Кредитування від МВФ: на що повинна піти Україна заради траншу і чи варто від нього відмовлятися

Доброзичлива невизначеність – ось головна преамбула всіх взаємин України і МВФ станом на кінець поточного року. На даний момент залишається до кінця невідомим ні остаточно схвалений зміст програми кредитування для нашої країни, ані конкретні терміни її реалізації. У той же час сторони процесу визнають, що дані відносини головним чином є свідченням довіри до України. Природно, довгострокове кредитування відіграє істотну роль, але на даному етапі це все-таки більше другорядне питання.

Абсолютно ясно те, що в цьому році ні про які транші вже мови бути не може, оскільки часу до досягнення остаточних домовленостей по суті не залишилося. Це деяким чином розсіює надії уряду Зеленського, який до останнього моменту сподівався отримати гроші вже в кінці цього року. Зараз найсміливіші прогнози щодо даної ситуації відносяться до першого кварталу 2020 року, при цьому важливим моментом буде те, як саме українська влада поставиться до виконання умов для отримання коштів.

Умови для отримання кредиту

Попередні домовленості між Україною і МВФ, яких вже вдалося досягти, передбачають виділення нашій країні протягом трьох років 4 мільярдів СПЗ (платіжний засіб МВФ), що приблизно відповідає сумі в 5,5 млрд. доларів США. Однак ця програма розширеного фінансування має бути ще остаточно затверджена відповідними рішеннями виконавчої ради та керівництва МВФ.

Власне, саме це і було сказано на нещодавно проведеному брифінгу Джеррі Райсом, директором Департаменту комунікацій МВФ. Мова йшла про те, що дана угода попередньо досягнута на рівні персоналу, Staff-Level Agreement, тобто вона вимагає затвердження вищим керівництвом. Слід пояснити, що формулювання Staff-Level Agreement мовою МВФ означає договір про наміри, який включає в себе ряд певних умов, висунутих для країни-позичальника.

Насамперед у МВФ від України чекають, як і раніше, реформ у судовій системі, оскільки в даний момент український правопорядок не здатний належним чином захищати право власності, викликаючи у інвесторів цілком обґрунтовані побоювання у своєї необ'єктивності. Крім цього, кредитори чекають від української сторони хоча б просто збагненних намірів боротьби з корупцією, які передбачають скільки-небудь дієвий і здійсненний план дій. Судячи з усього, мова йде про повернення раніше скасованої кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Ну і, нарешті, є третій момент, мабуть, найважливіший і міцніше всього прив'язаний до об'єктивної реальності – ПриватБанк. МВФ турбують судові суперечки навколо нього. Крім цього, є думка, що 155 млрд. дол., витрачених на докапіталізацію Приватбанку, вже настав час повернути в бюджет.

Гроші від МВФ: в чому їх необхідність

В справжній момент отримання або неотримання грошей від МВФ не стане для України економічно-важливим фактором, оскільки для вітчизняної економіки це не має принципового значення. Транші від МВФ не можна пустити на соціальні програми, пенсійні реформи або інші подібні завдання, оскільки ці кошти йдуть не до держбюджету, а надходять у розпорядження Нацбанку. Таким чином, їх можна застосувати лише для стратегічних, глобальних завдань, таких, наприклад, як погашення державного боргу України.

Слід зазначити, що зараз НБУ має достатньо вагомі резерви – станом на кінець вересня на рахунках був 21,4 млрд дол., чого повинно цілком вистачити для майбутніх у найближчий рік платежів за зовнішнім боргом, тим більше, що Нацбанк досить регулярно поповнює свої резерви. Тільки з початку 2019 року на міжбанку було скуплено (чиста купівля) понад 4,1 млрд дол., і є всі підстави очікувати, що до кінця року ця сума становитиме понад 5 млрд. дол. Відповідно, можна резюмувати, що і без траншів МВФ Україна цілком зможе обійтися, хоч це й неминуче приведе до зменшення золотовалютних резервів.

Дещо під іншим кутом розглядається співпраця з МВФ з точки зору глобальної перспективи розвитку країни – це ніби своєрідний маркер довіри, який свідчить про те, що Україна є інвестиційно-привабливою країною, здатною забезпечити не тільки фінансову, але і правову сторону питання, захищаючи інтереси інвесторів. У довгостроковій перспективі це не тільки поліпшить інвестиційний клімат, але і зможе відкрити для України двері інших фінансових організацій, що природним чином, вельми сприятливо позначиться на українській економіці.

Сухий залишок

На сьогоднішній день Міжнародний валютний фонд обіцяє виділити гроші Україні в тому випадку, якщо:

1. На законодавчому рівні буде заборонена можливість повернення на ринок збанкрутілих банків;

2. Буде прийнятий закон про ринок землі;

3. Формування єдиних юросіб для митної та податкової служб;

4. Врегулювання питання з обмеженнями на комунальні тарифи;

5. Націоналізований ПриватБанк не зможуть отримати його колишні власники через суди. Заборона на повернення цієї фінустанови повинна бути підтверджена на законодавчому рівні.

Крім цього, чиновники Міжнародного Фонду наполягають на тому, щоб в держбанках були створені незалежні наглядові ради. Втім, за останнім пунктом вже є запевнення глави Мінфіну Оксани Маркарової про те, що вже до кінця нинішнього року умову про створення таких рад у держбанках буде виконано.

Кредит від МВФ: варіанти для відмови та альтернативні джерела

Час від часу від деяких вітчизняних політиків і чиновників звучать заклики про відмову від кредитів МВФ, які аргументуються в дусі відомого прислів'я "ми беремо чужі гроші і ненадовго, а віддаємо свої і назавжди". На думку тих, хто підтримує таку позицію, українська економіка цілком може обійтися і без отриманих таким способом додаткових ресурсів.

У відповідь на це економісти наводять свої аргументи, згідно з якими, в умовах поточної кризи позика від МВФ є найменш витратним способом кредитування, оскільки в даному випадку мова йде про найнижчу відсоткову ставку – всього 2-3% в доларах. Крім цього, як вже говорилося вище, сам факт такої співпраці буде дуже позитивно сприйнятий партнерами. Інвестори, які спостерігають за ситуацією, повною мірою віддають собі звіт в тому, що якщо МВФ співпрацює з Україною і кредитує її, то в цій країні відбуваються структурні зміни, в тому числі – в законодавчому плані.

На думку експертів, до тих пір, поки економіка України ослаблена, співпраця з МВФ є для неї чи не єдиним способом з часом міцно встати на ноги. Ясно, що в цей непростий період становлення необхідні серйозні реформи, завдяки яким буде нарощуватися дохідна частина бюджету, і скорочуватися видаткова. Втрачені кошти можна було б спробувати повернути, розміщуючи і продаючи облігації внутрішнього держборгу (ОВДП). Але в порівнянні з кредитною ставкою МВФ це більш "дорогі гроші", які Україні доведеться брати під 14-16%. Відповідно, поки відмовлятися від траншів МВФ не варто.

Як раніше повідомляли "Коментарі", за словами народного депутата від фракції "Слуга народу" Олександра Дубинського, на сьогоднішній день ціни на українські активи знаходяться на самому дні, а Україна в цілому – найбідніша країна Європи через війну і неефективе управління державою. Саме тому Міжнародний валютний фонд сприяють тому, щоб зараз купити українські активи за найдешевшими цінами, вважає нардеп.