Рубрики
МЕНЮ
0
Не є таємницею, що останні дні отримуємо невтішні новини про ситуацію із українським зерном в ЄС. Найбільший фокус уваги на п’яти європейських країнах. Це Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія, а також Болгарія. Окрім останньої маємо безпосередньо спільний кордон. З Болгарією – через Румунію.
Станом на вечір середи наявна така актуальна інформаціа. Польща – заборонено торгівлю українським зерном. Водночас вже є домовленості про відновлення транзиту, а також переліку тимчасово заборонених до ввозу товарів. Угорщина – разом із зерном розширена тимчасова заборона на ввезення української сільськогосподарської продукції на мед, вино, хліб, цукор, низку м’ясних і овочевих продуктів. Транзит нібито відкритий. Словаччина – окрім транзиту «шляхами солідарності» до портів ввіз зерна та інших аграрних товарів теж заборонено. До того країна обмежила імпорт внаслідок нібито пестицидів у зерні. Румунія вдається до найбільш лояльної політики – посилює контроль над транзитом та поки не влаштовує ембарго. Нарешті Болгарія – теж заборона на поставки продовольства з України окрім транзиту.
А тепер давайте розберемось, що відбулося, і наскільки ситуацію можна називати зрадою. Чи кидають Україну партнери?
Як український громадянин і патріот нашої держави, на психоемоційному рівні відчув першу реакцію обурення. Не є таємницею, наскільки важливим для економіки України експорт зерна.
Блокування доступу українських портів для організації морської логістики стало справжнім шоком як для вітчизняних виробників, так і світового аграрного ринку. Після піку цін на продовольство зокрема і внаслідок російської морської блокади у першій половині 2022 року, з липня місяця почався низхідний тренд. Саме тоді, нагадаю, було досягнуто згоди на Стамбульську ініціативу, внаслідок якої за посередництва Туреччини та ООН запрацював «зерновий коридор». Ну, як запрацював. Фактично, задіяні три порти - Одеса, Чорноморськ та Південний у зв’язку з гальмуванням росіянами інспекцій, працювали в півсили.
Разом з тим, за два місяці до того, у травні 2022 року ЄС у знак солідарності з Україною запроваджує пільгові умови торгівлі з нашою державою. Тож українське зерно разом із переміщенням до європейських портів для торгівлі з третіми країнами почало осідати на внутрішньому ринку Євросоюзу.
Бачимо, є позиції, де на європейський ринок було вкинуто в 10 разів більше української продукції, як зерно. Є приклад зростання і в 74 рази за рік, зокрема насіння соняшника. Уявіть шок місцевих європейських аграріїв!
Мало того, що ціни почали падати у світі. Так ще й українці демпінгують ринок нижчим прайсом. І не лише внаслідок меншої собівартості чи спекуляцій. Війна в країні, зерносховища розбивають, товар втрачає якісні показники внаслідок енергетичних проблем, вивіз з України продукту – це вже страшенна рулетка. Намагаються вивезти як залишки попереднього урожаю, так і новий.
Маємо усвідомити, що як дії українських аграріїв, так і невдоволення з подальшою протидією аграріїв європейських мають логічне зерно. Але є одне але. І навіть два.
По-перше, підбурювальну функцію з відповідною цільовою аудиторію зіграли у соціальних мережах «Ольгінські тролі». У мережу європейських національних ботоферм, що займається, зокрема і поширенням українофобських настроїв, кремль вкидає величезні кошти та фінансує це діло криптовалютою. Тобто бачимо кейс роздування конфлікту, який можна було б вирішити у діалозі між українською владою, урядами цих п’яти країн, Єврокомісією і, можливо, СОТ.
По-друге, це в Україні воєнний стан, а Європа далі живе виборами. Для прикладу, в Польщі восени будуть вибори до Сейму та Сенату. «Nothing personal, it's just business». І в політиці теж. Для переобрання і посилення власної присутності у владі потрібно показати ефективний захист національних інтересів перед чиновниками з умовного Брюсселя, Києва тощо.
Ну і врешті Єврокомісія пообіцяла 100 млн євро розподілити між згаданими п’ятьма країнами для підтримки аграріїв. Дотації сільського господарства мають свою довгу історію. Переконаний, що нині йдуть торги про збільшення цієї суми.
Причина цих проблем виключно у відсутності здорового експорту українського зерна з наших портів. Знімемо обмеження – наше продовольство буде спокійно направлятись розгалужено в інші частини світу. Треба знімати блокаду на морі. «Зерновий коридор» ми переросли.
І останнє. Європейські аграрії мають звикнутись з думкою, що Україна скоро стане невід’ємною частиною і повноправним членом Євросоюзу. Врешті, з літа минулого року маємо офіційний статус держави-кандидата. Тому ми і надалі будемо присутні на внутрішньому ринку ЄС як повноправний учасник. І це буде скоріше, ніж думається.
Новини партнерів
Інші матеріали автора
Новини