Право народу: яким повинен бути закон про референдум

Найближчим часом, після висновків міжнародних організацій, до Верховної Ради мають намір винести на розгляд законопроект про всеукраїнський референдум. Експерти розповіли порталу "Коментарі", яким він може (повинен) бути, а також – які позитиви та ризики може нести.

"Референдуми слід проводити з ключових питань"

Заступник директора Українського інституту політики (УІП), політичний експерт Кирило Молчанов нагадує, що норми про референдум прописані в Конституції. Їх давно треба було відрегулювати, щоб вони, нарешті, запрацювали і мали практичну реалізацію.

"Після здобуття незалежності у нас був лише один всеукраїнський референдум. У 2000 році його ініціював тодішній президент Леонід Кучма, – каже політексперт. – Народ тоді підтримав всі чотири винесені на обговорення питання: про можливості глави держави достроково припинити повноваження Верховної Ради якщо протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючої парламентської більшості або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабмиом держбюджету; про обмеження депутатської недоторканності; про зменшення нардепів з 450 до 300; формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат представляла б інтереси регіонів). Однак парламент рішення референдуму не імплементував. Тому було б непогано, щоб у новому законі надали референдуму норму прямої дії. Тобто, якщо приймається рішення, щоб не було ніякого підтвердження від ВР. Щоб рішення народу автоматично імплементувалася в Основний закон".

Також Кирило Молчанов вважає за необхідне змінити сам механізм запуску процедури.

"У нас збирали в 2006 році понад 4,4 мільйона підписів за референдум, на який мали намір винести питання про те, чи варто Україні йти в НАТО чи в Єдиний економічний простір з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Але при цьому президент Ющенко просто не захотів  ініціювати цей референдум, – зазначає політексперт. – Так що необхідно чітко прописати процедуру запуску референдуму. Щоб ніхто не міг його зупинити, навіть якщо йому не подобається тема, яка виноситься на всенародне обговорення".

На думку заступника директора УІП, проводити референдуми випливає з основоположних питань.

"Наприклад, за відкриття ринку землі потрібно було проводити референдум, як, до речі, обіцяв Зеленський. Можна провести референдум щодо способу врегулювання конфлікту на Донбасі – вибрати якийсь певний мирний план, – пояснює Кирило Молчанов. – Тобто, референдум можна використовувати як спосіб легітимізації (або відкидання) складних, неоднозначних, але – основоположних рішень в країні. Таким чином, влада може захистити свою позицію громадською думкою – перед тим же МВФ, що наполягає на рішеннях, які відкинула більшість українців. Так ми отримаємо своєрідний механізм зняття з себе зовнішнього тиску. На жаль, у нас влада завжди боялася інституту референдумів. А ось та ж Швейцарія активно його використовує – це відмінна комунікація між суспільством і державою".

"Небезпека маніпуляцій при волевиявленні громадян"

Не потрібно боятися запитувати думку народу. Навіть виносити на обговорення геополітичні питання, вважає директор Київської академії політичних перспектив, політичний експерт Михайло Железняк.

"У нас вже була невдала спроба провести закон про референдум – і суд визнав неконстутиционным закон, який Рада прийняла в 2012 році. Це говорить тільки про недосконалий текст законопроекту і ряді порушень при голосуванні. Зараз завдання – не наступити на ті ж граблі", – упевнений Михайло Железняк.

Він закликає прибрати з документа перед голосуванням всі маніпулятивні інструменти, якими можна скористатися при волевиявленні громадян. А ще – обговорити всі нюанси з міжнародними експертами, що нібито зараз і робиться. Пілотний референдум, на думку політексперта, варто провести на національному рівні. Щоб суспільство навчалося виважено говорити "так, підтримую" або "ні, не підтримую".

"У 2012 року пропонували для запуску референдуму зібрати 3 мільйони підписів за 40 днів. Але без адмиресурса в такі короткі терміни зібрати таку велику кількість підписів неможливо, – підкреслює Михайло Железянк. – Щоб це стало можливим, необхідно збільшити збір підписів ще на 20 днів, як зараз планується, а хоча б – до 90 днів".

Серед ризиків експерт називає підкупні підписи від PR-агентств, які щедро візьмуть свої гонорари і допоможуть зі збором підписів.

"Також важливо не виносити на обговорення більше трьох питань одночасно. І правильно, без маніпуляцій, їх задавати. Адже двозначна постановка питання може просто розколювати суспільство, – попереджає Михайло Железняк. – Без сумніву, багато хто захоче почати спекулювати на темах "Чий Крим?" і "Чий Донбас?". Не виключено, що референдум буде готуватися просто, щоб легалізувати вже готові владою, але не сприймаються частиною суспільства, рішення".

"Новий закон може стати точкою компромісу"

"Дати народу право впливати на свою долю не можна все вирішувати в кулуарах. Місце для комою в обговоренні цієї тези для українського публічного особи, політика, сумнівів не викликає. Народовладдя стало загальним місцем минулої президентської (та й не тільки) кампанії", – підкреслює політичний консультант, технолог, спеціаліст з GR Андрій Бодров.

На думку експерта, влада буде говорити про виконання обіцянок. Адже перший блок програми кандидата Зеленського так і називався — "Народовладдя через референдум".

"Права опозиція розкричиться про "небезпечний закон, який може стати інструментом легалізації положень референдумів на Донбасі і в Криму". Опозиція "південно-східна" скаже, що право на референдум відібрали незаконно – і буде просувати свою версію закону, де право виборців впливати на рішення влади буде набагато ширше, ніж у "офіційному" проекті, – припускає Андрій Бодров. – Такі різночитання можуть стати істотною перешкодою для збирання голосів під "зелену" версію законопроекту. Передвиборна пора змушує політиків не тільки прагнути народної любові, але і побоюватися вручити, нехай навіть слабенький, козир опоненту. А це означає, що процес прийняття буде обставлений численними взаємними умовами і торгами".

Народовладдя, негідники, що позбавили українців право формувати політику держави через плебісцит, піклувальники за це право і "зрадофили", убачаючи в новому законі підступи Кремля і Віктора Медведчука – далеко не повний перелік "бантиків", якими буде обвішана процес прийняття цього закону, впевнений політконсультант.

"Але підсумком, я думаю, стане прийняття його саме у версії, запропонованої владою. Вона не вибивається з норм старого, вже звичного для політикуму, закону авторства Шпенова, не пропонує реальних інструментів регіональним елітам, залишаючи все на відкуп центру та й просто не "радикальничає". А значить – має шанс стати точкою компромісу, – зазначає Андрій Бодров. – Одна біда: нам би закон, що може бути інструментом розвитку, а не "середньозваженої" величиною від думок ВР-в'язнів, шумних про децентралізацію і її принади, але пильно спостерігають за будь-якими проявами самостійності в регіонах. Адже у нас Київ завжди краще знає, як потрібно в Одесі або в Рівному".

Раніше портал "Коментарі" опублікував матеріал про те, кому вигідно затягувати розгляд законопроекту про референдум.