати, що у Львові народився новий формат перемовин: Україна + ООН + Туреччина. Навряд чи він стане визначальним, в якому вдасться швидко знайти спосіб завершення війни з росією. Проте певні практичні результати він продемонструє. Завтра ми їх не побачимо. Проте до листопада ц.р., до саміту у форматі G20 - цілком можливо. Адже для того, щоб в Індонезії відбулася двостороння зустріч Президента Зеленського з ворогом номер один України путіним, останній має показати реальні жести доброї волі, зокрема щодо звільнення всіх, або принаймні більшості українських військовополонених. 

 

Так виглядає, що Ердогану доведеться виконати непросту дипломатичну місію, ще раз злітавши в росію, щоб переконати російського фюрера наступити на горло власній пісні й почати відповзати з України. А ЗСУ ухвалити відповідне рішення господарю Кремля допоможуть. Тим більше, що наші західні партнери обертів не збавляють.

 

Зокрема, очікується, що наші американські союзники невдовзі оголосять про черговий пакет воєнної допомоги на 800 млн доларів. Також йде підготовка до другого саміту Кримської платформи, «Рамштайну-5» тощо.

 

Втім, перемовини перемовинами, а перемога кується на полях битв. Останнім часом, зокрема, й в українському Криму, де регулярно почала траплятися «бавовна».

 

Переможемо!

 

Тут опубліковано вперше: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3553799-lvivskij-samit-bez-proriviv-ale-z-vazlivimi-mesedzami.html?fbclid=IwAR1Wy8lj6AuLnF9u5RYHs46ejlbVJQbuU7WUwBGj0AGJFvBVmfJ0TMJj5P8



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!