Зеркаль Олена Володимирівна

Зеркаль Олена Володимирівна - українська дипломатка, радниця Міністра енергетики України, заслужена юристка України. Надзвичайний і Повноважний Посол (2016 рік).

Біографія

Олена Зеркаль народилася 24 червня 1973 року в Києві.

У 1998 році закінчила юридичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченко.

У 2002-2005 роках вчилась в Інституті міжнародних відносин при КНУ ім. Т. Шевченко за програмою "Правові студії в Україні: Київ та окремі регіони".

У 2003 році вчилась у Женевському центрі політики безпеки, навчальний курс "Нові аспекти політики безпеки".

У 2008 році закінчила Інститут міжнародних відносин при Київському національному університеті ім. Т. Шевченко за спеціальністю "міжнародні економічні відносини".

Кар’єра і політична діяльність

1991 - 1992 -  лаборантка КНУ ім. Шевченка.

1992 - 1994 - секретар директора «Інсофттех»

1994 - 2000 - юрисконсульт АТЗТ «Укрпобуттехніка»

2001 - 2005 - заступниця директора, директорка Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України.

2005 - 2011 — директорка Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України.

2006 - член постійної українсько-литовської комісії з питань європейської інтеграції.

2007-2013 - член делегації України у переговорах щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

2010 — член делегації України в переговорах з Європейською комісією щодо змін до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз.

2011 - 2013 — директорка Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України.

З 2011 -  член колегії Державної виконавчої служби України.

2012 -  член Міжвідомчої Координаційної ради з питань побудови електронного реєстру пацієнтів Міністерства охорони здоров'я України.

З 2012 -  член колегії Державної реєстраційної служби України.

З серпня 2014 - листопад 2019 - заступниця міністра закордонних справ України.

В березні 2017 року очолювала українську делегацію в Міжнародному суді ООН в Гаазі, де проходили громадські слухання за позовом України проти Росії( відшкодування збитків, заподіяних терактами за підтримки Росії.

З січня 2020 року була радницею тодішнього голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва та представляла його у зв'язках зі стейкхолдерами.

 З 14 травня 2020-го очолювала захист «Нафтогазу» в судах у суперечках з Газпромом та Росією.

З 1 червня 2021 року - радниця Міністра енергетики України Германа Галущенко.

Скандали, чутки та компромат

Олена Зеркаль звинуватила видання New York Times у маніпуляціях і перекручуванні фактів з її інтерв’ю. Вона наголосила, що неправдивими є оприлюднені заяви, нібито уряд України наперед знав про замороження військової допомоги США.  «Те, що було у тій статті, яка сьогодні вийшла, воно дуже-дуже далеке від дійсності. І це такий приклад маніпуляції, який я вважала притаманний тільки російській пропаганді», – заявила Зеркаль. Крім того, вона вказала ще на дві невідповідності в інтерв'ю New York Times, а саме: що вона пішла нібито через те, що не витримала підкилимної дипломатії. Тоді як насправді її спитали, чи вважає вона, що "підкилимна дипломатія" має превалювати над нормальною.

Доходи та майно

У своїй декларації Зеркаль вказала близько 20 ювелірних виробів з діамантами, вартість яких не зазначена. А також дорогоцінні годинники на кшталт Audemars Piguet, DeLaneau, Bovet,  jaeger lecoultre, Girard-Perregaux, Corum. Середня вартість таких годинників близько 600 000 гривень.

Володіє автомобілем Land Rover. Заробітна плата в МЗС України склала 795762 гривень.

Готівкою тримає 289 000 доларів, 5 000 фунтів, 15 000 євро, в банку – 6720 доларів.

Сім’я

Має двох синів. Мають прізвище Білий, про чоловіка інформації у вільному доступі немає.

Соціальні мережі

•Facebook

Цікаві факти

•Після інавгурації Президента Зеленського року з'явився Указ її призначення Зеркаль на посаду заступника голови Адміністрації Президента, проте наступного дня Указ був скасований. ЗМІ повідомляли, що Зеркаль відмовилась від посади.

Посилання

1. Радіо Свобода
2. Єдиний державний реєстр декларацій
3. Liga.net
4. Вікіпедія