Ірина Луценко

1966-02-07

Ірина Степанівна Луценко — український держслужбовець, підприємець, політик. Народний депутат України 7 та 8 скликань. Заступник голови фракції "Європейська солідарність" у Раді 9 скликання. З квітня 2017 року до травня 2019 року представник Президента України у Верховній Раді.

Біографія

Луценко народилася 7 лютого 1966 року в Дубні, Рівненька область. У 1988 році закінчила Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Прикладна математика».

У 1996 році закінчила Українську державну академію водного господарства, за спеціальністю «Облік і аудит».

Кар'єра

У 1988 році працювала інженером-програмістом АСУ на СКТБ ВСНПО «Союзучприбор» у м.Рівне.

У 1991 році працювала в Управлінні економіки Рівненського облвиконкому, де працює провідним фахівцем.

У 1994 році працювала в Рівненському територіальному відділенні Антимонопольного комітету України на посаді заступника начальника відділу.

В 1998 році стає начальником відділу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У 2004 році стала начальником відділі головного офісу НАСК «Оранта».

З 2005 році починає підприємницьку діяльність.

У 2005 році - директор ТОВ "Українські новітні телекомунікації".

2008—2012 роки - директор ТОВ "Бізнес центр "Лотос".

З грудня 2012 року — народний депутат 7 скликання, партія «Батьківщина». Була головою підкомітету з питань гендерної рівності Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

З 27 січня 2015 - народний депутат 8 скликання, партія Блок Петра Порошенка. Голова підкомітету з міжнародно-правових питань та парламентського контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету ВРУ з закордонних справ.

З серпня до листопада 2019 — народний народний депутат 9 скликання, партія "Європейська Солідарність". Член Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування. У листопаді 2019 оголосила про складання депутатських повноважень за станом здоров'я.

Скандали

У 2007 році ЗМІ звинуватили Юрія Луценка, який тоді був міністром внутрішніх справ, в лобіюванні інтересів фірми "Українські новітні телекомунікації", в якій працювала Ірина Луценко.

У вересні 2014 року під будівлею Адміністрації президента учасники мітингу із закликами «Ганьба!» прогнали із заходу Ірину Луценко.

У 2015 році будучи нардепом займалась кнопкодавством. В грудні вона проголосувала за себе і ще трьох депутатів, цей випадок став наймасштабнішим фактом кнопкодавства у Раді в 2015 році.

5 жовтня 2017 року у залі ВРУ запам'яталась реплікою «Олег, вынеси козла, вынеси его нафиг!», адресованою нардепу Олегові Недаві, аби той "виніс" депутата Юрія Левченка.

7 лютого 2019 року спікер Андрій Парубій запросив Луценко за трибуну. Луценко вийшла і почала доповідати про можливу підготовку втручання у вибори президента та народних депутатів. Парубій вернув її увагу на те, що вона переплутала доповіді. Через це вона запам'яталась своєї гучною реплікою «Бляха-муха».

У лютому 2019 року Ірина Луценко звернулася з позовом про захист честі і гідності сімʼї через висловлювання кандидата в президенти Анатолія Гриценка. Він заявив, що "війна давно б закінчилася", якби генпрокурор Юрій Луценко "не ховав сина від фронту".