Вадим Трюхан: В Женеві Блінкен з Лавровим домовились про паузу на тиждень

Позитивні новини.

Перша. Як мінімум тиждень-два ніякої додаткової ескалації на лінії зіткнення і на українсько-російських кордонах не буде. Чому? Бо сторони домовилися, що США підготують, разом зі своїми созниками, письмову відповідь на російські ультиматуми, після чого відбудуться ще й наступні контакти на рівні зовнішнополітичних відомств, а можливо і на рівні президентів Байдена і Путіна.

Друга. Ніяких перемовин сьогодні в Женеві насправді не було і в помині. І це прямо заявив Ентоні Блінкен. При цьому він чітко повторив раніше вже озвучнену позицію Заходу, основними елементами якої є відмова Вашингтона і американських союзників задовольняти вимоги Москви щодо припинення розширення НАТО і не сприйняття одноосібного перегляду кордонів будь-якою державою.

Третя. США і надалі, разом з союзниками, будуть надавати допомогу, небхідну Україні для підвищення власної обороноздатності. При цьому, так виглядає, що її обсяги зростатимуть у найближчі тижні.

Але є новини і погані. І вони такі.

Перша. Держави-члени НАТО не будуть, у разі чергового повномасштабного вторгнення ЗС РФ, направляти свої війська в Україну. Принаймні станом на зараз такого рішення ні у Вашингтоні, ні в жодній іншій столиці держав-членів НАТО, не ухвалено. Проте те, як неохоче відповідав на пряме питання з цього приводу Ентоні Блінкен, дуже уважно підбираючи слова, ніби будучи внутрішньо не згодним з тим, що він сам мав сказати, мене особисто наштовхнуло на думку, що і перед початком другої світової війни Вашингтон не збирався воювати разом з СРСР проти нацистів і запроваджувати для нього програму ленд-ліз. Чим все завершилось, всі знають. Паралель очевидна.

Друга. Лавров, як і завжди, залишався вірним собі. Публічні мантри про те, що "Росія ніколи не погрожувала Україні", "Зеленський - маріонетка США", "несостоятельность режима Зеленского", "внутрішньополітична нестабільність в Україні, наприклад у зв'язку з поверненням Порошенка" і все решта в тому ж дусі, звучали в Женеві на його прес-конференції, як ніби так і треба.

Третя. Той факт, що Захід все таки пішов на поводу у росіян і пообіцяв таки дати письмову відповідь на їхні письмові ультиматуми, насторожує, адже перехопити ініціативу і корінним чином змінити порядок денний у відносинах з РФ, у Вашингтоні, та і загалом в НАТО, не ризикнули. Хоча говорячи про це, Держсекретар США робив наголос на те, що це буде не лише відповідь, а й перелік занепокоєнь Заходу стосовно поведінки Росії. І до речі, критичний момент виникне на наступний день після отримання цієї відповіді Путіним. Адже її зміст приблизно вже можна передбачити. Відтак Кремль буде змушений реагувати. І не факт, що лише через дипломатичні канали.

Так що поки можна видихнути. Але далі буде.