Вугільна промисловість України: чому влада дозволяє олігархам контролювати видобуток і реалізацію вугілля

Згідно з оцінками дослідників, запасів вугілля нашій країні вистачить не більше, ніж на 300 років. Правда незалежним українське вугілля назвати складно, так як видобутком і реалізацією переважно займаються приватні компанії, серед яких можна виділити трьох найбільших гравців.

Вугільна промисловість в Україні: Рінат Ахметов та його ДТЕК

Олігарх Рінат Ахметов є одним із основних власників вугільних підприємств в Україні. Власний вугільний бізнес підприємець почав розвивати ще на початковому етапі своєї кар'єри, але максимально сконцентрувати вугільні підприємства у своїх руках йому вдалося в умовах приватизації вугільної галузі, коли приватні шахти і вугільні об'єднання почали продавати в приватні руки.

Вже у 2005 році на базі численних вугледобувних, вуглезбагачувальних підприємств і об'єктів енергетики Рінат Ахметов створив вертикально-інтегрований холдинг ДТЕК (Донбаська паливно-енергетична компанія). У рамках єдиної компанії були зосереджені вуглевидобуток і його збагачення, видобуток природного газу, вироблення і реалізація електроенергії, нарешті, машинобудування, спрямоване на підприємства гірничодобувної промисловості.

Видобутком і збагаченням вугілля в структурі ДТЕК займається його основний підрозділ "ДТЕК Енерго", до складу якого входять вуглевидобувні потужності в особі об'єднань "Павлоградвугілля" (Дніпропетровська обл.), "Добропіллявугілля" і шахти "Білозерська", а також 4 вуглезбагачувальні фабрики. Згідно з офіційними даними компанії, в 2018 році гірники ДТЕКу видобули 24,1 млн тонн вугілля або 72% від сукупного вуглевидобутку за рік в 33,3 млн тонн.

Подібні обсяги роблять Ріната Ахметова безсумнівним лідером вуглевидобутку в Україні, однак, незважаючи на це, вугілля власного видобутку катастрофічно не вистачає ДТЕК, що спонукає його імпортувати паливо з інших країн. Головними джерелами вугілля продовжують залишатися РФ (Рінату Ахметову в Росії належать вуглевидобувні потужності), Білорусь і США. Також ДТЕК завозить вкрай незначні партії вугілля з ПАР.

Втім, після введення РФ квот на імпорт вугілля в Україну з 1 червня 2019 року процес імпорту вугілля дещо ускладнився, але вже до кінця року запрацював білоруський канал збуту вугілля, який успішно працював як посередник при продажах інших "санкційних" товарів з 2017 року. Зокрема, за даними ЗМІ, білоруська фірма NT Marine отримала квоту на поставку в Україну понад 600 тис. тонн вугілля антрацитових і коксівних марок, а в списку одержувача Авдіївський коксохімзавод, що входить в металургійний холдинг Ріната Ахметова "Метінвест".

Однак у цілому компанія ДТЕК взяла курс на заміщення імпорту вугілля антрацитових марок, запаси якого в основному залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях, на вугілля газових марок, видобуток і використання якого постійно нарощується.

Крім того, 2019 рік можна вважати успішним для Ріната Ахметова, так як зникла проблема пов'язана зі скандальною формулою "Роттердам+". Саме компанію ДТЕК і її власника Ріната Ахметова вважали основним вигодонабувачем ситуації, за якої тарифи на електроенергію призначалися виходячи з вартості вугілля в портах Амстердама-Роттердама-Антверпена і плюс вартість його доставки в Україну. За словами опонентів формули, насправді левова частка імпортного вугілля завозилася з території РФ і непідконтрольного Донбасу, що робило його набагато дешевшим і надавало ДТЕК надприбутки.

Однак відкрите НАБУ кримінальне провадження за формулою "Роттердам+" після його передачі в суд розвалилася, оскільки доказової бази не виявилося зовсім, а деякі дослідження, зроблені на замовлення Бюро, показали, що за цією формулою вугілля і електроенергія буде коштувати дешевше, ніж в інших варіантах.

Вугільна промисловість в Україні: від Тригубенко до Кропачева

Рінат Ахметов є найбільшим приватним гравцем вуглевидобувної галузі України, але крім ДТЕК в Україні є вуглевидобувні підприємства більш дрібних гравців, в тому числі держави.

Наприкінці 2014 року на світ з'явилася компанія "Дантрейд Лтд", яка стала однією з ключових структур "вугільної групи" депутата Верховної Ради від БПП Сергія Тригубенко. Підприємство займалося досить привабливим бізнесом – купувало вугілля у державної шахти "Краснолиманська" в 1,5 рази дешевше рекомендованою Міненерго, а потім продавало його державному енергогенеруючому підприємству ПАТ "Центренерго". Такий нехитрий заробіток був можливий завдяки підтримці та впливу на менеджмент державних підприємств з боку "сірого кардинала" президента Петра Порошенка, першого заступника голови БПП Ігоря Кононенка.

Втім, у 2016 році прізвище Тригубенко все частіше фігурувало в скандалах як "смотрящого" за вугільною галуззю та восени в офіс "Дантрейд Лтд" завітало НАБУ. Втім, особливих наслідків для Тригубенко, крім зміни наглядача і куратора "вугільного бізнесу" президентського оточення, не понесло.

У 2017 році в ЗМІ з'явилося нове прізвище "куратора" вугільної сфери – ним став колишній депутат Донецької облради від "Партії регіонів" Віталій Карпачов. Завдяки підтримці Ігоря Кононенка новий смотрящий швидко отримав вплив на державних вугільних підприємствах, а також цілком офіційно на власне ТОВ "Укрдонінвест", збагачувальні фабрики, старшого сина екс-президента Олександра Януковичаякий втік у Росію ("Комсомольська", "Україна" та "Росія").

Користуючись своєю перевагою Віталій Карпачов без проблем вигравав тендери на збагачення вугілля для державних підприємств, за півроку збільшивши вартість своїх послуг в 1,5 рази – з 99 до 145 грн. за тонну, так що деякі контракти приносили йому відразу сотні мільйонів гривень.

Крім заробітку Віталій Карпачов активно розширював свій вплив, Так, інший впливовий гравець на ринку вуглезбагачення Андрій Орлов, виявився практично перед вибором банкрутства або тюремного терміну. Втім, свою незалежність йому вдалося відстояти.

Також бізнесмен спробував увійти на ринок гірничошахтного обладнання, склавши конкуренцію Рінату Ахметову і почав співпрацювати з китайською машинобудівною компанією Sany Heavy Indutries.

2018 рік став періодом піку могутності Віталія Кропачева в енергетичній сфері, так що його структури навіть були у списку претендентів на приватизацію "Центренерго", багато в чому тому що "вугільний смотрящий" давно і "плідно" працював з держкомпанією.

Зі зміною влади позиції Віталія Кропачева у вугільній галузі ослабли, тепер його структурам стали перепадати перемоги в тендерах не на сотні мільйонів, а на сотні тисяч гривень. Останнім великим тендером, що дістався Кропачеву, стало збагачення вугілля для ПАТ "Лисичанськвугілля" на загальну суму 32,7 млн грн. у липні 2019 року.

Але це ще півбіди – над головою колишнього "наглядача" почали згущуватися вже "хмари" кримінальних проваджень. Так, на початку січня на Телеграм-каналі "Трубу прорвало" розмістили аудіозапис нібито розмови тепер вже екс-глави Державного бюро розслідувань Романа Труби і його підлеглого Максима Резніченко. Останній говорить про зустрічі з "людьми з орбіти Ігоря Коломойського" і передає "замовлення" – прибрати з "Центренерго" займається його Кропачева, щоб Коломойський міг поставити туди свою людину.

Через два тижні з'явилася інформація про поновлення Національною поліцією кримінального провадження 2017 року, в якому фігурують ЦЗФ "Мирноградская" і ЦЗФ "Росія", які належать Кропачеву. Останні за версією слідства приймали участь у розкраданні бюджетних коштів шляхом завищення цін на 30-40% при угоді про постачання гірничошахтного обладнання для держшахт через спільну фірму "Сані Україна" Кропачева і його китайських партнерів з "Сані Україна. Важке обладнання". Мова йде про 31 тендер на загальну суму 800 млн грн.

Вугільна промисловість в Україні: людина епохи Януковича, але в інтересах Коломойського

Якщо вірити Телеграм-каналу "Трубу прорвало" проблеми Віталія Кропачева пов'язані з інтересом у вугільній сфері Ігоря Коломойського. І дійсно, за даними "Економічної правди" з липня у вугільній галузі з'явився новий наглядач від Ігоря Коломойського – Віталій Беляков.

Як і "розжалуваний" Кропачов, новий смотрящий за вугіллям – бізнесмен з Донбасу з багатим досвідом роботи у вугільному бізнесі. З кінця 90-х років Бєляков займався вугільним бізнесом у Донецькій області в структурах, що пов'язуються з Едуардом Бондаренко, одним зі співвласників "Донбасенерго".

Остання до 2014 року належала старшому синові екс-президента України Олександру Януковичу і саме на нього з 2010 року працював Віталій Бєляков, очолюючи асоціацію "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" (ДРФЦ), через яку Янукович-молодший контролював збагачувальні підприємства, які перейшли у 2017 році Віталію Кропачеву.

Тільки це говорить про багатий досвід Белякова у сумнівних угодах з вітчизняним вугіллям, в яких бізнесмен "засвітився" і після 2014 року. За даними ЗМІ спільно з Олександром Калюжним – "екс-віце-прем'єром" з соціальної політики в "уряді ДНР" і начальником Центру управління відновленням ДНР, займався вивезенням вугілля з непідконтрольної частини Донбасу.

На території "ЛНР" Белякову приписують партнерство з Олександром Януковичем ТОВ "Брянківська вугільна компанія", робота якої пов'язана з вугіллям. Зрештою, Беляков був оголошений в розшук за махінації на території ДНР і, за даними ЗМІ, жив головним чином в Криму, звідки повернувся в Україну нібито за протекції Ігоря Коломойського.

Геннадій Карпачов також заявив журналістам, що Белякова поставили "смотрящим" за вугільною галуззю, правда зауважив, що не в курсі, хто допоміг цьому призначенню, підкресливши лише, що він є людиною Олександра Януковича.

Журналісти одного з вітчизняних ЗМІ відзначають, що доказів прямого зв'язку Бєляков та Коломойського немає, але після призначення нового в.о. глави "Центренерго" почали укладатися нові договори з підприємствами групи "Приват", більш вигідні для останньої. Також були змінені постачальники вугілля – колись це було ТОВ "Краснолиманське" того ж Кропачева.

Нарешті, наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України змінили ряд керівників державних вугледобувних підприємств.

Як зазначили ЗМІ ситуація стала унікальною для України – призначення смотрящих за цілою галуззю сталося не в інтересах і фактично без участі центральної влади. Останнє стало ще очевидніше в кінці минулого року, після заяви Фонду держмайна про неготовність приватизації ПАТ "Центренерго", що говорило про превалювання впливу Ігоря Коломойського через "наглядача" Віталія Белякова на компанію, як раніше це робив Ігор Кононенко через Віталія Кропачева.

Вугільна промисловість в Україні: тендерний "застій"

Цікавим наслідком зміни "смотрящих" став певний застій у колись найприбутковішій сфері вугільного бізнесу – збагачення вугілля, видобутого держшахтами, на приватних збагачувальних фабриках, що стало "блакитною фішкою" того ж Кропачева.

За даними ProZorro за останній час було скасовано цілий ряд тендерів на круглі суми, так і не отримали заявок від бажаючих:

- на 24 млн грн. для ДП "Селидіввугілля", оголошені в червні і липні;
— на 63,36 млн грн. знову для "Селидіввугілля";
- на 3,25 млн грн. для ПАТ "Лисичанськвугілля";
— на 93,75 млн грн. для ДП "Мирноградвугілля".

Разом з тим на державних тендерах все частіше став перемагати вугільний олігарх "другого ешелону" Андрій Орлов, ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" якого змогло виграти низку тендерів на збагачення вугілля для ДП "Мирноградуголь" на 3,5 млн грн. і 3,24 млн грн., ДП "Первомайськвугілля" – на 2,7 млн грн., ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське" – на 3,135 млн грн.

Але головною інтригою залишається тендер на збагачення вугілля для ДП "Торецкуголь" на загальну суму в 36,25 млн грн. Оголошений 27 грудня тендер поки не отримав жодної заявки від бажаючих, як і інші тендери, які так і не відбулися, на великі суми, що дозволяє припускати про визначеному вичікуванні учасників ринку, яким користується "сидів на голодному пайку" Андрій Орлов.

Читайте Comments.ua в Google News