Ексклюзив Посол Південної Кореї в Україні Квон Кі Чанг: Інколи складається враження, що Україна взагалі не зацікавлена в грошах з-за кордону

СПЕЦПРОЕКТ "Comm:Corp"

"Типова думка про Україну: це країна, на сході якої йде війна з РФ"

– Пане Посол, ви приїхали в Україну в травні минулого року. Зможете згадати ваші перші враження про нашу країну?

– По-перше, я був дуже радий, що пройшов конкурсний відбір на вакансію посла в Україні. У мене за плечима – 30-річна кар'єра дипломата і я знаю, що Україна – політично дуже важлива країна в Європі. Приїхавши сюди, я відразу зрозумів, що у вашої країни є нерозкритий потенціал, вона дуже перспективна. Україна може відігравати більш важливу роль при дотриманні деяких умов, як то завершення конфлікту з Росією, модернізація виробництва і тому подібні.

– А якщо порівняти життя в Україні та Південної Кореї, які переваги кожної з країн ви б відзначили?

– Потрібно розуміти, що Україна – частина Європи, а Південна Корея – Азії. Наприклад, є великі відмінності в природі, пейзажах, архітектурі будівель, навіть вулиці по-іншому виглядають. Тому між нашими країнами існує велика різниця в унікальності та ідентифікації.

У головних містах Кореї, на зразок Сеула, безліч висотних будівель і в очах багатьох українців, які побували в нашій столиці, вони виглядають "вражаючими". У Південній Кореї багато сучасних висотних будівель і вони дуже зручні, при цьому у нас відмінно розвинена інфраструктура, метро, громадський транспорт. На нашу думку, Україна дуже красива. Я побував у Києві, Львові, Одесі і можу сказати, що більшість ваших будівель – невисокі, але в той же час надзвичайно красиві, з точки зору архітектури. А ще у вас багато красивих парків і річок.

– Чи отримують люди і бізнес в Південній Кореї достатньо інформації про Україну? Як добре ви знаєте про нас?

– Більшість людей не знає про Україну нічого. Але ті, хто побував в Україні, переконані, що це дуже красива країна, де живуть прекрасні люди – але ж це всесвітньо відома концепція (усміхається, – ред.) Деякі знають про Чорнобильську трагедію. Періодично у газетах в Кореї з'являються матеріали про небезпечність використання ядерної енергії і як приклад можливої катастрофи наводиться Чорнобиль. Для Південної Кореї це актуальне питання, оскільки у нас в країні функціонують 24 ядерних реактора. Але ці реактори забезпечують понад 30% всієї електроенергії в країні. Також добре відомий конфлікт Росія–Україна.

– А чи поділяють у вас Росію і Україну, або все ще думають, що це одна країна?

– Фахівці, вчені і експерти поділяють. Типова думка про Україну – це країна, на сході якої йде війна з РФ.

– Оскільки ви згадали конфлікт з Росією, як, по-вашому, Україна може завершити його?

– Це довгий процес і відразу він вирішений не буде. Треба запастися терпінням. При президентові Порошенко діалог між країнами взагалі був неможливий. Як я чув, Порошенко був у якомусь роді націоналістом. Після перемоги на виборах пана Зеленського ситуація змінилася. Україна і Росія почали розмовляти. В короткостроковій і середньостроковій перспективі вам належить вирішити цей конфлікт. Але в довгостроковій перспективі Україна повинна зробити так, щоб країна стала сильною у військовому відношенні і економічно заможною.

"Інвестори не вірять в об'єктивний розгляд комерційних суперечок судом в Україні"

– А які основні проблеми в Україні? Що заважає нам зробити ривок на шляху створення реально прогресивної економіки?

– Для того, щоб стати розвиненою економікою необхідні дві складові. Перша – держава повинна підтримувати економіку, наприклад, як це було в Південній Кореї. Друга – прямі іноземні інвестиції. Зараз всі іноземні компанії можуть вибирати, куди інвестувати, в яку країну і вони вибирають Румунію, Польщу і навіть Китай. Пропозицій багато, а капітал обмежений. Тому Україна повинна конкурувати за капітал. І на даний момент Україна явно не в пріоритеті.

– У чому ж, на вашу думку, причина?

– Україна не залучає іноземний капітал. Часом навіть складається враження, що Україна взагалі не зацікавлена в грошах з-за кордону. Відсутні податкові пільги, або пільгові тарифи на газ/воду для промислового використання або інші бонуси.

Але перше, що зупиняє інвесторів – це відсутність довіри у справедливість судової системи. Інвестори не вірять в об'єктивний розгляд комерційних суперечок судом в Україні, вони не вірять поліції, не вірять державним виконавцям. Чому так відбувається? Тому що в країні процвітає корупція і права інтелектуальної власності недостатньо захищені. Тому зараз основне завдання уряду і президента Зеленського переконати інвесторів у захищеності інвестицій та відновити довіру до судової системи України.

– У вас є конкретні приклади, коли, скажімо, корейський бізнес стикався з проблемами в Україні?

– Я добре знаю чотири кейси і всі вони пов'язані з українськими судами. Ось один приклад. Корейський конгресмен, містер Чой, дуже любить Україну, часто приїжджав сюди в минулому. І він вклав у нерухомість 2,5 млн дол. США, купив сільськогосподарську землю під Миколаєвом. А потім мер міста Миколаїв відібрав цю землю, використовуючи фіктивні документи. Просто в голові не вкладається... Мер міста!

Містер Чой звернувся до суду і виграв першу та апеляційну інстанції. Але Верховний суд якимось чином (ми думаємо, що тут була корупційна складова) відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. І розгляд справи продовжується і до сьогодні. Містер Чой дуже засмучений, йому вже за 60, і він вклав майже все своє майно в українську землю. У нього немає можливості найняти українського адвоката, оскільки у нього зовсім небагато грошей, плюс ще треба оплатити переліт в Україну, проживання.

Також ще кілька невеликих компаній виявилися залученими в шахрайські схеми і втратили власність. Я навіть зустрічався з першим заступником Генерального прокурора в січні цього року. Все, чого ми хочемо – швидкого, зрозумілого та прозорого судового рішення. Ми не маємо наміру будь-яким чином втручатися в судову систему, але так бути не може, що рішення суду все відкладається і відкладається. Ось кейс містера Чоя – це 7 років судової тяганини без остаточного рішення.

– А як у Південній Кореї борються з корупцією?

– Варто зазначити, що ще років 30-40 тому Корея була дуже корумпованою країною. Але в той час багато країн страждали від корупції: Японія, Індонезія... Уряд доклав неймовірних зусиль, щоб перемогти корупцію і зараз ми можемо з упевненістю стверджувати, що в Південній Кореї – "чисте суспільство". Наприклад, неможливо представити, щоб судді отримували хабарі. Це просто неймовірно. У них хороші зарплати і якщо влада виявить, що хтось із суддів не бере хабар, то він втратить і цю роботу, і свою хорошу зарплату. Крім того, після відставки багато суддів йдуть працювати адвокатами або юридичними радниками. Але у разі потрапляння на хабарах, такої можливості у них вже не буде. І взявши один раз хабар, він втратить набагато більше протягом життя. Йому немає сенсу ризикувати.

– Тобто перший і найбільш ефективний крок у боротьбі з корупцією – це підняти зарплати чиновникам?

– І так, і ні. Висока зарплата, звичайно, дуже важлива. Але куди важливіша обов'язковість покарання. Якщо не буде страху втратити цю високу зарплату, то що може зупинити чиновника не брати хабар?! І цей метод якраз і використовувала Південна Корея. Уряд посилив відповідальність та розширив її види.

– Значить, корупційних скандалів у країні немає зовсім?

– Час від часу спливають корупційні скандали за участю високопоставлених осіб або великих фінансово-промислових груп, але це поодинокі випадки, які отримують суспільний резонанс в Південній Кореї.

І ще одне хочу додати, за законодавством. Якщо влада з'ясує, що ви отримали хабар, то вона і правоохоронці починають моніторити всі ваші транзакції, всі рахунки ваших родичів і все це стає надбанням громадськості. Також варто зазначити, що 99% всіх платежів у країні здійснюється безготівково, що робить Південну Корею прозорим суспільством.

– Так можна використовувати біткоіни.

– У нас в країні тема біткоінів не дуже популярна. Вважається, що це фіктивні гроші і мати з ними справу – значить підривати свою репутацію. Так, у нас можливі транзакції біткоінів, але вони суворо регламентовані. Крім того, віртуальна валюта нестабільна і ризики купівлі-продажу надзвичайно високі.

"Після війни Південна Корея була в руїнах і єдиний ресурс, який ми мали – це люди"

– Так у чому ж секрет успіху Південної Кореї?

– У 1961 році влада опинилася в руках пана Пак Чон Хі, який керував країною наступні 18 років. Саме завдяки його невгамовній енергії і 5-річних планів економічного розвитку економіка країни почала зростати. Уряд став підтримувати і розвивати промисловість, що стало ключовим фактором розвитку нашої економіки. В першу чергу дотації отримали важке і середнє машинобудування: виробництво кораблів і автомобілів. Результат очевидний: наприклад, до впровадження цієї програми Японія була економікою №1 в регіоні, а Південна Корея залишалася дуже бідною країною. Зараз же ми обійшли Японію в таких галузях, як суднобудування, виробництво напівпровідників і побутової техніки і так далі. Такі компанії, як Samsung і Hyundai домінують не тільки на регіональному, а й глобальному ринках. Підкреслю: коли корейські компанії стали зростати, зміцнюватися, їх товари стали конкурентноспроможними і вони перестали мати потребу в підтримці держави.

– А яким автомобілям ви віддаєте перевагу? Корейським?

– Звичайно, я віддаю перевагу корейським автомобілям. Автомобіль посольства, який я використовую в якості посла – Генезис (Genesis). Це преміум клас автомобілів виробництва Hyundai. А мій персональний автомобіль – це Kia Sportage. Я, до речі, чув, що Kia Sportage дуже популярний в Україні і найближчий завод з виробництва Kia знаходиться в Словаччині. Мій особистий автомобіль прибув якраз з цієї країни.

– А до "промислової революції" у Кореї підприємства, яким допомагала держава, були приватними або державними?

– Абсолютно всі компанії були приватними. Корея ніколи не була соціалістичною країною і у нас завжди існував вільний ринок. Коли я казав про державну підтримку виробництва, я мав на увазі, наприклад, що встановлюються державою високі загороджувальні тарифи на імпорт та субсидії, а також комунікацію з комерційними банками з метою видачі кредитів під низькі проценти. Все це робилося для розвитку автомобільної галузі в минулому.

Візьмемо для прикладу Samsung – сьогоднішнього комунікаційного гіганта. У 1960-х це була компанія, яка всього лише експортувала текстиль. Hyundai починала з маленькою майданчики для ремонту автомобілів зі штатом менше 10 працівників. Зараз же в Hyundai Group входить багато дочірніх компаній різного роду діяльності.

Таким чином, компанії змогли за рахунок підтримки держави інвестувати в основні активи та наростити потужність. Це і називається індустріальна політика держави.

Також слід відзначити наші трудові ресурси. Південна Корея дуже обмежена в природних ресурсах. А після війни країна була в руїнах і єдиний ресурс, яким ми мали – це люди. Тому уряд особливу увагу приділяв освіті, наявність якої стала найпотужнішим чинником для соціального просування. І це спрацювало! За останні 50 років світ побачив, що таке Корейське диво. Зараз середній ВВП на душу населення становить 32 тисячі доларів США (для порівняння, ВВП України – трохи більше 3 тис. дол., – ред).

"Учні з Південної Кореї завжди в ТОП-5 найуспішніших у світі. Але ось англійська нам не дається"

– Розкажіть про переваги відкриття і ведення бізнесу в Південній Кореї.

– По-перше, в Кореї все прозоро і передбачувано, у нас ви можете вільно відкрити компанію. А в разі конфлікту з місцевими партнерами, наша судова система абсолютно неупереджено розгляне будь-яку суперечку, незалежно від резиденства сторін. Рішення завжди виносяться об'єктивні, а головне – в короткі терміни. Цього, до речі, не можна сказати про Україну, де справи можуть розглядатися кілька років.

По-друге, у нас прекрасна інфраструктура інтернету. Скрізь, навіть на будь-якій гілці метро, у нас безкоштовний і високошвидкісний вай-фай. І це важливо, оскільки більшість корейців використовують метро через дешевизну цього виду транспорту. Та що там метро, ви можете користуватися безкоштовним вай-фаєм, навіть просто прогулюючись по деяких вулицях.

– Можливо, у вас вже інтернет покоління 6G?

– Поки ще ні (сміється). Південна Корея – одна з декількох країн, які в минулому році запустили 5G. Фактично, Південна Корея є першою країною в світі, яка почала надавати послуги 5G в світі. І як раз корейські компанії, такі як SK Group (другий за величиною багатопрофільний холдинг країни після Samsung, — ред.) постачають обладнання для 5G в інші країни. Тож ми можемо стверджувати, що Корея – це лідер 5G інтернету.

– C перевагами Південної Кореї все більш-менш зрозуміло. А є у вашої країни недоліки?

– Згідно думок деяких іноземців, одне з основних незручностей життя в Кореї – це мала поширеність англійської мови. За їх словами, в магазинах, на вулицях, у транспорті мало хто може говорити англійською. І це незважаючи на те, що ми починаємо вивчати англійську мову в середній школі. Кумедний факт, враховуючи, що корейські студенти вважаються одними з найбільш старанних і посидючих студентів у світі. В таких предметах, як математика, біологія, фізика учні з Південної Кореї завжди в ТОП-5 найуспішніших у світі. Але ось англійська нам не дається.

– З чим ви пов'язуєте цю особливість?

– Швидше за все, це пов'язано з разючими відмінностями від нашої мови, як в граматиці і написанні, так і у вимові. Навіть порядок слів у реченні відрізняється. Корейська мова дуже своєрідний. Ось японська, корейська, китайська – це все група східних мов, у всіх використовуються ієрогліфи, але, щоб спілкуватися один з одним ,нам потрібен перекладач, на відміну, наприклад, від української мови, яка схожа з польською, білоруською, російською. Вам легше знайти спільну мову з сусідами.

– Розкажіть трохи про пенсійну систему в Кореї.

– Вік, при якому зазвичай виходять на пенсію – 60 років. Але суспільство в Південній Кореї дуже швидко старіє і це головна проблема пенсійної системи. У 60 люди все ще сильні, здорові і готові продовжувати працювати. І з недавніх пір розвиваються ідеї про необхідність підвищення пенсійного віку. Наприклад, у більшості європейських країн люди виходять на пенсію в 65. Але розмір наших пенсій досить-таки великий – кілька тисяч доларів США. У нас високі виплати. Урядові чиновники не турбуються про старість (сміється, — ред.). Також у нас розвинені приватні пенсійні фонди, і ви можете робити додаткові відрахування.

Крім того, можна одночасно отримувати і зарплату, якщо ви продовжуєте працювати після 60 років, і пенсію. Але якщо ваша зарплата буде перевищувати 3000 доларів на місяць, то пенсія буде зменшена в розмірі. Мені, звичайно ж, така система не дуже подобається (сміється, — ред.).

"Зараз ефективність використання землі в Україні дуже низька – приблизно половина від того, що отримують в інших країнах Європи"

– Повернімося до України. Назвіть основні переваги економіки нашої країни.

– Перше – це велика територія. Україна – найбільша країна Європи за площею, за винятком Росії, в якій проживає 42 млн осіб. Ви володієте природними ресурсами, у вас розвинене сільське господарство, а також військовий блок. Україна володіє унікальними технологіями у сфері ракетобудування, літакобудування. У розвитку цих галузей ви випереджаєте Південну Корею. Тому є ряд корейських компаній, які зацікавлені в технічному співробітництві з підприємствами України.

В Україні також добре розвинений сектор IT, є чудові інженери. Ось навіть така компанія, як Samsung Electronics, найняла більше 600 українських інженерів на роботу в свій Центр розробок. Саме українці розробляють програми для мобільних телефонів Samsung і захисні екрани телевізорів.

– Останнім часом в Україні гостро стоїть питання про відкриття ринку землі. Які труднощі можуть виникнути на цьому шляху? Чи настав час відкрити цей ринок і чи не буде це небезпечно для незалежності нашої країни?

– Думаю, в цілому це правильне рішення. Прийшов час відкрити ринок. Я прекрасно знаю страхи українців щодо того, що великі іноземні компанії можуть монополізувати ринок, скупивши більшу частину землі. Але, з іншого боку, зараз ефективність використання землі в Україні дуже низька – приблизно половина від того, що отримують в інших країнах Європи. Українські фермери потребують грошей на придбання техніки, добрив і так далі. Але якщо буде відкритий ринок землі, то фермери зможуть продати частину наділів, взяти під них кредити та інвестувати ці гроші у розвиток сільського господарства. Саме тому уряд і намагається встановити певні правила на цьому ринку, умови для іноземців та перехідний період. Саме умови і повинні стати предметом обговорення, а не сам факт відкриття ринку.

– Чи є у Південній Кореї українські інвестиції?

– У мене трохи застаріла статистика – жовтень 2014 року. На той період загальні українські інвестиції склали 1,9 млн дол. США. Тобто можна сказати, що інвестицій немає.

– А якщо говорити про структуру експорту/імпорту між нашими країнами. Які найбільш популярні категорії товарів?

– Почнемо з того, що наш товарообіг за останній рік ледь перевищив позначку в 80 мільйонів доларів. Хоча до 2014 року, коли в Україні почалася політико-економічна криза та війна з РФ, товарообіг становив 2 мільярди. Протягом 2014-2015 років економіка України показувала негативний приріст, мінус 19% за два роки. І як результат, торгівля між країнами призупинилася. Але варто відзначити, що в минулому році спостерігався певний приріст в обсягах. Також надію вселяє впевнене зростання економіки в Україні на рівні 2,5-3,5%.

Південна Корея – один з головних світових експортерів за обсягами постачань товарів у різні країни. У минулому році зростання економіки становило 2%, а протягом останніх 10 років наша економіка зростає в середньому на 3% щорічно. Зараз ми стикаємося з іншими проблемами. В Кореї дуже добре розвинена медицина і страхування, тому жінки живуть до 80-83 років, а чоловіки – до 75-80 років. Тому старіння нації – це основна наша проблема.

– А що можете сказати про українські товари? Які товари користуються попитом у Південній Кореї?

– Коли я переглядав статистику минулого року, то виявив, що основним імпортованим товаром з України були зернові. Також ми імпортували ліс (деревину), добрива та залізну руду.

В свою чергу ми експортували в Україну автомобілі, запчастини до них. Також цікаво, що другий за величиною товарної експортної групою виявилася косметика на загальну суму в 30 млн доларів. Але це і не дивно, оскільки косметика виробництва Південної Кореї всесвітньо відома. Крім того, я чув, що українські компанії з метою мінімізації митних платежів занижують реальну вартість імпортних контрактів, тому сума в 30 млн є дуже умовною і, можливо, заниженою в два рази.

– А яка роль посольства в промотуванні країни та її продуктів на території України?

– Природно, посольство не рекламує окремі товари в Україні. Але ми йдемо по шляху так званої "публічної дипломатії". Наприклад, я зустрічаюся зі студентами в університетах і роблю невеликі презентації про економіці і промисловості Кореї. У березні ми плануємо (інтерв'ю відбулося в лютому, – ред.) провести круглий стіл для потенційних інвесторів з України і розповісти, що собою являє Південна Корея. Також особливу увагу ми приділяємо знайомству українців з культурою Кореї. Наша поп-музика дуже популярна серед молоді. В минулому році я був у Дніпровському університеті митної справи та фінансів та на лекції сказав: "Підніміть руку ті, хто знає хіти групи BTS". Це дуже популярна поп-група в Кореї. Приблизно половина студентів, а їх було близько 500, підняли руки. Це неймовірно! І ми щороку влаштовуємо змагання в рамках K-POP cover dance festival, переможець якого може поїхати на фінал в Південну Корею. Таке змагання проводиться під патронатом посольства в кожній країні світу. В Україні в червні минулого року фестиваль проходив у Оушен-Плазі, ми плануємо також провести його в цьому році.

До речі, в 2018 році група під назвою Левел-Ап виграла змагання в Україні і в числі інших переможців з різних країн вони полетіли в Корею.

"Єдиний ринок, який Південна Корея захищає – це сільськогосподарський"

– Поговоримо про злободенні для вашої країни питання. Що можете сказати про взаємини з Північною Кореєю на сьогоднішній день?

– За великим рахунком, взаємин як таких немає. Ми знаходимося на стадії вічних переговорів. Якщо трохи зазирнути в історію, то колись на Корейському півострові було 3 королівства: Когурьо, Пекче і Сілла. Потім вони об'єдналися.

На початку минулого сторіччя на протязі 35 років Корея була колонізована Японською імперією і тільки після Другої Світової війни отримала незалежність. Але СРСР і США поділили країну на зони окупації. У результаті остаточне розділення країни сталося після Корейської війни 1950-1953 років.

На даний момент Північна Корея має ядерні бомби, на створення яких держава направило всі ресурси. І тепер КНДР – це дуже бідна країна і при цьому дуже мілітаризована. У них більше 1 мільйона солдатів, в той час як у Південній Кореї близько 600 000. Але у нас кількість громадян в два рази перевищує чисельність населення в Північній Кореї – 52 мільйони проти 27. І потім, у нас солдат повинен відслужити в армії менше двох років, а у сусідів – 10 років з моменту настання 18-річчя.

– Є хоч найменша надія на об'єднання Південної і Північної Кореї?

– Для Південної Кореї це питання дуже актуальне. Також питання обговорювалося у форматі чотирьох країн – Північна Корея, Південна Корея, США і Китай. Але всі спроби вирішення цього питання провалилися. І зараз ми перейшли до формату прямих переговорів між США та Північною Кореєю. Президент Дональд Трамп зустрічався з лідером КНДР двічі за останні два роки, але ці переговори не принесли ніяких конкретних результатів.

– А як можете прокоментувати конфлікт між Південною Кореєю і Японією щодо Другої світової війни?

– Під час війни багато хто з наших співгромадян були віддані японським солдатам у сексуальне рабство. І зараз стоїть питання про виплату компенсацій постраждалим. Також ми глибоко переконані, що Японія повинна зробити публічні вибачення за ті діяння. Тим більше, що два роки тому Вищий суд Кореї розглядав претензії щодо робітників, які вижили і задовольнив їх вимоги про отримання компенсацій. Але уряд Японії сприйняв це рішення в багнети. У Південній Кореї є промислові активи Японії і для того, щоб виконати рішення суду, необхідно продати їх і виплатити компенсацію. Однак рішення суду все ще не реалізовано.

Японія, в свою чергу, погрожує заблокувати постачання матеріалів, необхідних для виробництва чіпів пам'яті, що негативно позначиться на таких гігантів, як Samsung.

– В минулому році між Китаєм і США розгорілася торгова війна. А Південна Корея веде з ким-небудь такі війни?

– Південна Корея дуже відкрита країна з ліберальною економікою. У нас підписані угоди про вільну торгівлю з США, ЄС і Китаєм, тобто з трьома світовими економічними лідерами. Лише кілька країн у світі можуть похвалитися наявністю таких угод. Єдиний ринок, який ми захищаємо – це сільськогосподарський. Аграрний блок становить менше 2% ВВП Кореї, але є дуже "чутливими". Тому держава встановлює на такі товари, як рис, перець, цибулю, досить високі тарифи. Південна Корея не веде торгових війн з іншими країнами.

– А які стосунки між Південною Кореєю і Росією?

– В цілому, наші відносини з Росією хороші. Багато корейських компаній працюють на території РФ. Ось на автомобільному ринку Росії корейські марки займають найбільшу частину. Корейських машин продається більше, ніж японських, німецьких чи американських. Також у Hyundai в Санкт-Петербурзі є завод з виробництва автомобілів.

Росія – одна з країн, яка разом з США і Китаєм намагається приборкати нашого північного сусіда і обмежити поширення ядерної зброї. Росія могла б відігравати ключову роль в переконанні Північної Кореї відмовитися від ядерної програми.

– Що ви думаєте про інших членів G20? Можливо, настав час переглянути складу цієї організації?

– Як і в будь-якій іншій організації, якщо ви збільшуєте кількість членів, то ефективність прийнятих рішень і швидкість їх прийняття різко падають. А якщо кількість членів недостатньо велика, то виникає питання легітимності рішень. Тому варто знаходити баланс. Ось як утворилася G20. Це спочатку була Велика сімка, але коли світ охопила економічна криза, було прийнято рішення для якнайшвидшого його подолання, організувати зустріч міністрів фінансів великих економік.

В останні роки я не чув жодних змістовних дискусій про розширення G20. Але ви ж питаєте про Україну. Чи може вона бути включена до її складу в майбутньому, правильно?

– А чому б і ні? Давайте помріємо.

– Цілком можливо. Велика територія, достатня кількість населення. Але проблема в недостатній світовій економічній вазі на даний момент. Ось в Європі членами G20 є такі країни як: Великобританія, Німеччина, Італія, Франція, Іспанія і Росія. Тому українська економіка повинна зростати набагато швидше, ніж зараз. І головне, рости постійно – з приростом хоча б у 6-7% в рік. Тоді можна буде поставити питання про розширення G20.

Квон Кі Чанг

Південнокорейський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Корея в Україні і Молдові за сумісництвом.

Працював другим секретарем представництва Південної Кореї при міжнародних організаціях ООН в Женеві.

З квітня 2015 за січень 2019 Квонг Кі Чанг був Надзвичайним і Повноважним Послом Південної Кореї в Демократичній Республіці Конго.

З 2019 року – Надзвичайний і Повноважний Посол Південної Кореї в Україні.

7 червня 2019 – вручив копії вірчих грамот заступнику міністра закордонних справ України Сергій Кислиці.

24 липня 2019 – Квонг Кі Чанг вручив вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському.

Читайте Comments.ua в Google News