Dmytro Levus: "Цитрус" розбрату.

Не так давно компанія «Цитрус» заявила, що позиватиметься до Геннадія Корбана на предмет його незаконного входження до складу учасників компанії. Мабуть вже і пересічний українець без юридичної освіти знає, що за таким визначенням стоїть таке поняття як рейдерство. Крім того йдеться про намагання Корбана очорнити репутацію компанії. Що передувало цій заяві? Іноді дрібниці у дописах «великих людей» бувають красномовнішими за багатослівні прес-релізи їхніх піар-служб. Десь з місяць тому Геннадій Корбан написав фразу про те, що «какое-то время назад я получил 50%-ную долю в группе компании «Цитрус». Чудова фраза, яка чудово характеризує мислення Корбана як бізнесмена та реалії у яких він живе. Бо головне «я получил». Час коли це сталося і в який спосіб отримав ролі тут не грають. Головне – результат. І створення для загалу ілюзії, що відбувається не рейдерське захоплення мережі через отримання мікроактивів одного із колишніх співвласників, а «хазяїн обходить нові володіння». Далі у тому дописі йдеться про ревізію «Цитрусу» як активу та звинувачення власника (ввертається теза про те, що це лише партнер-співвласник) мережі у тому, що виявлені чи «виявлені» проблеми у вигляді «оптимізації боргів шляхом переуступки боргів без згоди кредиторів» та «передачі оборотних коштів на безоплатній основі фірмам-сателітам» із розмитненням товару за «сірими схемами» стають підставою для позовів для другого партнера-співвласника. До речі, «Цитрус» марно закликав Корбана поділитися результатами цього аудиту, бо де б їх взяти. Трохи дивно виглядає ситуація з визначенням єдиного винного у проблемах – саме та особа, що зберігає контроль над своєю частиною бізнесу, не кажучи вже про те, що ставить це питання міг би тільки справжній співвласник, а не декларант «50%». При тому питань до тих від кого «получил 50%» там немає. І зрозуміло, насправді, чому. Це теж тактика на майбутнє. У «винного» «попросять» його частку, «щоб все виправити». Хоча проблеми описані так, що виникає питання – хіба ж це актив? Мабуть такі актив. І, мабуть, є підстави вважати, що план спрацює. Адже для того щоб такий актив рейдернути має бути підтримка. «Злі язики» кажуть, що така підтримка є на рівні Офісу президента. Зокрема про це писав британський аналітик як Девід Кларк, коли ставив питання про серйозність намірів боротьби Зеленського з Коломойським як олігархом, оскільки, на його думку, саме Корбан (разом з мером Дніпра Філатовим) поновивши дружбу з Коломойським виконав бажання Офісу з обмеження впливу мера Києва Кличка унеможлививши його вхід до організації муніципалітетів та вигодовуючи Філатова на противагу київському чільнику для майбутньої баталії за президентське крісло. Або спроба рейдерського захоплення такою собі фірмою «ТЕИС» «Дніпропетровського агрегатного заводу», який бере участь у ракетній програмі та відновленні бойової авіації. Яскравою була епопея з забудовою у Києві Протасова Яру, (з титушнєю та усім «джентльменським набором») фірмою «Інтенсив ресурс», власником, якої теж є Геннадій Корбан. Активізація конкретних талантів свідчить про те, що на таку діяльність є запит та дозвіл. Але є одне але. Той хто дозволяє має не забувати про те, що якогось контролю в нього немає. А от у виконавця, особливо такого, свій інтерес завжди йде попереду.