Поплавський Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Поплавський — український педагог, виконавець пісень, політик, доктор педагогічних наук (1990), професор (1990), повний кавалер ордена «За заслуги» (2007), лауреат національної премії «Людина року» (2009), заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, продюсер, телеведучий, режисер-постановник. Ректор (1993—2015) та Президент (до 10 лютого 2026 року) Київського університету культури і мистецтв. Народний депутат України IV, VII та VIII скликань.

Біографія

Народився 28 листопада 1949 року в селі Мечиславка Голованівського району Кіровоградської області в родині колгоспників Михайла Романовича (1923—1999) та Меланії Григорівни (1925—2011) Поплавських.

Освіта та наукова діяльність

Михайло Поплавський розпочав навчання наприкінці 1960-х років у Горлівському ПТУ, а згодом, у 1975 році, вступив до Київського державного інституту культури (КДІК), де за час навчання також очолював профком. Після випуску закінчив аспірантуру Академії педагогічних наук СРСР, а у 1990 році в Ленінградській Академії культури успішно захистив докторську дисертацію, присвячену соціально-педагогічним основам організації дозвілля учнівської молоді.

Трудова та академічна кар'єра

Свою діяльність розпочав у 1968 році як машиніст електровоза на донецькій шахті № 6 у Кіровському, після чого пройшов строкову службу в армії. У першій половині 1970-х років керував сільським та районним будинками культури на Кіровоградщині, а у 1979 році став заступником директора Республіканського будинку народної творчості УРСР. З 1985 року його кар'єра була повністю пов'язана з КДІК, де він пройшов шлях від старшого викладача до декана факультету.

Протягом майже двох десятиліть — з 1995 по 2014 роки — Поплавський незмінно очолював цей навчальний заклад на посаді ректора, трансформувавши його у Київський національний університет культури і мистецтв, а з 2021 по 2026 роки обіймав посаду президента вишу.

Політична діяльність

Михайло Поплавський розпочав політичний шлях у 1998 році з виборів на Кіровоградщині, де посів 2-ге місце. Згодом він тричі обирався народним депутатом України: у 4-му скликанні (2002–2006, заступник голови Комітету з питань культури), 7-му скликанні (2014) та 8-му скликанні (2014–2019, увійшов до групи «Воля народу»).

На місцевому рівні у 2010 році став депутатом Київської облради від «Партії регіонів», а на парламентських виборах 2019 року очолив список Аграрної партії, яка до Верховної Ради не пройшла. Також із 2004 року очолює ГО «Об'єднання українців світу».

Чутки та скандали

Правоохоронці викрили масштабну схему розтрати держкоштів у Київському університеті культури, який за 2022–2023 роки отримав близько 760 млн грн фінансування. За даними СБУ та Офісу генпрокурора, посадовці вишу спільно з представниками Міносвіти могли привласнити частину грошей, вносячи фейкові дані про студентів та персонал для штучного збільшення бюджету. Також до звітності включали людей із приватного навчального закладу.

У межах розслідування за ч. 3 ст. 191 ККУ (привласнення майна) проведено понад 20 обшуків, зокрема й у колишнього ректора Михайла Поплавського, проте інформації про його затримання чи оголошення підозри немає. Фігурантам загрожує до 12 років тюрми, слідство триває.

Звинувачення у домаганнях: Колишні студентки та випускниці відкрито звинувачували Поплавського у домаганнях. Дівчата розповідали, що він нібито дозволяв собі непристойні пропозиції, пропонував «поцілунки за гру в більярд» та робив образливі сексистські заяви.

Публічні приниження: Мережу обурювали відео, на яких ексректор дозволяв собі грубі, сумнівні жарти щодо зовнішності студенток та підтримував контроверсійний імідж. Сам він чутки ніколи не спростовував, а навпаки — підігрував їм.

Чутки про романи зі студентками: Михайло Поплавський часто підігріває чутки про свою прихильність до молодих дівчат, але в інтерв'ю зазвичай віджартовується на запитання про стосунки зі студентками. Водночас у розмові з Дмитром Гордоном «співочий ректор» похизувався нетиповими пропозиціями від вихованок вишу. За його словами, щонайменше п'ятеро дівчат після випуску просили в нього дитину, а деякі навіть погрожували через відмову стрибнути з мосту.

«Але я постарався, аби всі залишилися живі, задоволені», — запевнив Поплавський, додавши, що врегулював ці ситуації, влаштувавши дівчат на роботу в Києві або до аспірантури.

ЖК «Ректорський»: У 2005 році, коли Михайло Поплавський мав статус Народного депутата України 4-го скликання, довкола ректора розгорівся великий корупційний скандал. А все тому, що тоді Київська міська рада надала Київському національному університету культури і мистецтв (КНУКіМ) у постійне користування земельну ділянку площею 2,3 га. Там мали звести ще один гуртожиток для студентів. А в результаті “виріс” так званий “ЖК “Ректорський”, як його прозвали у Мережі, бо замість нових навчальних корпусів на цій землі побудували елітний житловий квартал.

За даними журналістів телепрограми “Наші гроші”, одним із забудовників нібито був Михайло Поплавський, а квартири продавалися “через університет”. Однак сам ректор не визнав своєї причетності до справи.

Ресторанний бізнес і «Ревізор»: Команда «Ревізору» виявила суттєві порушення у «Вареничній» Михайла Поплавського, зокрема брудну витяжку та неправильне товарне сусідство. Під час перевірки закладу, який відвідав сам співак, телевізійники зробили виняток і проінспектували також його ресторан «Кропива», стан якого виявився кращим. Деталі інспекції можна знайти на офіційному сайті Нового каналу.

Участь у голосуванні 16 січня 2014 року: Михайло Поплавський фігурував серед депутатів, які підтримали «диктаторські закони» 16 січня 2014 року. Офіційні поіменні списки Верховної Ради зафіксували його голос як «За», що викликало жорстку критику з боку медіа та активістів. Проте пресслужба політика заперечувала цю інформацію, заявивши про фальсифікацію даних. За їхньою версією, Поплавський особисто не брав участі в ухваленні рішень, а наявні фото- та відеоматеріали підтверджують його непричетність до голосування руками.

«Диктаторські закони 16 січня» — це пакет ухвалених Верховною Радою у 2014 році антидемократичних актів, які суттєво обмежували конституційні права громадян, свободу слова та медіа, а також були спрямовані на криміналізацію та придушення протестів Євромайдану.

Доходи та бізнес

Михайло Поплавський очолював Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ) з 1993 року. 10 лютого Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий повідомив, що Поплавський більше не є керівником закладу: термін його контракту закінчився, а Міністерство призначило виконувача обов’язків ректора та оголосило відкриті вибори нового керівника.

Станом на сьогодні Поплавський володіє кількома комерційними активами. На нього зареєстровано понад 180 торговельних марок у різних сферах бізнесу.

Одним із ключових напрямів є бренд «Поплавок», під яким випускається молочна, м’ясна та частково алкогольна продукція, а також працюють пекарні та фірмові продукти харчування.

Має у власності мережу ресторанів «Батьківська Хата», мережу кав'ярень «Star кава».

В аграрному секторі він керує фермерським господарством «Урожай» із земельним банком понад 3000 га, що забезпечує сировину для власних виробництв.

Сім’я

Станом на сьогодні Михайло Поплавський перебуває в офіційному розлученні. Зі своєю другою дружиною Людмилою він прожив у шлюбі близько 30 років, після чого пара офіційно розірвала стосунки, проте зберегла приязні та дружні взаємини.

Син Олександр Поплавський народився у 1982 році в другому шлюбі, є єдиним сином Михайла Михайловича.

Співочий ректор є дідусем для трьох онуків, які виховуються в родині його сина Олександра.

Цікаві факти

• Поплавський уперше вийшов на сцену в 1995 році з хітом «Юний орел». Це був продуманий PR-хід: за рахунок епатажного іміджу «співаючого ректора» він привернув шалену увагу до свого університету.

• Випустив серію пісень, присвячених українській кухні — «Сало», «Варенички», «Борщ».

• Загалом записав понад 200 пісень, відзняв більше 50 кліпів та організував понад 150 масштабних концертних шоу.

• У 2012 році виступив генеральним продюсером та ініціатором телемарафону «Пісня об'єднує нас!». Проєкт увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найтриваліший музичний марафон у прямому ефірі — він тривав 110 годин, 3 хвилини і 27 секунд без перерви.

• У 1997 році заснував Всеукраїнський дитячий телевізійний конкурс «Крок до зірок», який відкрив шлях на велику сцену сотням молодих українських виконавців.

• Є автором ідеї та меценатом премії «Українська пісня року», яка у травні 2026 року відзначила свій 20-річний ювілей.

• Був ведучим та автором телешоу «Шеф-кухар країни», де готував страви разом із зірковими гостями.

• PR та менеджмент: Написав перші в Україні профільні підручники для шоубізнесу, серед яких «Менеджер культури» (1993), «Азбука Паблік Рілейшнз» (1997) та «Менеджер шоу-бізнесу» (1999).

• У лютому 2026 року презентував масштабну книгу-підсумок, де задокументував усі свої тридцятирічні культурні, освітні та телевізійні досягнення.

• Випустив автобіографічне тритомне видання «Життя у фотографіях», де зібрав світлини від часів дитинства та перших кроків у бізнесі до епохи ректорства.

Посилання

Персональний сайт

Instagram

YouTube