Експерт грального бізнесу Олена Мочалова: "За незаконний гральний заклад в Києві платили до 40 тис. грн на місяць, а тепер платять від 100 тисяч"

Чому створення ігрової Мекки в Україні на зразок Лас-Вегаса – утопія, скільки лотерейні оператори заробляли у часи заборони грального бізнесу і як законопроект 2285-д змусить гравців азартного ринку працювати "у мінус" або знову йти у підпілля. Відповіді на ці, та інші питання в інтерв'ю порталу "Коментарі" дала голова ГО "Підтримка легалізації грального бізнесу в Україні" і експерт-розробник законопроекту по виведенню азартного ринку за тіні Олена Мочалова

"Гравці ринку вже достатньо втомилися від того, що доводиться працювати, ховаючись"

– Пані Олено, ви вже багато років очолюєте громадську організацію "Підтримка легалізації грального бізнесу в Україні". За яких обставин виникла ідея створити її?

– Дивіться, за своє життя я працювала в багатьох закладах грального бізнесу, була і касиром-букмекером, і оператором-касиром грального закладу. По суті я могла все що завгодно робити у закладі з точки зору працівника. І з 2009 року, коли гральні заклади почали закривати, було дуже шкода. Перш за все від того, що ти чітко знаєш свою роботу, добре виконуєш її, а до тебе приїжджає поліція чи СБУ і залітає з криками "мордой в пол!". Але ж ми, працівники гральних закладів, такі ж самі люди, як і всі. Ми так само чесно працюємо і нам хотілось б робити це надалі. І я подумала, що було б дуже доречно створити громадську організацію з метою відстоювання інтересів таких людей, як я. Тобто не тих людей, які лобіюють власні інтереси, відстоюючи легалізацію азартного бізнесу. А тих, які працювали і будуть працювати чесно, не тікаючи від когось.

– Я правильно вас зрозумів, ви працювали і після 2009-го?

– Скажу так: не буває зачинених гральних закладів, вони й зараз в Україні працюють. Так само працювали і ми. І, власне, від мене сховати якийсь заклад неможливо. Я знаю, з якої сторони заходити, наприклад, в той гральний заклад, в якому колись працювала. Бо місце там вже пригодоване для клієнтів, і ніхто звідти йти не буде.

– І чим же займалася ваша громадська організація до сих пір?

– По-перше, у нас немає великої кількості членів, я не записую аби кого. Мій основний критерій – зацікавленість людини і намагання допомогти мені, а також збігання наших загальних думок. Ми проводили рейди, але не для того, щоб "косити гроші". Бо є багато громадських організацій, які люблять робити рейди по гральним закладам саме заради цього. Вони приїжджають і починають, що називається, "кошмарити": тобто намагатися робити так, щоб бізнес не працював. Як правило все велося до того, щоб до цих "активістів" підходив власник закладу і казав: "скільки вам дати грошей, щоб ви до нас не їздили більше?". Активісти називали суму і отримували її. Таким чином деякі достатньо сильні громадські організації заробляють, заробляли и будуть заробляти гроші із незаконного грального бізнесу. Через це вони буквально моляться, щоб бізнес не став законним.

Ми ж все робили так, щоб зараз я могла працювати в профільному комітеті на громадських засадах і говорити про те, що і як реально відбувається у гральному бізнесі. Ми співпрацювали з поліцією і з СБУ у багатьох містах України не для того, щоб "збити грошей". Ми робили все для того, в ракурсі експертиз вказати на незаконні сторони лотереї, на їх програмне забезпечення. Як громадська організація, ми знаходили таємні сторони цього бізнесу. І через це я можу спокійно розмовляти будь з ким. Мені не страшно, бо я не від кого не залежна у цій великій гральній махіні.

– Ви спілкуєтесь з різними людьми, зацікавленими у майбутньому грального бізнесу: це і політики, і гравці ринку, і силовики. За останній час, у процесі розробки законопроекту про легалізацію ігорного бізнесу, рівень спілкування якось змінився?

– Ви знаєте, я ніколи у житті не спілкувалася із людьми такого рівня як зараз. У мене не було серед знайомих, наприклад, якогось директора якогось лотерейного оператора. Я їх бачила загалом, але ніколи не знала людину конкретно. Я не знала депутатів, ніколи з ними не розмовляла, та й бажання не було. Не кажу, що, наприклад, влада Зеленського ідеальна, але влада Порошенка взагалі до мені ніяк не зверталася, а навпаки робила все для того, щоб заблокувати нам можливість працювати, заблокувати можливість звернень. Зараз із нами ідуть на діалоги. Не знаю, якими ці депутати і гравці ринку були раніше і як вони відносились до бізнесу. Але на сьогодні є діалог, і він достатньо відкритий і відвертий. Гравці ринку вже достатньо втомилися від того, що доводиться працювати, ховаючись. Це, по-перше, імідж. По-друге – ім’я, по-третє – все ж високі ризики. У нас завжди є підводне каміння і завжди не все так просто.

"Гравець обов’язково знайде джерело адреналіну. Якщо потрібно – буде грати в дочки-матері на гроші"

– З того моменту, як у 2009 році гральний бізнес в Україні став нелегальним, на які б етапи ви поділили його розвиток?

– Дивіться, з 2009 року по 2012-й гральні заклади справді були дуже заховані і їх було дуже мало. Може по всій Україні їх і було штук 100. Потім, з 12-го року, внесли поправку до закону про державні лотереї, якою було дозволено працювати під виглядом візуалізації миттєвої державної лотереї. І понеслося… На той момент ще "регіонали" (народні депутати тоді провладної "Партії регіонів", – ред.) зрозуміли, що цей бізнес нікуди ніколи не дівається. По-перше, у людей почали з’являтися гроші. По-друге, самі затяті гравці ж ніколи нікуди не зникають, їм потрібно грати, це дійсно хвороба. Людина, коли хоче отримати цей адреналін, його обов’язково знайде. Якщо потрібно – буде грати в дочки-матері на гроші. І бізнесмени, користуючись цим, почали заробляти дуже великі суми. Почали збагачуватись якісь там начальники райвідділків міліції. І коли який-небудь міліцейський начальник з-під Києва приїжджав на крутій машині до столиці по справах, це дуже цікавило владу. І та врешті-решт зрозуміла, що потрібно запустити якісь інструменти, щоб задовольнити як уряд, так і всіх загалом. Таким чином з 2012-го року почали з являтися перші миттєві лотереї.

Потім, в 2015-му, почалися повальні післямайданні зміни і ці державні лотереї типу ТОТО, букмекерські контори, лотомаркети, золоті кубки, з’являлися буквально як гриби після дощу. І знаєте, що цікаво: за півроку до цього пан Арсен Аваков казав: "все, нам більше не потрібна ця "ігорка", зараз ми це зупинимо".

Мені здавалося, що доволі вузьке коло людей знають, що то за "ігорка" така. Бо коли людина взагалі не розуміє, що таке гральний бізнес, їй кажеш "ігорка" і вона тобі: "який такий Єгорка?" (сміється, – ред.). Тож, певно, коли міністр говорить слово "ігорка" – він в курсі справи. Знає, що це таке. Також помітила, що СБУ частенько називає гральні автомати "гробами". Поліція називає їх "станками". І так далі... Отже, люди володіють сленгом і мені було дуже цікаво, як же так вийшло.

Вадим Місюра в ексклюзивному інтерв'ю порталу "Коментарі" розповів про ставлення компанії до легалізації грального бізнесу в Україні, пояснив, що заважає вже зараз прийняти необхідний законопроект і поділився думкою, чи зможе виведення гральної індустрії з тіні позбавити ринок від нелегальних гравців.