Олійник Борис Степанович

Олійник Борис Степанович – президент Державної адміністрації залізничного транспорту України (1991—1993). Начальник Південно-Західної залізниці (1980-1999).

Біографія

Борис Олійник народився 23 червня 1934 року у селі Божиківці Деражнянського району Хмельницької області у сім'ї вчителя.

Помер 1 жовтня 1999 року.

Після закінчення школи Олійник навчався у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту за спеціальністю «інженер шляхів сполучення».

Кар'єра

Трудова діяльність Бориса Олійника розпочалася 1957 року. Тоді він став черговим станції Могилів-Подільської Одеської залізниці, де працював протягом одного року.

Наступні 7 років, до 1965 року, Олійник обіймав посаду начальника станції Сулятицька, Гречани, далі був начальником відділу руху, а незабаром став заступником начальника Жмеринського відділення Одеської залізниці.

У період із 1965 по 1966 рік був начальником Гайворонського відділення Одеської залізниці.

Потім упродовж 10 років Олійник працював начальником Конотопського відділення Південно-Західної залізниці.

З 1976 до 1979 року був головним інженером, заступником начальника Південно-Західної залізниці.

Потім із 1979 по 1980 рік працював першим заступником начальника Південно-Західної залізниці.

З вересня 1980 - начальник Південно-Західної залізниці.

З 1990 по 1994 рік – депутат Верховної Ради УРСР І скликання. Член Комісії Верховної Ради УРСР з питань розвитку базових галузей народного господарства.

З 1991 до 1993 року Борис Олійник був президентом Державної адміністрації залізничного транспорту України.

На виборах 1994 року та 1998 року балотувався до Верховної Ради України, але програв.

1 жовтня 1999 року Бориса Олійника було вбито.

Вбивство Бориса Олійника

1 жовтня 1999 року близько 19:45 глава Південно-Західної залізниці Борис Степанович Олійник та його водій Володимир Нечай були застрелені у під'їзді будинку у Києві на вулиці Гончара, 62.

Було встановлено, що кілер чекав на Олійника та його водія біля квартири. Обидва отримали по дві кулі - у серце та голову - з пістолета "Беретта" з глушником. На місці злочину зброю не було знайдено.

Поліцію викликали сусіди. Вони почули постріли. Однак обличчя вбивці вони не бачили. У поліції фоторобот все ж таки вдалося скласти і з'ясувалося, що це був чоловік віком 30 років, слов'янської зовнішності, зростом 160 см, одягнений у темну куртку та темні джинси. Незабаром було встановлено, що його бачила біля під'їзду за день до того, що сталося. Ситуація з розслідуванням справи про вбивство Олійника та Нечая була складною, бо не було свідків.

За свідченнями близьких олійника, погроз на його адресу не надходило. Його звернень до правоохоронних органів також не було зафіксовано. Таким чином слідство дійшло висновку, що вбивство замовне та пов'язане з професійною діяльністю вбитого.

Начальник міліціонера главку столиці генерал Михайло Корнієнко заявляв, що «до цієї залізниці (де працював Олійник, – ред) прилипло багато брудних людей». Тому, за його словами, у поліції не заперечують можливості того, що саме вони й могли «замовити» Бориса Олійника. У жовтні 1999 року перевірялася комерційна та фінансово-господарська діяльність Південно-Західної залізниці, яка, до речі, розрослася більш ніж 700 різними комерційними структурами. Деякі з них органи прокуратури та СБУ вже цікавилися, зокрема, «Укрвагонсервісом».

Розслідування вбивства Олійника залучено близько 200 осіб. Проте понад 20 років убивцю так і не знайшли.

Бориса Степановича Олійника було поховано на Лісовому кладовищі.

Сім'я

Борис Олійник був одружений. Пара мала двох дітей.

Цікаві факти

• У 2000 році станція Дроздівка (Чернігівська область) була перейменована на станцію імені Бориса Олійника та освячена згідно з православним звичаєм.

• У 2001 році на станції Деражня Жмеринської дирекції залізничних перевезень відкрито музей Південно-Західної залізниці та Бориса Степановича Олійника.

• У 1997 році Олійника було нагороджено званням "Заслужений працівник транспорту України".

Посилання

1. Вікіпедія;

2. Київ-Necropol;

3. GazetaUa;

4. Факти.