Стали відомі масштаби корупції в Києві

Серед комунальних підприємств столиці, лише на папері працюючих на користь столичної громади, є більш дрібні підприємства, які приносять своїм тіньовим власникам досить великі суми. Про те, як столичні підприємства відмивають бюджетні кошти і про масштаби розкрадань пише видання "Коментарі" у статті "Корупція в Києві: кому приносить прибуток нібито столична власність".

У матеріалі відмічається, що для Києва, як і для будь-якого великого мегаполісу, важливе значення має "транспортне" питання, вирішенням якого займаються два найпотужніших комунальних підприємства: КП "Київпастранс" і КП "Інженерний центр", який займається підтримкою в робочому стані і будівництвом інженерних споруд, але не тільки.

КП "Київпастранс" регулярно потрапляє в корупційні скандали, втім, вони зовсім не нові для підприємства, а ім'я самого керівника як підозрюваного, у них не фігурує. Однак частота розкрадань і суми коштів, виведених з підприємства, звертають на себе увагу:

- навесні 2017 року СБУ звинуватила неназваних керівників КП в розкраданні 30 млн грн. коштів підприємства за рахунок фіктивних покупок палива і запчастин, у 2015 році те ж СБУ порушило кримінальну виробництво по КП на розкрадання 40 млн грн., правда тоді крадії поводилися "скромніше" – паливо і запчастини фізично надходили, але за завищеними в декілька разів цінами;

- на підприємстві процвітає хабарництво, коли працівники "Київпастрансу" вимагав з приватного підприємця 165 тис. грн. за списання боргів перед КП;

- спроба покупки в 2017 році польських трамвайних вагонів "Pesa" на 2 млрд грн., коли тендер проводився під вже дані обіцянки мера Віталія Кличка купити вагони, з прописаними під вагони умовами та попередження експертів про небезпека їх експлуатації. Зрештою, угоди так і не сталося.

Фінансові показники підприємства також особливо не радують – за 2018 рік КП "Київпастранс" напрацював на 145,7 млн грн. збитків, однак жодних кадрових висновків з цього зроблено не було.

Набагато складніше ситуація з КП "Інженерний центр", яке стало відоме широкій громадськості завдяки ситуації, що склалася з мостами столиці. Найяскравішим з них став скляний "міст Кличка" на Володимирській гірці, який обійшовся бюджету бюджету в 420 млн грн. і пішов тріщинами відразу ж після здачі в експлуатацію. Підсумок – відкрите НАБУ за даним фактом кримінальне провадження проти КП "Інженерний центр" за відсутність архітектурного проекту що призвело до зростання кошторисної вартості об'єкта на мінімум 100 млн грн.

Керує столичним комунальним підприємством Михайло Терентьєв та КП встиг відзначитись як фігурант в декількох скандали:

- три покупки одних і тих же робіт з міської дитячої лікарні №2 та розтрата 84 млн грн. бюджетних коштів;

- дві реконструкції сходів на Пейзажній алеї за 1 рік на загальну суму понад 69 млн грн.

Ще одним місцем постійних скандальних тендерів на сотні мільйонів є комунальне підприємство "Плесо".  Підприємство, яке покликане відповідати за водні ресурси столиці, загрузло у скандалах і кримінальних провадженнях:

- в 2018 році КП уклало договір з ПП "Спец-ком" на 25 млн грн. на ремонт елементів благоустрою і розчищення водойми зони відпочинку "Чорторий", хоча ця ж фірма отримавши в 2017 році на капітальний ремонт елементів благоустрою Русанівського каналу 5,2 млн грн. ці роботи просаботировала, що навіть стало предметом відкритого силовиками кримінальної справи, але керівництво "Плесо" настільки сумний досвід нітрохи не збентежив. 

У 2018 році "Плесо" віддав контракт на будівництво зони відпочинку вздовж Русанівського протоки на 88 млн грн. після тендеру в руки ТОВ "Міськбудінвест". Вражаюче, але дана фірма цілком офіційно малав числі своїх співзасновників братів Анатолія та Володимира Дробота, що стояли у витоків самого КП "Плесо", однак керівництво підприємства це анітрохи не збентежило – конфлікту інтересів або протекціонізму він чомусь не побачив.

Як повідомляло видання "Коментарі", посадові особи КП "Київпастранс" уклавши низку угод з фіктивними підприємствами на придбання палива та запчастин привласнили понад 30 мільйонів гривень.

Незважаючи на повну оплату, товари якої не поставлялися, або ж поставлялися за значно завищеною вартістю. Отримані кошти переводилися в готівку і розподілялися між зацікавленими особами.