Ексклюзив Телеведучий Юрій Горбунов: На карантині ми точно не мучилися і не відчували себе ущемленими

Фото: з архіву Ю. Горбунова

Хлопчик з міста Новий Розділ (Львівська область), що виріс в Івано-Франківську в сім'ї вихователя дитячого садка і робітника домобудівного комбінату, став одним з найвідоміших телеведучих України. На рахунку Юрія Горбунова маса телепроектів (роман з ТБ розпочався наприкінці 90-х), включаючи топові, що виходять на телеканалі 1+1, куди він прийшов у 2006 році: "Танці з зірками", "Зірка  + Зірка", "Суперзірка", "Краса по-українськи", "Голос країни" і багато інших. З 2015 по 2017 роки він був тренером в "Лізі Сміху" – гумористичному проекті студії "Квартал-95", ведучим якого до того, як податися в президенти, був Володимир Зеленський. Команда "Загорецька Людмила Степанівна" зі Львова, тренером якої був Горбунов, стала чемпіоном сезону 2017 року.

У тому ж році Юрій пов'язав свою долю з телеведучою Катериною Осадчою. І все в тому ж 2017-м у зіркової пари народився син Іван.

У фільмографії Юрія – десятки картин, а йому доводилося грати і сільського міліціонера ("Завтра буде завтра"), і акушер-гінеколога ("Вовчиця"), і адвоката ("Пончик Люся"), і тамаду ("Божевільна весілля"). Ну і, звичайно, полюбився багатьом Івана Петрука в стрічках "Останній москаль" і "Великі Вуйки".

Ряд проектів Юрій продюсує сам. І, звичайно, як шоумен він затребуваний на різних заходах. Про творчість у наші непрості карантинні часи, сім'ю і не тільки ми і поговорили.

"У дворі з допомогою гітари я влюбляв у себе дівчаток"

– Юрію, Ви – один із тих українців, які були удостоєні честі пронести Олімпійський вогонь у Лондоні на літній олімпіаді в 2012 році. Пам'ятаєте ті відчуття?

– Чесно кажучи, ніколи не відчував нічого подібного. Це був дивовижний перформанс, який дійсно запам'ятовується на все життя. Тобі заздалегідь шиють форму на твій розмір. У тебе є свій номер, є певний відрізок дистанції, через яку ти несеш вогонь. Є база олімпійців. Це все дивно! Якщо можна було б таке повторити, я б із задоволенням це зробив.

Я ніс вогонь в передмісті Манчестера в середньовічному містечку Честер. Там дуже круто, все в своїх британських традиціях. Переді мною вогонь несла британська співачка, якщо чесно, не пам'ятаю її імені, а я передавав вогонь Ганні Безсоновій (українська спортсменка, представляла художню гімнастику; дворазова олімпійська призерка, чотириразова чемпіонка світу, триразова чемпіонка Європи – ред.), яка разом зі мною туди летіла. Ми від України були вдвох.

Це дивовижні відчуття: ти біжиш, поруч з тобою біжать поліцейські в спортивній формі, а попереду їде машина, з якої транслюється на весь світ, як несуть вогонь. І це дуже вражає! Пам'ятаю, мені навіть не вистачало дихання через емоцій.

А вже ввечері ми йшли на святковий обід, який присвячувався олімпіаді і факелоносцю (англійською мовою факелоносець – це torchbearer). До речі, фотографії з олімпійським вогнем у руках і факел дарують на згадку. Він у мене є і досі. У мене навіть збереглося відео, яке вони надіслали спеціально на пам'ять. Це така подія, яку хотілося б прожити ще раз.

– Коли в останній раз Ви грали на баяні, фортепіано і гітарі, яку освоїли ще в дитинстві? Який виступ з використанням цих інструментів особливо запам'ятався?

– Баян – це річ з дитинства. Я на ньому в музичній школі займався. Гітара – це вже, коли я був доросліший. У дворі з допомогою гітари я влюбляв у себе дівчаток. На карантині я тримав у руках гітару пару разів... Згадував старе і розучував нові акорди. Я думаю, що гітара – це той інструмент, який завжди знадобиться будь-якому чоловікові, особливо артистові.

За піаніно я теж сідав нещодавно, на карантині, згадував старі мелодії. До речі, на піаніно я вчився грати сам, без вчителя.

На баяні останній раз грав в кадрі в серіалі "Останній москаль" в ролі персонажа Івана. Баян – серйозний музичний інструмент, і з ним складніше. І тут, як на гітарі, трьома акордами не обійтися. Тому сьогодні з баяном я на "Ви", а не на "ти".

– В соцмережах періодично з'являються ваші фото під час приготування їжі. Також ви вели кулінарне шоу великий "Пекарський турнір". Що вважаєте своїм коронним блюдом? Де і як навчилися готувати?

– Так, вірно. Я вів шоу "Великий пекарський турнір", також був проект "Смакуємо" на 1+1, де вже готував разом із зірками. Не можу сказати, що кухарське мистецтво – мій коник. Для кулінарії потрібно багато терпіння і вільного часу. А це те, чого у мене немає. Але, тим не менш, коли ти пробуєш готові страви, диву даєшся, як з різних інгредієнтів, іноді між собою не поєднуваних, може вийти така вкуснотень!

Мені здається, що для будь-якого рецепту дуже важливо твоє ставлення до того, що ти робиш, настрій і енергетика. Тому завжди важливо готувати їжу в хорошому настрої та гуморі.

В дитинстві мене мама вчила готувати, але насправді готування вимагає практики. Якщо чесно, я особливо не готую. Але, думаю, якщо правильно слідувати рецепту, то повинно вийти.

У нас в сім'ї Катя дуже смачно готує. Під час карантину вона мене пестила своїми стравами, а іноді і ми разом проводили час за приготуванням їжі.

"Якщо в цьому році українці будуть активно проводити відпустку в нашій країні, то це тільки плюс"

– Ваша дружина – українська ікона стилю. Чи допомагає вона вам з гардеробом? Чи прислухаєтеся до її порад?

– Ми завжди оновлюємо гардероб разом. І, звичайно ж, прислухаємося одне до одного. Але буває таке, що якась річ Каті не подобається, а мені подобається. В таких випадках я все одно купую, тому що носити мені. Але поради дружини завжди важливі. І я до них прислухаюся.

– Ви якось зізналися, що пишного весільного торжества ще не було, мовляв, все попереду. Яким ви бачите ідеальне весілля?

– Ми, напевно, не будемо робити весілля, як таке. Може, буде вінчання та святкова вечеря. Але події в світі вносять свої корективи. Тому в цьому році весілля точно не буде.

– Чи є у вас з Катею Осадчою сімейні традиції? Через що можете посваритися і як миритеся?

– Ми дуже рідко сваримось, так як у нас немає на це причин. Ми разом працюємо і живемо в одному домі, тому довго не розмовляти або бути скривдженими одне на одного немає ніякого сенсу. У нас в обох характери, які швидко миряться. Звичайно, бувають якісь непорозуміння, як і в кожній родині. Але вони, як правило, на побутовому рівні і просто забуваються.

– Як переживали/переживаєте карантинний час? Що нового освоїли? Від чого довелося відмовитися?

– Довелося відмовитися від роботи, від більшої кількості різних заходів і корпоративів. Якісь з них зовсім скасували, а деякі перенесли. Але не можу сказати, що нам було погано на карантині. Разом з сином Іваном проводили час удома, вели прямі ефіри в Інстаграмі, записували Тік-Ток. Тому на карантині ми точно не мучилися і не відчували себе якимись неповноцінними. Мені навіть трошки цього часу не вистачило.

Може, ще добре тим, що ми живемо за містом в приватному будинку, а не в квартирі. Це було великою перевагою. Звичайно, багато чого в житті довелося поміняти і переосмислити. Але, тим не менше, це сталося з усіма, тому треба змиритися і гідно пережити цей період.

– Самоізоляція зробила одні сім'ї міцніше, а в інших, навпаки, проявилися накопичені проблеми. Як було у вашому випадку? Чи став Іван частіше бачити тата?

– Ми з задоволенням провели час разом. Іван був увесь час із нами. І він настільки звик до нас, що йому було складно знову йти в садок. Але при цьому в садочок він пішов з задоволенням. Тепер у нього там нові друзі та розваги.

Зараз Іван вже не вимагає маму і тата так, як раніше – на карантині. Судячи з усього, він насолодився часом з нами і зараз із задоволенням поглинає все, що дає садок – нове спілкування.

Але садок – теж у карантинних умовах. Заходити дорослим не можна, тільки передавати дітей на воротах. Всі працівники здають тести. Дітей всього по 2-3 людини в групі.

– Відомо, що ви з Катериною любите подорожувати. Які закордонні міста особливо запам'яталися? Є улюблене місце відпочинку в Україні?

– Наші улюблені міста у Європі – це Рим, Амстердам і Париж. Що стосується нашої країни, то мені, як людині, яка виросла у Західній Україні, дуже по душі Карпати і Львів. Катя теж поділяє мої уподобання.

Також на Київщині є дуже багато красивих місць, куди ми їздили під час карантину. Туди можна доїхати на машині.

У цілому в Україні є багато місць, куди можна поїхати. Тому якщо в цьому році українці будуть активно проводити відпустку в нашій країні, то це тільки плюс. Але не варто забувати, що карантин триває, і досі важливо дотримуватися маскового режиму, тримати дистанцію і мити руки. Ми повинні бути напоготові, поки коронавірус тримає удар.

Будемо прислухатися і дотримуватись тих обмежень, які пропонує наш уряд. І з цим нічого не поробиш. Як ми можемо спостерігати, кількість хворих на COVID-19 зростає, тому карантин потрібен.

"Я артист, який рідко відмовляється від якихось ролей, якщо є час"

– Нещодавно з'явилася інформація, що телеканал 1+1 розпочав роботу над другим сезоном "Великі Вуйки", де ви граєте Івана Петрука. Відзначається, що зйомки ведуться з дотриманням нових вимог роботи знімальної групи в умовах адаптивного карантину. Яка атмосфера панує на зйомках? І як взагалі вплинув карантин на зйомки проекту з вашою участю?

– На зйомках "Великих Вуйок" я не тільки граю роль Івана Петрука, але ще є креативним продюсером. У нас багато роботи. Оскільки карантин триває, є багато обмежень по деякис сценам. Наприклад, дуже важливо, щоб актори не знаходилися дуже близько один до одного, а вся знімальна група була за межами кадру в масках. Також активно використовуються антисептичні засоби і рукавички. Якщо потрібна їжа, то це все індивідуально, в одноразовому посуді.

Ми намагаємося дотримуватися всіх карантинних норм. Якщо раптом хтось захворіє, то зупиниться вся група, а це неприпустимо. Тому є правила, написані Кабміном, і ми їх дотримуємося.

Нові умови роботи на атмосферу на майданчику негативно не вплинули.

По-перше, і актори, і знімальна група сумували за робочими буднями. Зокрема, для Тіни Кароль зйомки в "Великих Вуйках" стали першою роботою в кадрі після декількох місяців суворого карантину.

По-друге, ми знімаємо другий сезон, а деякі учасники проекту перейшли ще з "Останнього москаля". Тому на майданчику панує сімейна атмосфера. До того ж, серіал у нас комедійний, актори з прекрасним почуттям гумору і весь час щось веселе розповідають, імпровізують, особливо Володимир Горянський. А подивитися прем'єру нового сезону україномовного серіалу "Великі Вуйки" та оцінити результат нашої роботи глядачі зможуть уже цієї осені на "1+1".

– Ви, а також Ірина Костюк і Надія Коротушко стали креативними продюсерами комедії "Скажене весілля". У проекті знімалися Потап і Олег Винник. Як з ними працювалося? Чи були якісь кумедні моменти під час зйомок? Задоволені тим, що вийшло і чи чекати нам на продовження?

– Ми плануємо продовжувати. Спілкування в кадрі завжди було дуже позитивним, тому що в житті ми друзі і прекрасно спілкуємося. А з друзями, як ви знаєте, знаходити спільну мову завжди дуже легко. Тому у нас не було ніяких питань, що виникають, або вони всі вирішувалися під час зйомок.

Дуже сподіваємося, що буде продовження. Щоправда, не знаємо, коли запрацюють кінотеатри і яка кількість людей зможе його подивитися. Тим не менш, ми розраховуємо на те, що до цієї осені все вже повноцінно запрацює.

Якихось кумедних випадків на зйомках не було, але в кінці фільму ми пускаємо таку нарізку різних невдалих і смішних дублів.

– Ваша фільмографія налічує близько 30 проектів. Яка роль Вам ближче, яку хотіли б зіграти?

– У серіалі "Останній москаль" мій образ Івана Петрука, напевно, найближчий мені. Він простий, добродушний і з певними комплексами.

Насправді, я артист, який рідко відмовляється від якихось ролей, якщо є час. Тому я з задоволенням подужаю навіть те, що не особливо в моєму амплуа. Будь-який солдат мріє стати генералом, так і будь-який артист мріє про великі ролі. Тому якщо їх запропонують, я з задоволенням відгукнуся на пропозицію. Головне, щоб був час, тому що телебачення і продюсування забирають багато часу. Але я намагаюся в кожному проекті, який продюсую, зіграти якусь невелику роль. Ось в "Скаженому весіллі" це була роль Запухляка-тамади.

– У День незалежності України вам виповниться 50 років. Як плануєте відсвяткувати?

– Відзначати плануємо, але цим займається моя дружина Катерина. Тому це питання, швидше, до неї. Припускаю, що Катя готує якісь сюрпризи. Якщо карантинні обмеження не знімуть, то ми врахуємо це і будемо їх дотримуватися. Адже нам хочеться, щоб люди спілкувалися та святкували в якомусь вільному режимі. 50 років – це така дата, що святкувати потрібно, але як саме, ми ще точно не знаємо.

"В душі наш президент все одно артист, а творчі люди завжди жорстко реагують на критику"

– Юрію, під час різних проектів Ви неодноразово співпрацювали з Володимиром Зеленським. Чи Могли ви тоді припустити, що він стане президентом?

– Цікаве питання (посміхається – ред.). Ні, я ніколи не думав про те, що Володимир Олександрович може стати президентом. Стосунки у нас завжди були робочими. На "Лізі сміху" ми були більш близькими, тому що частіше бачились.

– Яку б Ви дали йому пораду, якщо б стали його радником?

– Я б йому порадив не звертати уваги на критику. В душі наш президент все одно артист, а творчі люди завжди жорстко реагують на критику. Вони не люблять, коли їх критикують. Особливо, коли тебе півжиття хвалили як хорошого артиста. Це нові реалії для людини, з якими треба жити, з якими треба миритися. Моя порада: не звертати уваги на критику, і робити те, що вважає за потрібне.

Раніше Юрій Горбунов розповів виданню "Коментарі", що для української кіноіндустрії важливу роль зіграла заборона на в'їзд у нашу країну російських акторів.

Читайте Comments.ua в Google News