Кущ Олексій: Схеми с експором зерна у портах. Чому збитки несуть інвестори та держава?

Експорт зерна з України формує один з ключових фінансових потоків національної економіки.

Але на жаль, контроль за цими потоками дуже часто перебуває у тіньових структур, які збираючи сировинну ренту, стають кінцевими бенефіціарами численних схем збагачення, виводячи ці фінансові потоки повз державний бюджет.

Під час війни подібний «сзематоз» виглядає особливо цинічно та небезпечно для держави.

У процесі експорту зерна, існує дуже багато схем щодо ухилення від сплати податків. Ба більше - деякі схеми направлені на отримання з державного бюджету незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Існує експорт «фіктивного зерна», яке фізично не купується і не експортується.

«Експортери» лише купують відповідні «папери» та бухгалтерські документи у фірм – «скруток», які таким чином «скручують» на користь фіктивних експортерів податковий кредит.

Існують і схеми, коли продовольче зерно експортується під виглядом більш дешевого «фуражного».

Сюди можна додати схеми щодо заниження митної вартості експортованого зерна.

Робиться це з метою заниження бази оподаткування та мінімізації податку на прибуток підприємств.

Ключова точка, володіння якою забезпечує функціонування всіх цих схем – це контроль за базовою інфраструктурою, зокрема портовою.

Можна сказати, що тіньові структури намагаються взяти порти під контроль з метою отримання скритих профітів від основних експортних та імпортних потоків.

За деякими даними, обсяг валютної виручки за зерновими контрактами, яку не було повернуто в Україну під час війни варіюється від декількох до 20 мільярдів доларів в залежності від методології.

Цифри державних збитків від цих схем у мільярди гривень називали правоохоронці, про обсяг неповернення у 7 млрд дол експортної виручки казав НБУ.

Розглянемо лише один з кейсів оборудок на ринку експорту зерна, тим більше, що ці транзакції стали предметом ретельного розслідування БЕБ.

Це можна сказати – окремий епізод загального пазлу тієї ситуації, яка склалась в українських портах.

Отже у січні 2025 року БЕБ звинуватив групу компаній у несплаті 30 млн грн податків під час перевалки пшениці в українських портах:

«Детективи Головного підрозділу детективів БЕБ викрили групу компаній, які ухилились від сплати 30 млн грн податку на прибуток.

Підприємства спеціалізуються на зберіганні й навантаженні сільськогосподарської продукції.

Також вони входять до складу холдингу, що є резидентом Об'єднаних Арабських Еміратів, та фігурує у низці кримінальних проваджень і судових справ щодо непрозорої діяльності та несплати кредиторської заборгованості американським інвестиційним фондам.

Під час досудового розслідування детективи встановили, що службові особи компаній умисно занижують базу оподаткування.

Зокрема, відповідно до податкової звітності, вартість їх послуг з перевалки вантажів складає 200-300 грн за тонну, тоді як середня ринкова вартість аналогічних робіт в Україні становить 800 грн.

Різницю між ринковою вартістю послуг та відображеною у податковій звітності компанії перераховували на підконтрольні підприємства нерезиденти.

Надалі необлікований прибуток повертався в країну за допомогою нелегальних пунктів видачі готівки.

У такий спосіб лише у 2023-2024 роках підприємства холдингу ухилились від сплати 30 млн грн податку на прибуток.

Під час санкціонованих обшуків на території зернового перевалочного термінала детективи вилучили первинну фінансово-господарську документацію, що має ознаки підробки, та стосується походження, перевалки та експорту сільськогосподарської продукції.

Слідчі дії на території логістичного центру, зернового перевалочного термінала та в офісних приміщеннях продовжуються.

Своєю чергою службові особи та представники згадуваних компаній, не зважаючи на необхідність виконання ухвали суду, всіляко протидіють проведенню обшуків, відмовляються надавати запитувану інформацію й документи, блокують приміщення та намагаються приховувати речові докази.

Наразі встановлюється повне коло причетних до протиправної діяльності осіб, серед яких у тому числі відомий підсанкційний контрабандист.

Крім того, досліджується господарська діяльність згадуваного холдингу та компаній, що входять до його складу й фігурують у низці інших кримінальних проваджень та судових справ щодо непрозорої діяльності й несплати кредиторської заборгованості міжнародним фондам.

Відомо також, що раніше Високий суд Англії, аби запобігти розтраті майна іноземних інвесторів, видав наказ про всесвітній арешт активів щодо фактичних власників холдингу.

Однак задля уникнення конфіскації вони створили ще одну компанію для перереєстрації виробничих потужностей та обладнання зернового термінала й продовжили протиправну діяльність.

Досудове розслідування триває».

Одна з ключових фраз у повідомленні БЕБ:

«Під час санкціонованих обшуків на території зернового перевалочного термінала детективи вилучили первинну фінансово-господарську документацію, що має ознаки підробки, та стосується походження, перевалки та експорту сільськогосподарської продукції».

Описані у повідомленні БЕБ факти, а також низка публікацій у ЗМІ, дозволяють зробити наступне припущення: мова йде про одеський термінал «Олімпекс Купе».

Принагідно зауважимо, що навколо цього терміналу вже не перший рік йде боротьба кількох американських інвестиційних фондів з бенефіціарами портового терміналу – українськими резидентами – фізичними особами.

Два американські фонди звинуватили власників терміналу у тому, що надали їм майже $100 млн кредитів під заставу, зокрема, зерна.

Але позичальники гроші не повернули, загадкова ситуація також із заставленим зерном – його кредитори також не отримали у якості компенсації (тоді виникає питання, куди поділось зерно на таку значну суму?).

Справа дійшла до міжнародних судів.

Стивідорний бізнес (морські термінали, які забезпечують перевантаження, перевозку та зберігання вантажу у портах) раніше в умовах функціонування «зернового коридору» і зараз в умовах дефіциту перевалки, є одним з найприбутковіших в Україні.

Держава чомусь досі не зробила прозору систему допуску фермерів та інших виробників зерна до портової інфраструктури.

Як наслідок, зерно у безпосередніх виробників скупляють на внутрішньому ринку за безцінь і вивозять за кордон, отримуючи надприбутки, компанії, які «мають виходи на порти».

Відкритого продажу цифрових квот на портову перевалку на користь реальних товаровиробників аграрної продукції у нас як не було, так і немає досі.

Натомість, за допомогою контролю над портовою інфраструктурою, яка розподіляється за непрозорими схемами, можна непогано заробити, адже в Україні внаслідок війни утворився величезний дефіцит потужностей з портової перевалки, передовсім, зерна.

В цих умовах, держава має стимулювати створення таких прозорих механізмів, які забезпечать допуск до портів широкого сегменту агарного бізнесу, а не тільки «обраних».

Для цього, необхідно залучати інвестиції, але ніхто не буде вкладати свої гроші навіть у прибутковий бізнес, якщо держава не забезпечить захист прав інвесторів та кредиторів.

Лондонський суд – це інструмент останньої надії, як у справі американських інвестиційних фондів, які кредитували один з одеських портових терміналів.

Але Україна має продемонструвати, що справедливість у нас може буди досягнута і в рамках національної правової системи.

Ситуація з «Олімпекс Купе» - це зараз, один із знакових кейсів, за яким споглядають і інші потенційні інвестори.

І від його законного вирішення, залежить, чи зможе Україна ефективно залучати іноземні інвестиції чи ні.