Dmytro Levus: Якою має стати авіаційна галузь після реформи «Укроборонпрому».

Реформа «Укроборонпрому», яку розпочато і про яку багато йдеться є життєво необхідною. Але, як завжди при таких глобальних змінах існує низка проблемних питань та навіть відвертих небезпек, які необхідно обійти аби не зруйнувати те, що працює. У випадку з «Укроборонпромом» проблема полягає у тому, що реформувати доводиться систему, яка не тільки являла собою по суті, за влучним висловом керівника комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександра Завітневича, «квазіміністнерство», але і у тому, що діяльність його регулювалася окремим законодавством, внаслідок чого з’явилося відставання в організації від інших великих державних компаній, наприклад «Укрпошти» на п’ять років. Відтепер «Укроборонпром» стане керуючою компанією у формі акціонерного товариства з об’єднанням різних підприємств за напрямками виробництва. Зокрема передбачається створення авіакосмічного концерну. І тут треба звернути увагу на одну з тих небезпек про які йшлося вище. Під час реформи не повинні бути зруйновані конструкторські школи, зокрема така як «Івченко-Прогрес». Відомо, що конструкторська школа будується десятки років, виховуються кадри, напрацьовується свій неповторний стиль. А перетворення – це завжди політичне рішення і зміни у структурі холдингу та підприємства можуть призвести до спокуси втручання політика і у роботу безпосередньо конструкторської школи. Аналогічним чином під час таких перетворень виникає небезпека політичного втручання туди, де необхідні виважені юридичні рішення, якщо існують певні суперечки – подібна ситуація наразі складається з «Мотор Січчю», де цілком логічно у правовий спосіб завершити суперечку з інвестором, а неприпустимим є втручання народних депутатів, хоча б навіть через те, що це є порушенням закону про статус народного депутата.

          Загалом, створення саме авіакосмічного концерну у складі «Укроборонпрому» може стати проривом для авіаційної галузі, оскільки його учасники за умов економічної свободи підприємств отримують відповідний стимул. Звичайно, це можливо за забезпечення режиму сприяння з боку держави у ввезенні нових технологій та матеріалів. За виконання цих умов йтиметься про забезпечення паритету у військово-технічній співпраці у авіабудівній галузі з тією самою Туреччиною, де розпочато співпрацю, але й про розширення на нові ринки та взагалі про розвиток такого поняття як технологічна дипломатія. Тим більше, що директор та генеральний конструктор «Івченко-Прогрес» Ігор Кравченко особистість непересічна, він це розуміє, так само як і необхідність роботи з залучення нових кадрів до очолюваного ним ДП з числа талановитих студентів і робить відповідні кроки у цих напрямках.