Борис Кушнірук: “Колишні” хочуть повернутися, або чому “команда Мартиненка-Недашковського” так гостро реагує на “Енергоатом”

“Кидаючи камінці у воду, спостерігай, як розбігаються від них кола”.

Не встиг вийти мій блог про сплановану інформатаку на “Енергоатом” перед його корпоратизацією та формуванням органів управління, як деякі панянки та панове звинуватили мене в заангажованості. Ще й відреагували миттєво, ніби цілодобово моніторили, хто і що пише з цієї теми.

Хто ж ці люди?

Погугливши, зрозумів, що це представники так званої “команди Мартиненка” — колишнього вкрай одіозного голови Комітету з питань енергетики Верховної Ради. В його так би мовити “портфоліо” вже є рішення швейцарського суду, який визнав пана Мартиненка винним у “відмиванні коштів”, а також дві кримінальні справи в Україні, які вже зараз перебувають на розгляді у Вищому антикорупційному суді. 

Перша — за розкрадання 700 млн грн з “Енергоатома” і СхідГЗК, а друга — за отримання хабара у 311 тис. євро від компанії “Skoda JS”, зареєстрованої у Чехії, але контрольованої “Росатомом”, за просування її інтересів в Україні. Допомагав йому у цьому, до речі, президент “Енергоатома” Юрій Недашковський, який саме завдяки політичному впливу Мартиненка зміг неодноразово протягом багатьох років перебувати на своїй посаді. Зв'язок цих двох осіб свого часу детально описувала “УП”.

Тому, мабуть, коректніше казати про “команду Мартиненка-Недашковського”. При цьому ця “солодка парочка” ніколи не приховували свої тісні стосунки з російськими можновладцями. Між іншим “УП” наводило факт, що саме ці тісні стосунки Юрія Недашковського з росіянами в якості позитивного аргументу пан Мартиненко свого часу висловлював, лобіюючи призначення того на посаду керівника “Енергоатома”. 

За багато років “експерти” пана Мартиненка жодним словом не обмовилася про оборудки, які їхній шеф прокручував у НАЕК та інших держкомпаніях. Певно, помічати ці схеми заважали посади, якими їх Мартиненко забезпечив у Міненерго, “Енергоатомі”, ДІЯР та громадських радах при них.

Але щойно панів Мартиненка та Недашковського посунули з посад, як все у вітчизняній енергетиці “зламалося”: ці “експерти” вже третій рік розповідають, як раніше все було добре, а тепер стало погано.

Взагалі в Україні існує дуже стала традиція. Як тільки тих чи інших осіб відсунули від “корита”, вони зразу перетворюються у палких борців з корупцією та зловживаннями з боку тих, хто зараз знаходиться біля нього. Тому радив би скептичніше сприймати всі їхні заяви і завжди враховувати, що за ними криється лише одне — бажання знову опинитися на “солодких” посадах в органах влади чи у державних компаніях. 

Найгучніше про те, що мій блог це “джинса” на замовлення нинішнього керівника “Енергоатома” Петра Котіна, заявила пані Ольга Кошарна. Кумедність ситуації у тому, що у тому блозі прізвище Котіна не згадувалося жодного разу. І ніяких дифірамбів на його честь як керівника “Енергоатома” не було. Бо той блог був взагалі не про те. 

При цьому погугливши, зрозумів, що пані Кошарна — давня і віддана піарниця Юрія Недашковського. У часи, коли у “Енергоатомі” усім заправляв пан Недашковський, Ольга Кошарна була директоркою з комунікацій асоціації “Український ядерний форум”. Водночас директором цієї асоціації з 2010 і до 2021 року був… також пан Недашковський! Чи варто дивуватися тому, що Ольга Кошарна від імені УЯФ тільки й робила, що хвалила діяльність “Енергоатома”?

Та любов пані Кошарної до “Енергоатома” закінчилась щойно Недашковського звільнили з НАЕК. Після 2019 року вона почала, з одного боку, активно критикувати роботу нового керівництва компанії, а з іншого — просувати свою “експертизу”, яка доволі регулярно збігалася з інтересами, вигідними ДТЕК.

Наприклад, у 2020 році Кошарна, яка була тоді радницею в.о. міністерки енергетики Ольги Буславець (яку ЗМІ називали представницею ДТЕК в Міненерго), підтримала її рішення знизити виробництво електроенергії в “Енергоатомі” до половини існуючої потужності. При цьому якось “глушити” виробників з ВДЕ чи теплову генерацію в Міненерго не стали. Для розуміння тодішніх цін на електроенергію: “Енергоатом” продавав 85% своєї електроенергії за фіксованою ціною 567 грн/МВт*год; середньозважений “зелений” тариф складав 4280 грн/МВт*год, а інша електроенергія, що продавалась на ринку, включаючи теплову (близько 30% від загального обсягу), складала 1550 грн/МВт*год. При цьому не слід забувати, що 65% теплової генерації тоді припадало на ДТЕК Ріната Ахметова, та й у “зеленці” його частка була не маленька.

Результат не забарився — “Енергоатом” за перші три квартали 2020 року отримав 5,31 млрд грн чистого збитку, проти 4,25 млрд грн прибутку за аналогічний період 2019 року. Пані Кошарна ж, для якої лише за рік до того атомка була “опорою і надією” енергетики України, заявила, мовляв, просто іншого виходу немає, ніж скоротити потужності саме АЕС.

А от коли у 2019 році за допомогою “поправки Геруса” було відновлено імпорт електроенергії з Росії, Ольга Кошарна “несподівано” почала захищати інтереси не просто українських виробників, а саме ДТЕК! “Імпорт електроенергії з РФ задіяно в Україні, по суті, тільки для боротьби із ДТЕК бізнесмена Ріната Ахметова, сказала в коментарі виданню "ГОРДОН" експертка з питань енергетики Ольга Кошарна”, – така новина досі висить на сайті видання. Здавалось би, навіщо Кошарній захищати Ахметова?

Знову ж таки, кажучи про пані Кошарну, слід згадати її заклики до співробітників ЗАЕС укладати трудові угоди з російськими окупантами. Вона ще і наводила приклади, що роблять росіяни з тими, хто відмовляється. Як на мене, такі заяви мають ознаки колабораціонізму і їх мали би вивчати СБУ. 

Ну і всім, хто входить до кола її ФБ друзів, радив би враховувати весь бекграунд цієї пані. 

Підтримує Ольгу Кошарну в усіх атаках на нинішніх керівників Міненерго та “Енергоатома” її подруга — Ілона Заєць. Вона теж частина “команди Мартиненка-Недашковського”. Майже щоразу, коли Недашковський приходив у “Енергоатом”, пані Заєць очолювала пресслужбу цієї компанії.

Але вона була не просто спікер компанії, а так би мовити “перевіреним бійцем”. Як повідомляли ЗМІ, після того, як правоохоронці відкрили на Мартиненка кримінальну справу, Недашковський зібрав групу своїх найвідданіших працівників, обізнаних у підґрунті бізнесових схем у компанії. Їхнім завданням було вивести з-під удару Мартиненка і самого Недашковського. Вони ж вели переговори з керівниками “Skoda JS”, щоб ті надали документи, які б вплинули на хід розслідування та довели нібито невинуватість пана Мартиненка у суді. За даними ЗМІ завданням пані Заєць у цій групі була оцінка репутаційних ризиків.

Як бачимо, це допомогло частково: Миколо Мартиненко все ж таки зараз на лаві підсудних, а от замість Недашковського судять “цапа-відбувайла” — директора управління закупівель дирекції ДП НАЕК «Енергоатом» Валерія Василькова.

Ну й гріх тут не згадати про Михайла Шустера. Після виходу мого блогу щодо піарактивності нардепа Железняка, за моїм припущенням пов'язаної з корпоратизацією “Енергоатома”, він навіть до мене на сторінку у ФБ прийшов, щоби заявити, що я нічого не тямлю у атомній енергетиці. Кумедність цих тверджень у тому, що я ніде і ніколи не позиціонував себе як експерт безпосередньої атомної енергетики. Це окрема складна технологічна система. Для мене як макроекономіста важливо лише розуміти загальну логіку всього ринку електроенергії та основних гравців на ньому і їхній вплив на економіку України в цілому. 

Так от пан Шустер — це ще один колишній кадр пана Недашковського, який до серпня 2020 року працював у “Енергоатомі” директором із закупівель (вкрай, слід зауважити, непрозорих, що при ньому, що після нього), а до цього — радником директора Південноукраїнської АЕС. З “Енергоатома”, до речі, він пішов не за доброю волею, бо у 2021-2022 роках судився через звільнення: вимагав поновлення на роботі та виплати зарплати за час вимушеного прогулу. Але суд відмовив йому у розгляді позовної заяви.

До речі, розібравшись, хто прийшов до мене на сторінку у ФБ висловити “своє фе”, я лише з іронією зауважив, що враховуючи, яке місце він займав біля “корити”, розумію його нинішню палку риторику. 

Зараз Шустер регулярно критикує керівництво “Енергоатома” – і не аби де, а регулярно на YouTube каналі Юрія Романенка. Нагадаю, що Романенко — це колишній спічрайтер Віктора Януковича і одне з облич піарконтори проросійського спрямування “Інститут майбутнього”. Під виглядом “конструктивної критики”, а насправді відвертої демагогії та маніпуляцій, пан Романенко пропагує шлях не до покращення, а до знищення української держави — така його риторика читається між рядків ще з 2014 року. І гостей такого ж ґатунку він запрошує на свої етери. Але це трохи інша історія. Цей пост все ж таки не про нього.

Кожен виступ Шустера у Романенка — це “зрада” і “пропало все”. Шустер також з радістю підхоплює всі інформаційні вкиди від такого собі “експерта енергетичного ринку” Віктора Куртєва, який свого часу був визнаний винним у кримінальній справі про підроблення документів, а згодом проходив як один з фігурантів у справі про аферу із землею в Одеській області. А якщо Шустер говорить про ЗАЕС, то неодмінно як про “ядерну катастрофу”, до якої “лічені дні”. А вину за це Шустер покладає, окрім окупантів, ще й на “Енергоатом”. Не надто проукраїнська логіка у пана Шустера, чи не так? 

Тож причина несамовитих інформаційних атак на “Енергоатом” — це у першу чергу бажання певних осіб відновити свій статус у цій компанії. При цьому варто враховувати, що “Енергоатом” є основою української енергетики. Максимальна її дискредитація та дестабілізація об'єктивно в інтересах Росії. Тому інформаційний шум навколо неї — це сукупність дій тих чи інших осіб, одні з яких лобіюють власні інтереси, інші — інтереси Росії. Подекуди це одні і ті самі люди. Ну і є ще так звані “корисні ідіоти”, які не розуміють, що можуть ставати об'єктом маніпуляцій з боку інших осіб, інтереси яких дуже далекі безпосередньо від інтересів України. 

Одна компанія, один блог про боротьбу за контроль за нею після корпоратизації — а скільки висновків вони принесли! “Кидаючи камінці у воду, спостерігай, як розбігаються від них кола”.

І наостанок. Безмежно далекий від думки, що зараз НАЕК керують “білі” та “пухнасті”. Це проблема всіх наших державних компаній.

Очевидно, що корпоратизація та формування на прозорій основі органів управління (наглядової ради та правління) цієї компанії має забезпечити, хоча, як вчить український досвід, не гарантує, що її діяльність буде значно прозоріше та з мінімізацією зловживань у бізнесовій діяльності при здійснені закупівель та реалізації електроенергії.

І якщо це буде зроблено справді професійно і прозоро, то є сподівання, що там ми вже ніколи не побачимо ані Мартиненка з Недашковським, ані членів їхньої команди.