Законопроект про медіа: експерти вказали на негативні та позитивні моменти

Верховна Рада опублікувала текст проекту закону № 2693 про медіа. Серед іншого він передбачає введення так званого Кодексу роботи ЗМІ. Експерти оцінили для видання "Коментарі" пропонований документ, в тому числі, чи не буде він обмежувати свободу слова в Україні.

"Через нечітко виписані формулювання до "медіа" можна буде віднести будь-який сайт або блог"

Аналітик, фахівець з політичного PR в ToShoNado.Agency Андрій Попов наголошує, що законопроект є комплексною ініціативою, яка повинна змінити саме розуміння ЗМІ та інформації на рівні держави.

"Документ фактично прирівнює інформацію до ресурсу — на зразок бензину або спирту, споживання якого має жорстко контролюватися державою, мати свої аналоги акцизів і підвищену відповідальність причетних. Добре хоч не кримінальну, — зазначає експерт. — Через нечітко виписані формулювання до "медіа" тепер можна буде віднести будь-який сайт, блог і взагалі все, що завгодно, що виходить "регулярно або періодично" в "інтернеті або офлайн". Так, там згадуються "фізичні особи або юрособи", які нібито виводяться з-під дії закону. Але їхній опис теж не чіткий, значить — кого карати, а кого звільняти від відповідальності, можна буде вирішувати в ручному режимі. Це безсумнівна ознака цензури".

Доповнює ефект Нацрада (Нацрада з питань ТБ і радіомовлення, назначається головним органом, що здійснює нагляд за медіаринком), яка, на думку Попова, стане безпосередньо інструментом виконання волі влади.

"Ми пам'ятаємо, як вела себе Нацрада при Порошенкові стосовно телеканалів... Законопроект дає їй такі ж і навіть більш широкі права щодо друкованих та онлайн-медіа, — продовжує аналітик. — Наприклад, приводом для санкцій може стати сторінка в соцмережі російською мовою. Причому саме російською, бо сторінки англійською, кримсько-татарською та мовами ЄС виведені з-під заборон. Цікаво, що закон дає можливість закрити ЗМІ через будь-який тип дискримінації, крім мовної".

Є в проекті закону і розділ, повністю присвячений пропаганді й висвітленню подій в РФ. За невиконання — штраф.

"Якщо цитуєте позитивні заяви персони з "чорних списків" — штраф. Якщо надали інформацію про чиновника без підтвердження – штраф. І так далі... Зате Нацрада отримує право особисто вести "чорні списки" фізосіб, блокувати сайти і навіть відбирати ліцензії у судах "за скороченою процедурою" — це значить без присутності відповідача. Посилюються вимоги до поняття "журналіст" — тепер це треба буде обов'язково підтверджувати документально", — підкреслює Попов.

У законопроекті — 150 сторінок тексту. Але головне, на думку експерта, залишається незмінним — отримання контролю над усіма ЗМІ й взагалі будь-якими інформаційними майданчиками.

"Це суперечить, крім іншого, європейським нормам, а значить, стане ще однією причиною для конфліктів з ЄС і Венеціанською комісією. Невже депутати думають, що якщо вони приймуть цей законопроект, медіа почнуть писати про них тільки гарне? Мені здається — швидше навпаки", — резюмує аналітик.

"Незважаючи на ризики закон про медіа Україні необхідний"

Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики (УІАМП) Владислав Дзівідзінський упевнений, що подібний закон давно слід було прийняти.

"Ми шостий рік живе в форматі гібридної війни з Росією, важливою частиною якої є інформаційна складова, — нагадує експерт. — І ми програємо інформаційну війну. Держава, незважаючи на всі гасла, при правлінні Порошенка не зуміла забезпечити захист національних інтересів в інформаційному просторі".

Дзівідзінський підкреслює, що запропонований документ фундаментальний, адже він об'єднує (а після його прийняття – скасовує) п'ять інших законів, що мають відношення до сфер інформації та медіа. При цьому, на його думку, свобода слова, яка в Україні є надбанням (на відміну від практично всіх пострадянських республік), може опинитися під загрозою після прийняття деяких норм, закладених у законопроекті.

"За умови верховенства права в нашій країні, через дотримання цього й низки інших законів, що стосуються свободи слова, а також через інструменти, що стосуються судових суперечок, можна захистити все те, що викликає хвилювання у представників ЗМІ, — продовжує експерт. — Незважаючи на ряд спірних моментів, закладених у законі, кінцеве рішення в ключових моментах — за судом. Там можна оскаржити ті чи інші рішення Нацради, навіть якщо воно буде сформоване владою й діяти в ім'я влади. Але реалії такі, що верховенства права в Україні можна чекати дуже довго. Звідси і виникають побоювання: чи не буде дано з прийняттям закону про медіа нашій державі (перш всього особам, що впливають на формування Нацради) потужний інструментарій щодо тиску на неугодні ЗМІ, та навіть щодо їх усунення. І чи не буде таким чином формуватися потрібний для влади порядок денний".

Незважаючи на ризики, Дзівідзінський вважає закон про медіа необхідним.

"По-перше, ми програли боротьбу в інформпросторі (РФ) за розуми українців на Донбасі та в Криму. І зараз необхідно боротися за свій інформпростір, — пояснює він. — По-друге, ми знаходимося в стані війни. І якщо подивитися законодавства України, інших країн, обмеження ЗМІ, в тому числі в змістовній частині, набагато жорсткіші, аніж у нас зараз. По-третє, на жаль, українські ЗМІ (особливо провідні), ставши власністю українських представників фінансово-промислових груп, усе частіше порушують об'єктивність — на догоду власникам. Практично всі інформаційні телеканали в Україні — збиткові, але за них ведеться сильна боротьба, вкидаються великі гроші. Пов'язано це з тим, що власники цих телеканалів є учасниками політичного процесу, безпосередньо або побічно. І вони формують зручну для себе, але віддалену від об'єктивності інформаційну картину. Держава не має такого допускати".

На думку експерта УІАМП, загроза від цього закону, виходить, насамперед, для проросійських медіа і для ЗМІ, які працюють на інтереси приватних осіб і компаній всупереч національним інтересам, а також засобів масової інформації з іноземним капіталом та інвесторами.

"Всі вони будуть розганяти в обов'язковому порядку (вже розганяють) інформацію про загрозу свободі слова і про "зраду". Але українське суспільство не раз довело, що готове боротися за свободу думки, свободу совісті. І тотальний контроль держави за виявленням думки не передбачається, — упевнений Дзівідзінський. — Доказом тому є те, що закону бояться медіа, але не бояться "ЛОМи" (лідери громадської думки). Тобто проблема – не для журналістського середовища, не для свободи слова, а для власників медіа, які не орієнтуються на національні інтереси і не працюють за світовими стандартами об'єктивності та чесності".

Раніше "Коментарі" писали, що в Раді зареєстрований законопроект про медіа.

Читайте Comments.ua в Google News