Імпічмент Трампа: експерти розповіли, як вплине на США та Україну

Палата представників Конгресу США затвердила дві статті обвинувачення проти президента країни Дональда Трампа в рамках процедури імпічменту (зловживання владою і створення перешкод розслідування Конгресу). Експерти розповіли виданню "Коментарі", які можуть бути наслідки цього для Трампа, США та України (яка багато в чому стала причиною обвинувачень в адресу Трампа).

"Випадок вже увійшов до історії"

Аналітик, кандидат економічних наук Володимир Коваль наголошує, що Трамп — перший у всьому.

"Справа з імпічментом — це лише третій випадок в історії США. Перший прецедент — розгляд у справі президента Ендрю Джонсона (1868 р.), якого звинуватили у протидії Конгресу. Далі, вже в недалекому минулому (1999 р.), історія з Біллом Клінтоном, звинуваченим у брехні про стосунки з Монікою Левінські, — нагадує аналітик. — Але історія з Трампом — своєрідна. Він перший, хто буде балотуватися на вибори президента США з процедурою імпічменту, тобто, за суттю, із звинуваченнями у порушенні закону".

Зрозуміло, що Сенат, де більшість республіканців, не стане усувати Трампа від посади, зазначає Коваль. Але в історію та юридичні підручники цей випадок вже увійшов.

"Україні до внутрішньополітичних розборок у Штатах не особливо б було діла, якщо б не одне "АЛЕ". Головне, що послужило звинуваченням — телефонна розмова президента США Дональда Трампа з президентом України Володимиром Зеленським, — нагадує Коваль. — Нібито Трамп звернувся до нього за допомогою для розслідування щодо сина Джо Байдена, який працював у раді директорів однієї з українських компаній. При розгляді справи в Палаті представників України й особисто Зеленський згадувалися незліченну кількість раз. Я, наприклад, тільки за годину перегляду розгляду, нарахував 72 згадки України та Зеленського, потім просто збився з рахунку. При цьому основний лейтмотив згадки України – корупція. Зауважте, це не Україна з президентом Януковичем, це Україна зразка 2019 року... Сумно, що наша країна стала предметом політичних розбірок у США. Ми ризикуємо втратити головного союзника у війні з Росією".

Експерт нагадав, що ще рік тому Україна в американському істеблішменті згадувалася в контексті анексії Криму і санкцій проти РФ. "Тепер же для частини американського політикуму Україна — лише політичний інструмент у боротьбі за владу. Як команда Зеленського вийде з ситуації — велика загадка", — зазначає Коваль. І підкреслює, що при пасивності ЄС саме Штати були для нас певною гарантією геополітичної підтримки.

"Що буде далі – великий превеликий "ІКС". Адміністрація Трампа назвала цей імпічмент "одним з найбільш ганебних політичних епізодів в історії США". Сумно, що Україна червоною ниткою вплетена в цей скандал", — резюмує аналітик.

"Україна для Трампа ‒ лише поле, де гуляють вітри Дикого Заходу"

Доктор політичних наук Ігор Піляєв називає кампанію щодо імпічменту Трампа своєрідною "точкою біфуркації" в історії занепаду американської гегемонії, відображенням глибокого політичного розколу Америки і сутички "не на життя, а на смерть" двох стратегій американських еліт.

"З одного боку — це стратегія неоліберального глобалізму, в якій національні інтереси США підпорядковані завданням їх лідерства у встановленні і підтримці неоліберального світопорядку, — пояснює експерт. — Цю стратегію поділяють сьогодні Демократична партія, левова частка федерального істеблішменту, найбільші американські ЗМІ, які транслюють інтереси глобалістської фінансової еліти, транснаціональні корпорації з американським капіталом, які давно перенесли свої основні виробничі потужності за межі країни. Це як раз та сама "глибинна держава", яка давно вкоренилася у всіх ешелонах федеральної влади і яка до приходу Трампа звикла розглядати демократичні вибори і волю американського народу лише як політтехнологічні формальності у налагодженому механізмі управління глобального рівня".

За словами Ігоря Піляєва, головним геополітичним завданням у цій стратегії традиційно, ще з часів "доктрини Трумена", є стримування Росії, як другої за потужністю світової ядерної держави, яка контролює "хартленд" Євразії.

"При цьому важлива геополітична роль відводиться Україні як форпосту неоліберального порядку на пострадянському просторі і тарану проти будь-яких спроб відновлення Росії як імперії, — підкреслює доктор політичних наук. — Абсолютно відверто про це сказала екс-посол Марі Йованович, засвідчуючи проти Трампа в Конгресі: мовляв, корупційне підґрунтя скандалу навколо Байдена ‒ ніщо в порівнянні зі стратегічним інтересом стримування Росії".

З іншого боку, продовжує експерт, це стратегія, персоніфікована Трампом і змістовно виражена в його кредо "Зробимо Америку знову великою!" ‒ стратегія зміцнення і процвітання великодержавної нації з протестантсько-англосаксонським ядром.

"Вона спирається на "глибинну" Америку ґрунтовного середнього американця, нащадка пуританських бюргерів, напористих шерифів і ковбоїв, який пишається своїм національним минулим, величчю американського духу, національною природою, історією, промисловістю, наукою і вельми стривожений переходом у Східну Азію виробничих активів, напливом кольорових іммігрантів і дискурсом безмежної толерантності, — підкреслює Піляєв. — Сьогодні цю лінію проводить Республіканська партія, переважна частина якої активно підтримує Трампа. В цілому успішна економічна політика всередині країни і сприятлива ринкова кон'юнктура забезпечують підтримку Трампу мінімум половини американського електорату. Для Трампа Росія ‒ всього лише бізнес-конкурент, причому не найбільш великий в порівнянні з Китаєм або ЄС. А Україна для нього ‒ лише поле, де гуляють вітри Дикого Заходу".

І ось зараз цей символічний бій крутого шерифа-патріота з "яйцеголовим" космополітом з Уолл-стріта вступає в кульмінаційну фазу, упевнений експерт.

"Америка, як колись Україна протягом двох десятиліть до Евромайдана, сьогодні розколота приблизно навпіл і від результату поєдинку залежить в прямому сенсі і майбутнє самих США, і доля світу на багато років вперед, — підкреслює Піляєв. — Тому всі ці перипетії і процедурні хитрощі, інтриги з імпічментом ‒ лише пропагандистське лушпиння, карнавальне конфетті, яким демократи присипають несамовите і відчайдушне бажання звалити свого ексцентричного, харизматичного і смертного для їхньої стратегії політврага. Імпічменту, звичайно, не буде, оскільки Сенат контролюють прихильники Трампа, та й самі обвинувачення по суті висмоктані з пальця. Але виборча кампанія з виборів президента США в листопаді 2020 року ‒ вже в розпалі, й американським елітам ‒ явно не до попкорну. Дуже нервовий рік чекає і героїв українського політбомонду: куди винесе обраний ними вагончик на "американських гірках" сьогодні тільки Богу відомо, а сісти на шпагат між демократами і республіканцями, тим більше на ньому висидіти, вдасться далеко не всім".

"Демократи зовсім не зацікавлені в розкритті їхнього власного втручання у справи України"

Доктор політичних наук, експерт Українського інституту аналізу політики та менеджменту (УІАМП) Валентин Якушик нагадує, імпічмент – це важлива процедура захисту демократії, що передбачає дієві механізми відсторонення від посади і притягнення до відповідальності вищих посадових осіб, які вчинили серйозні правопорушення (як правило, кримінальні злочини).

"Але в умовах авторитарного та/або охлократичного переродження подібних процедур, використання їх у корисливих маніпулятивних цілях певною частиною політичної еліти, імпічмент може стати способом розправи з політичним опонентом і призводити до загострення протистояння в громадянському суспільстві, підривати основи функціонування демократичних інститутів, — вважає Якушик. — Дональд Трамп в 2016 році до своєї інавгураційної промови говорив, що він розраховує перетворити на своїх друзів і тих, хто поки ще розглядає його своїм ворогом. Але його противники з політичного табору радикальних фундаменталістів-глобалістів, які групуються навколо нинішнього керівництва Демократичної партії США, що обрали стратегію постійної конфронтації з президентом, використовують для боротьби з ним будь-які приводи і прийменники".

В якості такого приводу, зазначає експерт УІАМП, демократами було використано прагнення Трампа залучити нового президента України до співпраці з правоохоронними органами США у розкритті корупційних дій, які здійснювали вищі посадові особи колишньої (демократичної) адміністрації США у зв'язку з використанням ними можливостей отримання особистої або групової (зокрема, в рамках сім'ї) вигоди від досить сумнівних операцій в Україні, а також — про притягнення українців в 2016 році прихильниками колишньої адміністрації до збору компромату на Трампа.

"Можливо, в деяких аспектах, президент Трамп діяв кілька "незграбно". Але його метою було розкрити правду, справжній зміст певних подій в Україні, пов'язаних з діяльністю американських громадян і структур, — впевнений Якушик. — Супротивників ж Трампа зміст явно сумнівної діяльності американців в Україні абсолютно не цікавив і не цікавить. Але їх обурює стиль дій президента. І це не випадково, адже демократи зовсім не зацікавлені в розкритті їхнього власного втручання в справи України і маніпулювання найважливішими процесами в Україні. Президенту Трампу є що запитати у своїх попередників і за суттю, і за формою їхнії дій щодо України".

На думку експерта, основне, чого домоглися лідери демократів, включили процедури імпічменту в Палаті Представників Конгресу, – це поглиблення розколу в американському суспільстві.

"У Сенаті Конгресу, де у республіканців зберігається більшість, практично немає шансів на підтримку процедури імпічменту. Демократи це розуміють і фактично використовують процедури імпічменту лише для своєї політичної пропаганди, — вважає Якушик. — А нинішній український президент, дотримуючись рекомендацій своїх радників, пов'язаних з американськими демократами, намагається зовні зберігати "нейтралітет" щодо битви "титанів", гігантів політичного і економічного ядра сучасного світу, яка розгортається в США. Тим самим, Володимир Зеленський та його команда втрачають довіру з боку Дональда Трампа. А найголовніше, Україна позбавляється можливості прискорити за підтримки американських і міжнародних слідчих органів розкриття найважливіших обставин і визначальних факторів подій власної драматичної і багато в чому трагічним історії 2013 – 2019 років".

Раніше "Коментарі" писали, що Трамп назвав свого захисника на процесі щодо імпічменту.