Кушнир Светлана : Як замміністра Борняков нищить IT-сферу в Україні

Заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков публічно намагається створити образ успішного ІT- шника на службі державі. Але цей образ дисонує з реальністю настільки, що викликає питання навіть у перевірчих органів, зокрема НАЗК. Виявляється, що Борняков не лише ІT- шник, а у справжнього ІT-бізнесу до чиновника чимало питань. Та й служба у нього не заради служби, офшори нікуди не поділися. 

Бізнес-кар’єра: чому ІT в Одесі це не лише про IT

Чи не найуспішніший державний IT-шник Олександр Борняков є не стільки  IT-шником, а скоріше рекламістом та маркетологом, який зумів своєчасно зорієнтуватися та використати навички у сфері які реактивно розвивається - в IT.

38-річний Борняков народився у місті Болград Одеської області, закінчив там ліцей, й до цього часу позиціонував себе саме як одесит. Саме з цього міста він будує свою політичну кар’єру.

При цьому, у  17 років він продовжує навчання у Києві, професійно-педагогічному коледжі ім. О.С. Макаренко, спеціальність — маркетолог. При закінченні, у 21 рік, отримує посаду директора у ЗАТ “ЗС”. Це вже не існуюча київська фірма, за даними реєстрів, займалася всім - від торгівлі до програмного забезпечення. Але цікаво то, що бенефіціаром цієї компанії був Олексій Житник, відомий хокеїст, гравець НХЛ, який створив в Україні мільйонний бізнес й який наразі є успішним спортивним функціонером, близьким до влади. 

Достеменно невідомо, чи сприяв Житник кар’єрі молодого маркетолога, але те, що технічний директор міг отримати досвід як це працювати у мережі фірм та отримувати дохід між транснаціональними операціями, лавіруючи між національними податковими системами без сумнівів.

Після пів року стажування у Житника, Борняков переходить до компанії ТОВ «Інновейтів Маркетинг», де стає начальником відділу розробки програмного забезпечення. Ця компанія цікава тим, що входить в зону відповідальності одесько-київського бізнесмена Сергія Поляничко.

Поляничко керує двома десятками фірм з півдня країни, діяльність яких направлена не на розвиток IT- технологій в Україні, а в першу чергу на посередництво в аграрному бізнесі та перепродажу продукції. Частина з цих підприємств ліквідована через процедуру банкрутства, але в реєстрах збереглися справи, що ці компанії були причетні до корупційних угод, мінімізації податків, завдання втрат державі. Відсутність конкретних вироків, особливо в 2000-х в аграрному секторі, на жаль не причина говорити, що економічних злочинів не було. Скоріше, це причина підозрювати, що за їх ігнорування було добре заплачено. Особливо у портовому місті Одеса.

Говорите про те, що Борняков був не просто програмістом у суміжної до аграрного концерну фірмі, можна через подальшу його кар’єру: він входить до правлінь та наглядових рад аграрного підприємства ВАТ “Акватек”, Кіровоградської рибоводномеліоративної станції та АТ «Кіровоградська РМС». Остання, до речі, на момент повномасштабного вторгнення мала власників в російській федерації.  Такий ось бізнес у заступника міністра країни, яка воює. Щоправда, сам Борняков в інтерв’ю стверджував, що отримавши дохід від IT, просто намагався інвестувати дохід в аграрний сектор, але прогорів. Але як свідчать реєстри, все було навпаки.

Тобто виявляється, що Борняков учасник багаторічного аграрного схематозу, зокрема з росіянами, й саме таке отримує частину капіталу, а не “чистокровний” IT-шник та статрапер, хлоп від сохи чи то клавіатури, як його намагаються представити в медіа. Але й з IT-компаніями не все добре.     

Бізнес та анті-бізнес

У 2002 році Борняков почав трудову діяльність програміста. Через п"ять років створив в Одесі IT-фірму SoftTechnics, яка займається розробкою програмного забезпечення для замовників зі Сполучених Штатів і країн Євросоюзу. У 2014 році коли чиказька Intersog придбала SoftTechnics, то Борняков став керівним партнером американської компанії. Це з його офіційної біографії. 

Як ми вже розібралися перші п’ять років, Борняков працює на технічних та директорських посадах не в чистому ІT. Він сам визнає, що з програмуванням у нього “не очень”.

Фірма SoftTechnics, яку створює Борняков, отримавши в аграріїв та суміжних підприємців досвід та капітал, також не є інноваційним стартапом. Фактично, це є фабрика рабів - об"єднання програмістів, які виконують замовлення на створення програмного продукту за дешевшу ціну, ніж фахівці західних країн. Послуга розповсюджена, аутсорсинг не чимось забороненим чи унікальним. 

Більш того, IT-аутсорсинг настільки успішний в Україні не лише тому, що у нас доволі багато людей, хто має добру освіту та при цьому готовий працювати за менші гроші. Демпінгувати на світовому IT ринку дозволяють особливості законодавства. Більшість  IT-аутсорсингових фірм самі працюють за принципом  аутсорсингу, тобто делегування частини завдань неоформленим працівникам, у кращому випадку ФОПам. Таким чином мінімізуються податки, які за фірму з багатомільйонними прибутками сплачує платник єдиного податку по фіксованій ставці. Саме це дозволяє тримати невисокі ціни на українську it-продукцію, а вітчизняним програмістам мати зарплати вищі за середні у країні. Саме тому охочих вчитися та працювати в IT-індустрії росте. 

До речі, коли у 2014 році Борняков продає SoftTechnics Intersog знову ж мова не йде про визнання українських IT-шників та його особистих успіхів. Фірма Intersog створена двома уродженцями з Одеси, які повернулись до вітчизни саме за дешевим IT-аутсорсингом. Фактично, вони викупили клієнтську базу та трудовий ресурс у Борнякова, а він зробив хороші гроші на відмові від конкуренції. 

Іншим направленням майбутнього заступника міністра у бізнесі стала торгівля трафіком, онлайн рекламою. Він заснував компанію VertaMedia, яка зараз розширилася, стала міжнародною та змінила на Adtelligent Inc. Фактично цей бізнес будується на принципі “купі-продай”: нічого протизаконного, але й нічого новаторського. 

Але як говориться, є нюанс. Сам Борняков побудував свою IT-імперію та заробив в умовах “дикого інтернету”, коли можна було не сплачувати всі податки, майніть крипту тощо. Наразі в міністерстві він відповідає за те, щоб загнати IT-бізнес в рамки. Саме в рамки, а не виробити закони для існування цієї сфери. Різниця очевидна - законі правила гри приймають обидві сторони, й  вони встановлюються з урахуванням інтересів обох сторін. Й держави, й бізнесу. Наразі ж Борняков активно просуває “Дія. City”, яку вже прозвали в суспільстві “цифровим колгоспом”. Борняков, який заробив свої гроші на тіньову інформаційному бізнесі, наразі не просто просуває альтернативу та державні гарантії для IT, які б могли бути цікаві для стартаперів. Він виступає проти аутсорсингу та роботи з місцевими ФОП, що саме дає вітчизняним програмістам бути конкурентними. Тобто заробив сам, але не дай заробити іншим. 

Майже таким принципом Борняков керуються у питанні легалізації крипти. Цим  напрямком він також опікується у міністерстві. До речі, сам чиновник зізнався, що у свій час не зрозумів, як це майнити й заробляти, й не зміг використати це джерело збагачення. Тобто досить дивно, що зараз він прописує правила майнінгу та використання віртуальних активів в Україні. Безумовно, наразі ринок крипти в України з точки зору законодавства “дикий”. Але регулювати його починають з того, з чого й заганяти програмістів у “цифровий колгосп” - обшуків, кримінальних проваджень, обвинувачень у викраденні електроенергії у тяжкий воєнний час. Але закон який просуває Борняков та Мінцифра не є таким, який змусить добровільно легалізувати віртуальні активи, адже він в першу чергу використовує репресивні методи - ідентифікація власника, облік, арешт та відстеження транзакцій — це інструменти, якими прагнуть володіти державні органи під час регулювання цих операцій. Для добровільної легалізації крипти потрібна ж інша філософія держави - вигода легалізація. Тем більше сам Борняков не лише свої віртуальні, а й реальні активи не поспішає легалізовувати у державі, на яку працює. 

Офшори й увага НАЗК

Потрапивши на державну службу, Борняков розгубився. Адже виявилося, що тут потрібно звітувати про свої доходи й робити це ретельно, адже тебе перевіряють не лише контролюючи органи, а й громадськість. В той час як в бізнесу він давно навчився обходити податкові регламенти.

Фактично, українські корупціонери поділяються на дві категорії, але обидві не можуть відповісти на питання: де взяли гроші. Перші - це чиновники та ті, хто все життя працював у бюджетному секторі. Вони просто фізично не могли заробити маєтки, люксові автівки, шуби та все інше, що позначають в деклараціях та в оточенні чого живуть. Інші, ті що прийшли з бізнесу. Такі як Борняков. й таких наразі більшає. Начебто питання звідки гроші та брендові речі недоречно, адже людина мала власну справу та має статки. Але питання в іншому, наскільки прозоро та законно зароблені ці гроші та чи вдається чиновник до цих схем на службі у держави. Адже поки він лише у бізнесі, спіймати порушника то завдання держави. А коли він сам ловить, виникає питання чому не себе й чи не покриває він свій бізнес знаходячись у керма.

Ось Борняков “погорів” на цьому питанні. Він наробив помилок у протокольному документі - при заповненні декларації про податки. Він був призначений заступником міністра у березні 2020 року. Перша ж декларація привернула увагу НАЗК. Наступного року Борняков знову у фокусі Агенції по запобіганню корупції. Наразі, на жаль. через воєнний стан обмежений публічний доступ до реєстру декларацій й документи Борнякова, як й інших чиновників приховані, але.  В чому були питання відомо. Борняков у дохід 2020 році написав собі додаткові 11 мільйонів гривень. Після перевірки “випадкові” гроші з документа зникли. 

Навряд чи можна припустити, що чиновник просто намріяв собі чималу суму та випадково вписав її як наявну. 11 мільйонів Борняков отримав. Але добрі дяді з НАЗК підказали, що їх не потрібно вказувати у документах, адже гроші “сірі,” відмиті в офшорах. Й це може викликати подальші питання у суспільства. 

Про які ж гроші йшлося, що У початковій декларації йшлося, що цю допомогу було надано компанії ТОВ «Профі Одеса».  Це невеличка компанія, статутним капіталом лише у 1000 гривень, яка займається ні, ні IT, а перепродажем нерухомості. Такий квед фірма отримала не просто так - створена у 2015 році фона фігурує через два роки у судових рішеннях та скандалі пов’язаному з виведенням комунальної власності в Одесі та пов’язана з офшорами мера Труханова. А ось власником цієї фірми є Борняков, точніше офшорна кіпрська фірма Епіка Ессетс Паблік Компані Лімітед, за адресою Нікосія Кіпр. Єдиним бенефіціаром фірми є брат заступника міністра  Юрій Борняков, а фондом, який представляє фірму в Україні довгий час керувала його дружина. 

Тобто, повертаючись до 11 мільйон, які то з’явилася то зникли в декларації Олександра Борнякова, то це звичайний “обнал,” який держслужбовець заводить на свої рахунки в обхід податкової. 

Згідно з реєстрами на браті Борнякова зареєстровано дев`ять фірм та ФОП  В деяких, як ПП “Алфін” Олександр Борняков  фігурував в якості власника до 2020 року. А після змінив свою присутність на офшорні юридичні особи, такі як Компанія Хеспейн Інвестментс ЛТД. Вона також має кіпрську прописку, та надає послуги з обналу іншим фірмам, зареєстрованими на Юрія Борнякова. Таким як АГВ.

Частина цих фірм невеличкі прокладки, через які проходить “обнал” грошей, інші беруть участь в одеських схемах. Так-так, це той бізнес про який “успішний IT-шник” Борняков не говорить. У сірих операціях з нерухомість приймала не лише фірма  ТОВ «Профі Одеса», а й ПП “Альфін” - про це свідчать судові документи.

Ще одна зона інтересів Борнякова - маніпуляції з землею комунальної власності в Одесі. На його фірми оформлено три земельні ділянки в Маліновському районі в Одесі. Це відбувається у 2015 році, як тільки після каденції в Одеській міськраді, Борняков як успішний на думку місцевих еліт політик, балотується в Верховну Раду від “Самопомочі”. Втім, партквиток це не важливо. Важливі зв’язки з керівництвом міста. Про спорідненість с Трухановим свідчать не лише оборудки з нерухомістю та зв’язок обох з фірмами, залученими у схемах, що вказувалось вище, а рішення міськради щодо виділення фірмам Борнякова земель та подовження договорів оренди всупереч пропущеним строкам. Так, наприклад вже в 2019 році фірма Борнякова ЮЖНА ІНЖІНІРІНГОВА КОМПАНІЯ ( ТОВ ЮІК) отримує 1,5 гектара на вулиці Пестеля,6 в Одесі під будівництво зі зміною цільового призначення ділянки! Такий вот IT-стартап. Команда Труханова за виділення землі Борнякова голосує одностайно.

Таким чином, можна говорити що статки Борнякова побудовані на трьох китах корупції - мінімізації податки, офшорному “обналу” грошей через реєстрацію кіпрських фірм та побудові фірм-посередників в Україні, та участь в цих фірм в “деребані” комунальної нерухомості та землі, яка можлива лише при кримінальному об’єднанні влади та бізнеса.

Тому чи потрібно дивуватися, що у 2021 році Олександр Борняков звітував у декларації  червні та липні про купівлю 4 об"єктів рухомого майна загальною вартістю близько 1 млн грн. Але не вказав, що саме придбав. Хоча якщо судити з його роду занять, то можна припустити, що це була якась дорога техніка, електронні пристрої.

Наскільки виросли його статки у 2021 та 2022 роках громадськість дізнатися не може. Публічне декларування доходів чиновників призупинено на час війни. Але не чекаючи відновлення Борняков заздалегідь рубить канати, щоб не було необхідності декларувати та відповідати за своїх поплічників у фінансових махінаціях. Зокрема він розлучився з дружиною,  яка представляє його фінансові інтереси у частині фірм. Пам’ятаємо, з історії подружжя Мураєвих, коли добрі відношення у політиці та бізнесу, штамп у паспорті то зайве. 

Крім цього, він заявив що розірвав відношення з братом, який наразі начебто мешкає у Москві та підтримує Путіна. Невідомо, про якого саме брата мова йде. Юрій, на якого записано чимало фірм міністерського чиновника, нещодавно мешкав в Одесі та декілька раз відмітився у ДТП. Але так чи інакше представнику українського уряду хоча б номінально мати відношення з росією  не комільфо. Тем більше, Борняков й так “попав.” Окрім аграрного бізнесу, в якому присутні представники рф (про що було вище), він ще в січні 2014 році купив десять однакових ділянок у Севастополі площею 1000 м. кв. кожний загальною вартістю 777,6 тис. грн. Зараз він говорить, що це була невдала інвестиція його як ІТ-шника у нерухомість, й наразі він судиться в Європі за ці ділянки. Але, враховуючи досвід чиновника у схемах, зокрема з землею, ми то розуміємо, що він не просто так виклав мільйони під час Майдану за землю у Криму. Можливо, бізнес в рф тоді казався цілком реальним, тепер же від планів колаборації потрібно відхрещуватися. Адже він будує IT-державу в Україні.