Ексклюзив Посол Бразилії в Україні: про ризики ставки на ЄС і бразильський досвід боротьби з корупцією, який може допомогти українцям

СПЕЦПРОЕКТ "Comm:Corp"

"Зробити Україну більш впізнаваною – це один із викликів, який перед нами зараз стоїть"

– Розкажіть, який імідж України в Бразилії?

– Мушу зазначити, що в Бразилії люди мало чули про Україну. Всі пам'ятають Радянський Союз і його протистояння з США. Зараз же жителі нашої країни стали асоціювати СРСР з Росією. Вони знають цю країну завдяки її літературі, музиці. Україна ж не так відома. Це пов'язано з тим, що її багато років сприймали як частину СРСР. Зробити Україну більш впізнаваною – це один із викликів, який перед нами зараз стоїть.

– Тобто можна сказати, що Україна і уряд не приділяють належної уваги просуванню країни в Бразилії або навіть в Латинській Америці?

– З 2014 року Україна перебуває у стані війни з Російською Федерацією, і всі дії Міністерства закордонних справ сконцентровані на найважливішій і основній проблемі – протистоянні Росії. Тому природно, що зусилля уряду йдуть на діалог з країнами Європи, країнами G-7 з метою протистояти РФ. Я, звичайно ж, сподіваюся, що прихід нового президента Володимира Зеленського та його прагнення знайти швидке вирішення конфлікту на Донбасі дозволить Україні відновити баланс у веденні міжнародних відносин, і країни як Латинської Америки, так і Азії, зможуть більше дізнатися про найбільшу європейську країну. Президент Зеленський вже робить перші кроки в цьому напрямку. Ось, наприклад, екс-президенти України після вступу на посаду насамперед відвідували західноєвропейські країни, Китай, Японію. І ми були дуже вдоволені, коли через місяць після інавгурації пан Зеленський ініціював зустріч з президентом Болсонару. На жаль, зустріч так і не відбулася, оскільки прямо перед засіданням Генеральної Асамблеї ООН президент Бразилії був прооперований і за станом здоров'я не міг проводити зустрічі. Але вони зустрілися в Токіо і обговорили не просто поточні, а амбітні стратегічні питання. І ми віримо, що цей діалог поклав початок якісно новим відносинам між двома країнами.

– А яка ситуація з іміджем Бразилії в Україні? Яка роль посольства в промотуванні Бразилії в Україні?

– У нас досить хороший, позитивний імідж. Люди хочуть їхати в Бразилію, брати участь в карнавалі, і ми намагаємося спростити отримання віз для іноземців. Ось для українців зараз взагалі не вимагається отримання віз. Що стосується просування Бразилії в Україні, то ми не ставимо перед собою такі амбітні цілі, тим більше, що з минулого року фінансування було переглянуто. Але ми намагаємося проводити кінофестивалі. В минулому році ми брали участь у фестивалі "Молодість". Намагаємося організовувати виставки. Наприклад, в 2020 році ми відкриваємо фотовиставку про Амазонку. Сподіваюся, вона стане популярною, оскільки природа і річка унікальні. Але впевнений, що ми повинні робити більше.

"Зараз саме час відродити товарні відносини між Україною та Бразилією"

– Поговоримо про політику. Цього року в Україні пройшли президентські вибори. Ви були знайомі з президентом Порошенко. Вдалося вже зустрітися з президентом Зеленським? Що можете відзначити при порівнянні двох президентів?

– Думаю, що Порошенко – більш "традиційний" політик. Він працює в традиційній системі координат: формує альянси з іншими політиками, робить пропозиції, торгується. У нього також сильні позиції в Бразилії. Зеленський ж, для якого політика чужа, намагається говорити з людьми безпосередньо.

– Порошенко відвідував Бразилію?

– Екс-президент України Петро Порошенко планував поїхати в Бразилію. Але, на жаль, сторони ніяк не змогли домовитися про дату візиту: коли ми були готові, Порошенко був зайнятий передвиборчою кампанією, а коли він готовий був приїхати, у нас як раз свої вибори проходили. Я думаю, що всі президенти України, починаючи з Кучми, розуміли, що Бразилія – найбільша країна Латинської Америки з населенням в 500 мільйонів людей, і всі були переконані, що наші країни повинні встановити тісні політичні та економічні зв'язки.

– Вийшло встановити такі зв'язки? В цілому, були якісь важливі спільні проекти між Україною та Бразилією?

– Свого часу президент України Леонід Кучма ініціював спільну космічну програму, і через кілька років ми змогли значно збільшити товарообіг між нашими країнами на рівні близько двох мільярдів доларів США. Але в зв'язку з українським кризою 2014-2015 років всі досягнення були зведені до нуля. Також раніше основним експортним товаром з Бразилії було м'ясо, частина якого також через Україну потрапляла на ринки Росії. Але в останні роки діяльність припинилася. У торгівлі між нашими країнами стався колапс. Але зараз, на щастя, я бачу відродження. Економіка України знаходиться на підйомі, всі сповнені рішучості та ентузіазму, і зараз саме час відродити товарні відносини між Україною та Бразилією.

– А можете більше розповісти про ту космічну програму, яку ініціював Кучма?

– Це була дуже амбітна мета для 2004 року, яка потребувала значних капіталовкладень. Але в той час обидві країни мали свої внутрішні проблеми і не могли в повному обсязі фінансувати даний проект. Для цього потрібно було кілька мільярдів доларів США в рік. У 2008 році світ зіткнувся з кризою. Отже програма зазнала фіаско, але сама концепція збереглася. Зараз ми плануємо запуск з території Бразилії американських носіїв, виведення супутників на орбіту. Зараз ринок готовий, і ми шукаємо сценарії, при яких будь-який зацікавлений бізнес або будь-яка країна могли використовувати нашу космічну базу. І в світлі цих подій досить імовірно, що ми можемо домовитися про нову спільну програму, більш реалістичну, можливо, в кооперації з іншими країнами або приватними компаніями. Давайте не забувати, що ціна виведення ракет на орбіту залежить від їх місця розташування на карті. І запуск ракет з території Бразилії обходиться на 30% дешевше, ніж з території країн, віддалених від лінії екватора. Раніше було багато розмов про саботаж нашої спільної космічної програми з боку Росії та США. Але слід визнати правду: ми не були готові до її реалізації, ми були ентузіастами, але не реалістами. А в майбутньому ми можемо відродити ці починання, але вже з урахуванням прагматичних цілей.

– Зараз в Україні сперечаються щодо відкриття ринку землі. Як ви думаєте, чи небезпечно це для країни або ж, навпаки, принесе користь?

– У більшості країн, які мають велику територію і розвивають сільське господарство, функціонує ринок землі. У Бразилії ринок землі є. І це важливо для інвестора в плані гарантій повернення вкладеного капіталу. В Україні – це принципове питання, оскільки сільське господарство виробляє значну частину ВВП. Але потрібно бути обережними, не варто розпродавати все відразу і швидко. Процес повинен бути природним, але він повинен бути, оскільки це допоможе модернізувати сільське господарство. Ситуація явно буде кращою, ніж зараз, коли всього кілька людей орендують сотні тисяч гектарів землі за дуже маленькі гроші і отримують за рахунок цього надприбутки. Україна – не Швейцарія і не Австрія, де держава субсидує сільське господарство. Особливо в Швейцарії, де сільське господарство – це не економічна діяльність, а політика, що утримує людей у сільській місцевості, роблячи їх щасливими, що допомагає зупинити стрімку агломерацію і пов'язані з цим проблеми. Ми колись підрахували, що кожна корова в Швейцарії обходиться державі десь  в 5000 євро в рік. Таке неможливо в Україні. Але щороку в Україні скорочується поголів'я великої рогатої худоби. Великі ферми відсутні, а молодь не підтримує людей похилого віку, які тримають корів. І прийде час, коли ВРХ зникне. Звичайно, можна організувати кооперативи, які об'єднують 20-50 малих господарств, люди разом закуповують техніку, ведуть господарство, продають, що дає їм можливість отримати кращу ціну за обсяги продукції. У Бразилії є такий досвід. Він позитивний, і ми готові ним поділитися. Але ви повинні визначити і знайти свій баланс між приватною державною та колективною власністю. Забороняти ж вільний ринок землі не має ніякого сенсу.

"У боротьбі з Росією ключовим є не збройне протистояння, а як раз економічна перевага"

– Яка ваша позиція у зв'язку з конфліктом між Україною і Росією? Як ви плануєте будувати свої відношенні і з нами, і з ними?

– Звичайно ж, ми не підтримуємо Росію в контексті конфлікту з Україною: Крим, Донбас, сепаратизм. Ми виступаємо за цілісність України і ніколи не вважали, що Україна може бути придатком РФ, так само, як і Бразилія не може бути придатком США. У нас склалися добрі двосторонні відносини як з Україною, так і з Росією, що властиво для багатьох країн. З Росією в силу тих чи інших причин вони більш тісні, ніж з Україною. Але часи, коли деякі діячі боялися підтримати Україну через страх посваритися з РФ, пройшли. Наш президент Болсонару щиро вірить, що ми повинні підтримати Україну як проєвропейську демократичну країну.

– Якщо говорити про Росію, чи вважаєте ви, що санкції – це ефективний інструмент тиску на цю країну?

– Думаю, вони ефективні. Зараз РФ – це країна зі стагнуючою економікою, та її бізнес пригнічений санкціями. Але основна проблема Росії — в тому, що вона управляється агресивними людьми, які мріють про гегемонію. Можливо, варто почекати зміни влади в Російській Федерації. Можливо, майбутній президент буде чути бажання простих людей, які просто хочуть хорошої зарплати, отримувати гарну освіту, гарне медичне обслуговування і гідні пенсії. Ніхто не хоче війни. От Бразилія, наприклад, останню масштабну війну вела в 1865 році з Парагваєм. Після цих подій ми були сконцентровані виключно на поліпшенні життя людей. У Росії ж ідея "російського світу" і величі країни затьмарює всі інші ідеї. Думаю, зміна пріоритетів може відбутися тільки тоді, коли нове покоління прийде до влади. Ментальність людей, які зараз керують країною, формувалася в 90-ті, і вони до цих пір сприймають ЄС як ворога. Але з часом, коли при владі будуть нові люди з іншими принципами, інтересами і пріоритетами, коли інтереси власного народу вище інтересів політичних еліт, Росія зможе відродитися.

– Так, але для того, щоб нічого не змінювати та не втратити владу, вони в будь-який момент можуть сказати: "Не кажіть, що ви погано живете, подивіться на Україну, там життя ще гірше".

– Ви абсолютно праві. Але така ситуація повинна змінитися, оскільки економіка України зростає. І якщо у пана Зеленського вийде реалізувати заявлені наміри, то вже через кілька років рівень життя в Україні буде набагато вищим, ніж у Росії. І тоді мислення самих росіян зміниться. Вони почнуть думати: "Навіщо ми дозволяємо "старим" керувати країною? Давайте дамо дорогу молодим. Ось в Україні молодий президент – і як багато вони живуть". Люди почнуть порівнювати.

– Але це також може спровокувати новий виток війни, щоб показати народу, що в Україні все дуже погано.

– Можливо, але такі дії спричинять за собою безліч проблем: будуть нові санкції, погіршення відносин із Заходом, економіка продовжить падати. Наприклад, якщо Європа відмовиться від російського газу і нафти, то економіка РФ просто зупиниться. Тому Україна повинна методично продовжувати йти своїм шляхом і не згортати. За останні роки, завдяки президенту Порошенко, країна домоглася багато чого. Так, Порошенко зазнав фіаско у боротьбі з корупцією, але інші дії були на висоті. Україна сьогодні виглядає і котирується набагато вище, ніж та країна, якою вона була п'ять-шість років тому. І в боротьбі з Росією ключовим є не збройне протистояння, а як раз економічна перевага. Коли росіяни побачать, що в Україні все добре, економіка зростає, а люди багатіють – вони здадуться.

"Якщо український уряд поверне довіру інвесторів, то зростання економіки на 5-7 % щорічно в наступні 20 років забезпечене"

– Якщо говорити про економіку і сфери бізнесу, то які українські товари найбільш затребувані і популярні в Бразилії? По-вашому, як ми можемо розвивати наші відносини в цій сфері?

– Зараз обсяг нашої двосторонньої торгівлі невеликий. Пік товарообігу припадав на 2012 рік, і тоді ми імпортували сталь, добрива, трохи електротоварів. Але після цих останніх важких років товарообіг впав приблизно до 250 мільйонів доларів США. У свою чергу, основна частина нашого експорту – це кава. Останнім часом я кажу всім представникам бізнесу, що Україна стає сильнішою, Україна зростає і є сенс відновлювати торговельні відносини в повному обсязі. І перше, в чому ми зацікавлені, це розвиток відносин в IT, сільському господарстві. Крім того, через Україну, завдяки Угоді про асоціацію, ми можемо мати вільний доступ на ринки ЄС. Зараз країни Євросоюзу дуже бояться конкуренції з боку Бразилії по таким товарним групам, як м'ясо, пшениця, соя. Вони намагаються не допустити наші компанії на свій ринок. Ми дуже хочемо досягти угоди з ЄС, але це нелегко, адже наша країна дуже конкурентна у сільському господарстві. З такою ж проблемою ми стикаємося в переговорах з Південною Кореєю і Японією.

– Перспективи угоди з ЄС немає зовсім?

– Навпаки. Думаю, зараз ми близькі до підписання угоди з Євросоюзом, як ніколи: Брекзит, демарш США в основних для Європи питаннях екології грають свою роль. Але Україна вже має такий договір. І, я думаю, якщо панові Зеленському вдасться стримати обіцянку про захист інвестицій, то вже в 2020 році можна очікувати інвестиційний бум в Україні. І не тільки в сільському господарстві, але і у виробництві. Зараз багато компаній мають виробництво в Словаччині, Чехії, Польщі. Але там ціна виробництва вище, ніж в Україні. І якщо умови ведення бізнесу будуть однакові та гарантії непорушні, виробництва, можливо, будуть перенесені в Україну. В даний момент ми найбільше зацікавлені у співпраці у сферах ІТ і сільського господарства і в результаті плануємо вийти на товарообіг у розмірі 1 млрд дол США, тобто повернутися до рівня 2010 року.

– Грандіозні плани у вас і оптимістичний настрій. Але повернемося до України. Крім IT і сільського господарства, є галузі, в яких наші країни могли б співпрацювати?

– Також можна розвивати освітній туризм. В Україні з часів СРСР сконцентрований хороший науковий потенціал, а університети дають якісну освіту за невеликі гроші. Позиції Бразилії в цьому не такі сильні. У нас є кілька технічних університетів, але технічна освіта – це не наша спеціалізація. Загалом, ми шукаємо можливості повернутися до одного мільярда доларів у товарообігу між нашими країнами, але в іншому якісному виконанні. У минулому гривня була переоцінена, зараз курс устоявся, і настав час звернути увагу на такі країни, як Бразилія і Чилі, з економікою в два-три трильйони доларів і населенням у кілька сотень мільйонів осіб. Не хочу нікого критикувати, але Україна лінується промотувати експорт за межами Європи. ЄС – це чудово, це величезний ринок, але в один прекрасний день він може закритися для тих або інших товарів України. Завжди варто розглядати альтернативні варіанти.

– Чи можете назвати приклади успішного українського бізнесу в Бразилії?

– Так, ось зараз у Бразилії відкривається спільне українсько-бразильське підприємство з виробництва інсуліну. У Бразилії гостро стоїть проблема діабету, функціонує державна програма щодо закупівлі інсуліну і виробництво на території Бразилії економить мільйони доларів. Думаю, що це підприємство зможе повноцінно працювати вже на початку наступного року.

– Важко відкрити компанію в Бразилії?

– Бразилія досить-таки бюрократична країна. Це видно навіть за індексом Doing Business Світового Банку (124 позиція в 2019 році серед 190 країн; Україна – 64, – ред). Але що відбувається? Оскільки у нас величезний внутрішній ринок, практично всі транснаціональні компанії представлені в Бразилії. Якщо взяти 500 найбільших міжнародних компаній, то 450 з них точно присутні в Бразилії. Тому у нас не було стимулу працювати над комфортом бізнес-середовища. Ми стали ліниві. Однак, зараз це також змінюється. Уряд намагається спростити багато процедур, зробити процеси простішими. Крім того, у нас дуже правильна система права. Судді повністю незалежні, також, як і держобвинувачі, і поліція. І це означає, що в Бразилії апріорі не можуть виникнути деякі питання, які можуть бути в Україні.

– Тобто в Бразилії рейдерства не може бути в принципі?

– Ні. Крім того, за останні 50 років у нас немає жодного випадку націоналізації компаній без виплати компенсацій. Звичайно, деякі з суддів можуть винести рішення, які часом бентежать, але на стадії апеляційного розгляду справи закон знову тріумфує. У нас немає політизації судів, як це відбувається в Україні. Ваша проблема в спадщині Радянського Союзу, коли абсолютно всі були підпорядковані партії і залежали від неї. І коли не стало СРСР, ви повинні були створити на порожньому місці нову правову систему, що дуже важко зробити без належних інструментів і механізмів. З іншого боку, ефективна правова система не означає, що в країні немає корупції. Протягом багатьох років в Бразилії існували продажні судді, політики, чиновники. Ситуація стала змінюватися років 15 тому, коли повністю оновився склад держслужбовців. Зараз судді дуже молоді, вони отримали освіту в США і в Європі, і вони мислять абсолютно по-іншому. Зокрема, вони відійшли від принципу абсолютного доказу провини.

– Що це означає, поясніть.

– Ось, наприклад, якщо хтось має зарплату в 10 тисяч доларів в рік, а у нього знаходять мільйон доларів, і він не може пояснити походження цих грошей, то така людина вважається винною. А в минулому суддя наполягав на наданні абсолютного доказу провини. Але ніхто ж не дає чек або розписку, що чиновник отримав хабар в такому-то розмірі. Природно, нічого не відбувалося, нікого не можна було покарати. Але така ситуація стала змінюватися. Кілька років тому вибухнув грандіозний корупційний скандал, пов'язаний з урядом президента Лули да Сільви. Зараз близько 120 бізнесменів, 40 депутатів перебувають у в'язниці. Звичайно ж, ці люди пручаються і використовують будь-які інструменти, але народ сходиться на думці, що дуже важливо гарантувати неминучість покарання. Люди стали розуміти, що корупція б'є по їхній кишені: сплачені ними податки не йдуть на фінансування державних послуг. Думаю, що Україні буде цікаво і навіть корисно вивчити наш досвід боротьби з корупцією, фінансового забезпечення суддів, прокурорів, поліцейських. Ви повинні створити нові кадри, саме створити.

– Можете назвати успішний бразильський бізнес в Україні?

– На жаль, сьогодні бразильські компанії не представлені належним чином в Україні. Ми були б дуже зацікавлені в таких видах бізнесу, як меблевий, м'ясний, виробництво компресорів, наприклад. У Європі наші компанії добре представлені. Спочатку вони виробляли продукцію у Франції, а потім, коли собівартість зросла, перемістили потужності в країни Східної Європи – Чехію, Словаччину. І я впевнений, що при стабільному зростанні української економіки і гарантіях для інвесторів з боку влади наступні два роки ці виробництва переїдуть в Україну.

– Які політичні та економічні переваги України для інвесторів ви могли б відзначити?

– По-перше, це дуже висококваліфіковані кадри, високий рівень освіти і при цьому низькі зарплати, що, в принципі, дозволяє Україні зробити стрімкий ривок вперед. Україна стає магнітом для міжнародних компаній, які зараз розміщують виробництва в Німеччині та Польщі. І, я думаю, це оптимальний для економіки країни шлях зростання. Застаріле виробництво, на якому випускаються абсолютно неконкурентні товари, було орієнтоване на ринки країн колишнього СРСР, які на даний момент для України перестали бути пріоритетними, а прихід іноземних компаній відразу дозволяє виробляти товари, орієнтовані на ринок ЄС. Звичайно, комусь така ідея не подобається, оскільки вони хотіли б випускати національну продукцію під власними українськими марками, а не виробляти товари для Європи. Але прихід іноземного інвестора – це найшвидший шлях економічного зростання. Ось сільське господарство у вас дуже розвинене, але в ньому зайнято не так вже багато трудових ресурсів. Або сфера IT. Але цього недостатньо. Останній раз, коли ми з китайськими колегами обговорювали економіку України, вони казали, що можуть виробляти товари тут дешевше, ніж у Китаї. Це можливо за рахунок зниження транспортних витрат. Україна – це 500 км від Європи, тоді як Китай перебуває за тисячі миль. Але Україна повинна гарантувати захист іноземному капіталу. Якщо український уряд поверне довіру інвесторів, то зростання економіки на 5-7 % щорічно в наступні 20 років забезпечене.

"Якщо Дональда Трампа переоберуть на другий термін, то ми повинні подумати, як вибудовувати світовий порядок без США"

– Яка країна зараз є стратегічним партнером Бразилії? Це все-таки Росія або США?

– Я б розглядав співробітництво з цими країнами паралельно. Наприклад, з Росією у нас налагоджена співпраця з багатьох питань і в багатьох випадках наші погляди збігаються. Ми підтримуємо Російську Федерацію в питаннях співпраці з азіатськими країнами, ми були проти політики США щодо Іраку і Ірану. І в плані торгівлі у нас з Росією встановилися міцні зв'язки. Товарообіг, звичайно, не величезний: Росія посідає 16 місце серед наших партнерів, її випереджають Китай, США, Аргентина, Європа. Це близько 4-5 мільярдів доларів. Ця країна – наш надійний партнер, але не стратегічний.

– А що ви думаєте про США? Які ще кроки цієї країни ви не підтримуєте?

– Ми не підтримуємо торговельну війну, яку веде США з Китаєм. Думаю, що основна причина війни між країнами полягала в тому, що Китай став рости дуже швидко. США вирішили зупинити його, але обрали не той шлях. Правильним було б "тримати ворога ближче", працювати разом, кооперуватися. Деякі люди порівнюють сьогоднішню ситуацію і ситуацію 1914 року, коли домінували Франція і Великобританія, Німеччина росла дуже швидко, але не була належним чином представлена на міжнародній арені, володіючи малим впливом. Якщо б Франція і Великобританія  дали Німеччині можливість стати частиною еліти, можливо і не було б Першої світової війни. Тому ми повинні навчитися приймати і погоджуватися з успіхом і правом тих, хто стрімко зростає. А політика Трампа – це пряма протилежність, спроба зупинити Китай. Я думаю, що зупинити цю країну неможливо. Ось, наприклад, Штати не хочуть впроваджувати 5G-телефонію силами китайських компаній. Тоді ці компанії не підуть в Америку, вони підуть в Азію, Європу, Африку. На сьогодні, мені здається, що тільки Канада, Австралія і Японія відмовилися від технології Huawei. Але якщо ви не хочете використовувати цю компанію, то потрібно враховувати, що аналогічні швейцарські технології коштують в рази дорожче.

– Як ви вважаєте, чи можуть країни G-20 зупинити це торгове протистояння?

– "Велика Двадцятка" – це 2/3 населення земної кулі і близько 90 % світового ВВП. Але я не думаю, що загальна політика представляє загрозу для решти світу. Представники країн G-20 зазвичай координують дії тільки під час світової кризи або катаклізмів, наприклад, 2008 — 2009 років. А ось в даний момент, коли торгова війна між США і Китаєм в розпалі, вони не можуть нічого зробити. Ніхто не може зупинити Трампа та його політику, здатну розбалансувати світову систему противаг. І якщо Дональда Трампа переоберуть на другий термін, то ми повинні подумати, як вибудовувати світовий порядок без США.

– В такій нестабільній ситуації як Бразилія захищає свої ринки? Поділіться досвідом.

– Традиційно так склалося, що в Бразилії діють високі загороджувальні мита, які пролобіювали наші промисловці. І така політика була дуже ефективною в 50-ті, 60-ті, 70-ті і навіть у 80-ті роки минулого століття. Але вже в 90-ті при посиленні глобалізації їх ефективність почала стрімко падати, хоча ми донині залишаємося економічно закритою країною, і це не здорово. Річний товарообіг Бразилії – це приблизно в сумі 8% ВВП США. І ми готові до відкриття економіки. Але ми трохи стурбовані політикою імпортного заміщення американського президента Дональда Трампа.

"Ціни в київських ресторанах останнім часом зрівнялися з польськими"

– Розкажіть, який середній розмір пенсій і зарплат у Бразилії?

– Залежить від місця роботи – приватний сектор або державний. На держслужбі зарплати і пенсії значно вищі, ніж в Україні, хоча і менші, ніж у США або Європі. Кілька років тому ми вирішили, що на державу повинні працювати кращі менеджери країни, і ми повинні переманити їх з приватного сектора економіки. Але такий розрив і породжує певні конфлікти, особливо пов'язані з нарахуванням пенсій. Люди з приватного сектору завжди обурюються, чому держслужбовці отримують такі високі пенсії за рахунок податків, які сплачує той самий приватний сектор. Мінімальна зарплата – це близько 350 доларів США, але навіть у сільській місцевості люди отримують приблизно в два рази більше. Середньостатистичний держслужбовець отримує пенсію в розмірі десь 1200-1300 доларів, а в приватному секторі середні пенсії – 800 доларів.

– Скажіть, як у вашій країні ставляться до іноземних фахівців? Чи котируються українські дипломи, наприклад?

– У нас досить складна система підтвердження дипломів. У будь-якому випадку, в Бразилії навіть місцеві жителі, які отримали освіту за кордоном, повинні скласти тести, в тому числі, і на знання законодавства, що регулює діяльність у тій чи іншій спеціальності. Але багато хто, незважаючи на це, йдуть в Україні на медичні спеціальності. Але знову ж таки, ми повертаємося до питання промоції країною своїх можливостей. Представники українських вишів повинні їхати в Бразилію, презентувати навчальні заклади, домовлятися про нострифікацію окремих програм. Під лежачий камінь вода не тече.

– Ви не перший рік працюєте в Україні. Що думаєте про рівень життя в Україні порівняно з Бразилією, про яку ви тільки що розповіли?

– Коли я приїхав в Україну в 2015 році, все було дуже дешево. Курс гривні до долара був 25/1. Їжа, послуги – все-все було дуже дешево. Але зараз гривня зміцнюється, і за останні 3-4 роки інфляція склала 40 відсотків, тому вже не так і дешево. Звичайно ж, все ще дешевше, ніж в Австрії чи Італії. Але от житло, наприклад, набагато дорожче, ніж у Бразилії. У нас величезна кількість нових сучасних будинків, і оренда при цьому дуже низька. А в Україні тільки за останні 10-15 років стали будувати сучасні будинки. А так більшість апартаментів маленькі. І якщо ви хочете жити в сучасній красивій квартирі, то оренда дуже дорога. Думаю, оренда житла у Києві вже така ж, як в Європі. Та й ціни в київських ресторанах останнім часом зрівнялися з польськими.

Освалдо Біато Жуніор

Народився 12 вересня 1957 року в Буенос-Айресі. Отримав вищу освіту в галузі економіки в Австралійському національному університеті в Канберрі (1981) і закінчив Дипломатичний інститут ім. Ріо Бранко МЗС Бразилії (2007). Захистив дисертацію "Китайсько-бразильське стратегічне партнерство: Походження, еволюція і перспективи"

З 1981 року займає різні посади в Міністерстві закордонних справ Бразилії: начальник відділу транспорту, комунікацій та послуг у 1994 році; начальник відділу Азії і Океанії в 2000 році; радник і міністр — радник в Пекіні 2004; помічник генерального секретаря Форуму економічного співробітництва і торгівлі між Китаєм і португаломовними країнами — FEALAC.

З 2008 по 2011 — співробітник посольства Бразилії в Росії.

З 25 жовтня 2011 по 2014 рік — Надзвичайний і Повноважний Посол Бразилії в Казахстані і за сумісництвом у Киргизстані та Узбекистані.

Був міністром і директором Департаменту Європи Міністерства закордонних справ Бразилії, де відповідав за політичні відносини між Бразилією і 50 європейськими країнами, Європейським Союзом і Генеральним секретаріатом Іберо-американського саміту (SEGIB), в якому він є Генеральним координатором.

25 грудня 2015 року Україна дала агреман на призначення Освалдо Біато Жуніора послом в Україні.

З 2016 року Надзвичайний і Повноважний Посол Бразилії в Україні і Молдові за сумісництвом.