Борис Кушнірук: Корпоратизація “Енергоатом”: до чого тут піарактивність нардепа Железняка?

Корпоратизація “Енергоатом”: до чого тут піарактивність нардепа Железняка? 

Наближається опалювальний сезон і в цілому важкий осінньо-зимовий період із загрозою масованих ракетних ударів по об'єктам енергетичної інфраструктури. Тому інформаційних повідомлень щодо стану української енергосистеми з'являється останні тижні чимало. 

Як цілком оптимістичних, так апокаліптичних. 

Спостерігаючи за новинами в енергосекторі, важко не помітити, що останні місяці багато повідомлень щодо діяльності “Енергоатому”. Причому багато повідомлень з очевидним негативним підтекстом, які дають підстави казати, що йдеться про цілеспрямовану інформаційну атаку на “Енергоатом”. На такий висновок наштовхує те, що одним з активних публічних атакувальників є народний депутат України Ярослав Железняк. Хоча раніше він особливо темою енергетики не цікавився.

Зрозуміло, що до будь-якої великої державної компанії можна пред’явити претензії. Але чому “Енергоатом”, і чому саме зараз? У того ж “Укренерго” Державна аудиторська служба виявила фінансових порушень на 68 млрд грн. А компанія “Союз” – один із головних підрядників “Укренерго” – взагалі була учасником будівництва бази для військово-морського флоту Росії. Проте Железняк про це чомусь мовчить. 

Чому так? Здається, цьому є пояснення. 

Поза увагою, не те що більшості українців, а навіть експертного середовища і ЗМІ залишається найсерйозніша за всі останні роки тема – корпоратизація “Енергоатома” – такого собі “енергогіганта”, який володіє найбільшою у Європі Запорізькою АЕС. 

Припущення, що інформаційна атака на “Енергоатом” може бути пов'язана саме з цим, виглядає цілком логічним. 

Якщо хтось думає, що пан Железняк “з дитинства за “Ліверпуль” і “все життя проти “Енергоатома”, той помиляється! Діяльність компанії не цікавила нардепа від слова “взагалі” аж до середини 2023 року. Спробуйте пошукати згадки про цю компанію у контексті заяв нардепа Железняка до цього. Мабуть, жодної не побачите. 

Але у лютому 2023 року Верховна Рада прийняла закон “Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом”, яким передбачається перетворення “Енергоатома” з державного підприємства на акціонерне товариство. У травні 2023 року Кабмін запустив процедуру корпоратизації "Енергоатома". 

Після цього “Остапа понесло”. Починаючи з червня-липня 2023 року, з інтервалом буквально у кілька днів, пан Железняк став публікувати десятки негативних постів про роботу компанії.

Але народний депутат Железняк надто часто, свідомо чи внаслідок того, що він взагалі немає професійних знань у сфері енергетики, до того ж ядерної, поширює не зовсім коректну інформацію. Так, наприклад, він спочатку намагався підкопатися до електроавтобусів, тендер на придбання яких оголошував “Енергоатом”. Коли з’ясувалося, що їх не купуватимуть, нардеп став “бомбити” закупівлю черевиків, які “Енергоатом” за нібито завищеною ціною купував для своїх українських працівників окупованої Запорізької АЕС. 

На доказ своїх слів Железняк навіть додав скріншот з цінами на робоче взуття в “Епіцентрі” – мовляв, он як там дешево! Але кожен, хто брав до своїх рук щось важче за віник, звісно ж розуміє, що люди, які працюють на атомних енергостанціях, користуються спеціальним захисним взуттям, яке ну ніяк не може коштувати 400 грн за пару. Тому і тут Железняк довів, що він і в енергетиці не знавець, та й розслідувач, відверто кажучи, ніякий.

Взагалі, як у анекдоті, Железняк прискіпався до мишей і почав писати про закупівлю гумових рукавичок. Але виявилося, і з ними все було в порядку. 

Звісно, що Ярослав Железняк скоро “викриє” ще щось у діяльності “Енергоатом”. Зрозуміло, що він заангажований. При всій повазі до нардепа, він занадто маленький, щоб впливати на процес корпоратизації. Він лише інструмент. А от чий? Це питання дуже серйозне та дуже цікаве. 

Щоб на нього відповісти, треба подивитися на ситуацію ширше. “Енергоатом” завжди був у енергетиці “неприступною фортецею з великими дірками в стінах”. Незважаючи на те, що виробництво електроенергії в “Енергоатомі” є найдешевшим з усіх видів генерації в Україні, і що це повністю державна компанія, на 100% своїх потужностей “Енергоатом” почав працювати лише рік тому, завдячуючи активній позиції нинішнього міністра енергетики.

До того, впродовж усіх років незалежності потужності “Енергоатом” для виробництва електроенергії недовикористовувалися. Чому так? Для цього треба розуміти суть українського енергоринку. 

В умовах тривалої деградації української економіки, зі скороченням промислового виробництва та відповідно падіння споживання електроенергії промисловістю, сумарні потужності виробництва електроенергії в Україні суттєво перевищували споживання. А з елементарних уроків фізики ми знаємо, що кожну мить сумарна генерація повинна дорівнювати сумарному споживанню. Інакше буде аварія. А це означає, що чиєсь виробництво необхідно обмежувати. 

Під час зими це питання вирішується тим, що виробництво з відновлюваних джерел та гідроенергії зменшується. Але навіть у холодні місяці генерація перевищує споживання.

І щоразу кожна влада, кожен міністр енергетики вирішували, кого обмежувати – виробництво державного “Енергоатома” чи приватної теплової генерації, найбільшим виробником у якій є ДТЕК олігарха Ріната Ахметова. І чомусь так ставалося, що впродовж усіх років незалежності завжди обмежували саме “Енергоатом”, даючи можливість приватній генерації працювати на повну потужність і, відповідно, продавати максимум електроенергії. 

Проте вплив Ахметова на енергоринок та “Енергоатом” цим не обмежувався. Чого варте так зване “товарне ПСО”, що діяло з липня 2019 року до вересня 2021 року. Його суть полягала у тому, що половина електроенергії, виробленої “Енергоатомом” забиралась по 1 коп/кВт-год і віддавалося ДП “Гарантований покупець”, де сидів менеджмент не чужий для ДТЕК, на так звану реалізацію – для покриття низького тарифу для населення.

Крім цього Державна інспекція ядерного регулювання України, якою керував Григорій Плачков, роками з надуманих причин не давала “Енергоатому” дозвіл на введення в роботу того чи іншого енергоблоку. Таким чином деякі енергоблоки простоювали без роботи по 1,5-2 роки. Нагадаю, що Григорій Плачков – син того самого ексміністра енергетики Івана Плачкова, який був головою наглядової ради компанії “Київенерго” (нині – "ДТЕК Київські електромережі”) Ріната Ахметова. 

І таких прикладів можна навести багато. Але суть проста – “Енергоатом” дуже великий і з ним нічого не можна було зробити. При цьому безпосереднього контролю над “Енергоатом” пан Ахметов не мав. 

Але саме зараз, під час проведення корпоратизації “Енергоатом”, у Ріната Ахметова з'явився унікальний шанс спробувати поставити своїх людей у наглядову раду “Енергоатома”, щоб таким чином отримати вплив на цю компанію.

Якщо раніше керівництво “Енергоатома” призначав формально уряд, але фактично президент України, то саме зараз, внаслідок корпоратизації, у Ріната Ахметова з'являється потенційна можливість визначати керівника “Енергоатома” і таким чином, не де-юре, але де-факто, контролювати найбільшу енергетичну компанію України. А як казав колись Жванецький: “Хто, що контролює, той це і має”.

Що ж до пана Железняка, то він може бути просто інструмент у цій великій грі олігархів. Хоча не виключаю, що його піарактивність щодо діяльності “Енергоатом” спрямована на те, щоби у такий спосіб пролобіювати призначення у наглядову раду цієї компанії вже безпосередньо своїх людей, щоби потім пропонувати олігархам послуги з лобіювання їхніх інтересів. Схожі приклади піарної активності з подальшим отриманням певного впливу та ті чи інші державні компанії чи органи державного управління сучасна українська історія вже знає. 

Так скромний хлопець з Маріуполя, який спочатку був помічником нардепа від “Партії регіонів” Олексія Плотнікова, а потім потрапив до парламенту по списками партії “Голос”, може перетворитися у особу, до якого з проханнями будуть змушені звертатися українські олігархи. Від сподівань на таку можливість і не таку інформаційну активність почнеш проявляти.