Кушнир Светлана : Стійкість через дію: як корпоративна ДНК збігається з національною

Еволюція компаній від сімейного стартапу 90-х до національних гігантів 2020-х – це дзеркало українського підприємництва. Це бізнес, який навчився перетворювати збитки від війни на інвестиції в технології, а маркетинговий бюджет – на мільйони допомоги для фронту. Гуманістичний підсумок очевидний: у країні, де бізнес стає волонтером, а бренд – частиною військового побуту, неможлива поразка, бо економіка і суспільство тут – це єдиний організм.

Українські вітчизняні компанії нині намагаються вижити у тих умовах, які складно назвати сприятливими для ведення бізнесу. Обстріли, відсутність електроенергії, відтік фахівців, перебої з поставками сировини і це ще не повний список проблем, які щоденно стоять перед підприємцями. Хтось одразу звертає виробництво і виїжджає, хтось зменшує обсяги, але в українських реаліях є бізнес-кейси і приклад того, як корпоративна ДНК збігається з національною.

Компанія «Мономах» почала свій шлях у 1991 році, фактично синхронно з відновленням української державності. Те, що починалося як камерний сімейний бізнес двох братів, за три десятиліття трансформувалося у потужний виробничий кластер. Сьогодні компанія забезпечує роботою сотні працівників безпосередньо на виробництві та підтримує екосистему з тисяч суміжних контрагентів. Утримання персоналу під час війни – це не лише про зарплати, а про стабільність громад. Навіть у найважчі періоди компанія залишалася одним із найбільших платників податків у своєму секторі на Київщині.

Широкомасштабне вторгнення стало переломним моментом. Під час окупації Київщини було знищено вщент  або пошкоджено близько 50% виробничої бази та складських приміщень. Але власники компанії вирішили не закривати підприємство. Не релокувалися, не виїхали за кордон – а залишися створювати нові робочі місця та підтримувати податками Збройні Сили України. Весна 2022 року стала для компанії іспитом на виживання. Вони не просто вижили, а спрямували мільйони на підтримку армії та фронту.

Замість релокації за кордон, власники обрали шлях реінвестицій. Було закуплено нове високотехнологічне обладнання, що дозволило не просто повернутися до довоєнних показників, а й модернізувати процеси. Це приклад «creative destruction» (творчого руйнування) – коли на місці руїн постає ефективніша система. Нині закуплено нові генератори, аби забезпечити безперебійність роботи промислових ліній.

Навіть більше. Тоді ж, у 2022 році, було запущено роботу соціальної ініціативи «Чай для героїв», яка перетворилася з волонтерського проєкту на масштабну програму логістичного забезпечення. Початкова мета у 10 мільйонів пакетів здавалася амбітною, але за чотири роки повномасштабного спротиву обсяги допомоги сягнули 100 мільйонів пакетів. На передовій продукцію бренду часто іронічно-тепло називають «офіційним чаєм ЗСУ». Це найвищий рівень довіри, якого не досягне жодна маркетингова кампанія.

Попри війну, «Мономах» продовжує розвивати освітній напрямок. Створення власних навчальних хабів та шкіл на інноваційній базі – це стратегічний крок і інвестиції в інтелект. Компанія готує кадри не лише для власного виробництва, а й інвестує в розвиток технічної та управлінської та підприємницької грамотності молоді, розуміючи, що відбудова країни потребуватиме професіоналів «нової формації».

Вже можна стверджувати, що компанія Мономах створила гуманітарну екосистему. У часи блекаутів та масових переміщень гарячий напій став символом безпеки. Продукція компанії безперебійно постачається до «Пунктів незламності», госпіталів та центрів для ВПО.

Це не просто благодійність, а психологічна підтримка. Пакунок чаю в шпиталі чи вокзальному волонтерському центрі, чи у палатці обігріву –  це знак того, що країна дбає про своїх.

Компанія перестала бути просто виробником товарів – вона стала частиною соціальної тканини держави, де успіх вимірюється не лише прибутком, а й кількістю врятованих робочих місць та зігрітих бійців.

Історія «Мономаха» доводить: справжня стійкість бізнесу в Україні тримається на трьох «П»: Пам’ять про коріння, Праця на відновлення та Підтримка тих, хто на фронті.

Вважаю за необхідне не просто фіксувати такі приклади, а вже на часі створювати Білу книгу вітчизняних компаній, вивчати їх досвід та вносити у підручники новітньої історії для наслідування