Новий договір по газу: що виграла Україна

Економічний експерт в Ukraine Economic Outlook Адріан Пантюхов упевнений, що домовленості між Нафтогазом і Газпромом — це угода, проти якої були дві сторони.

"За результатами Нафтогаз отримає від Газпрому 3 мільярди доларів (за Стокгольмського арбітражу – прим. ред.), але відмовиться від 12 мільярдів доларів претензій. При співвідношенні 4 до 1, це розумне рішення для України, яке відклало долгосрочною війну з невідомим результатом. Адже не отримати 12 мільярдів доларів гірше, ніж отримати 3 мільярди, — зазначає експерт. — На заміну діючому транзитному контракту буде підписаний новий п'ятирічний. Газпром забронює транзитні потужності на 60 мільярдів кубометрів на 2020 рік і — на 40 мільярдів кубометрів на наступні чотири роки. Крім того, Газпром отримає назад заморожені активи і убезпечить себе від претензій на будь-які операції, здійснені з 2009 року".

Приємним бонусом для України Адріан Пантюхов вважає можливість збільшення ліміту за іншим тарифом, що високоймовірне при закінченому потоці. Але зниження ліміту з 2021 року є, за його словами, тривожним знаком. Північний потік-2 (СП-2) буде завершено не раніше 2020 року, і 40 млрд куб м це свого роду гарантований обсяг на випадок довгого будівництва, пояснює експерт.

"Важливо, що контракт укладався в протилежній критичній ситуації: в цьому році ми поставили рекорд з завантаження сховищ (20 млрд куб при 16-18 за останні 5 років), — продовжує Адріан Пантюхов. — Газпром, безумовно, був у більш складній ситуації: сховища в Європі можуть покривати його зобов'язання пару місяців, а СП-2 категорично не був би готовий до цього терміну. Накладені санкції на компанії, що причетні до "потоку", що кардинально змінили розстановку пріоритетів. Тому підписані домовленості — це не хитрий прийом, а вимушений захід саме для російської компанії".

Укладений договір стабілізує газову ситуацію, що приємно при кризі, яка насувається. Але, продовження співпраці після закінчення 5-річного договору – малоймовірні, упевнений експерт.

"Завершення потоку – це справа часу. Якщо санкції продовжать діяти, у наступні кілька років компанії з Ірану, Північної Кореї і Росії, яким не зашкодять санкції, обзаведуться потрібними технологіями і закінчать проект. Тому, розробка альтернативних поставок газу повинна бути пріоритетною", — резюмує економіст.

"Важливо ставати суб'єктом"

Доктор економічних наук, генеральний директор групи компаній Advanter Group Андрій Длігач вважає, що домовленості по газу правильніше оцінювати вже після формалізації всіх домовленостей.

"І питання не тільки в контракті, — упевнений експерт. — Поки не все очевидно. І якщо озвучені цифри по транзиту компромісні, то відмова від претензій України на подальші судові переслідування Газпрому викликають питання. Торкається, наприклад, це також і розслідувань АМКУ?".

Але головне в тому, наголошує Андрій Длігач, що готуватися до таких переговорів потрібно за кілька років до їх проведення. Як готувалася Росія з Північним потоком-2.

"Для України це повинно було бути пов'язано з диверсифікацією джерел (Азербайджан, LNG термінал для американського або катарського газу), швидким нарощуванням власного видобутку (за п'ять років ми цілком могли перетворитися з імпортера в експортера), допуском європейців як до видобутку газу, так і управління газотранспортною системою і європейські контракти з Газпромом на нашому східному кордоні, — пояснює експерт. — Тому результати компромісу — явно не український сценарій, хоча й не найгірший для нас".

Контракти з Румунією на реверс газу і прийняті Сенатом США санкції проти будівельників Північного потоку-2, звичайно, зіграли на руку українській стороні у переговорах. Але важливо ставати суб'єктом нам самим, впевнений Андрій Длігач.

"Газпром мало що поступився в переговорах"

Соціолог, експерт з комунікацій Дмитро Громаков вважає, що за результатами переговорів ми можемо говорити про перемогу — в контексті демонстрації договороздатності Києва.

"Тому що говорити про поступки Газпрому можна з великою натяжкою. По суті, вони нам нічим не поступилися, фіксуючи транзитну ставку і скинувши головний біль за забезпечення транзиту на Київ, — підкреслює експерт. — Залишається ще питання, якщо транзитна ставка Газпрому буде не відповідати європейській, хто компенсує різницю? Києву доведеться говорити про доплату з європейськими споживачами, а це вже втручання в ціноутворення і зона потенційного конфлікту з партнерами".

До нашої перемоги, на думку Дмитра Громакова можна також віднести те, що розмір прибутку від транзиту повністю покриває наші позовні вимоги, тому ми виграли час і гроші.

"Україна отримала п'ятирічний контракт на транзит і час для розвитку транзитного потенціалу за рахунок розширення південного газотранспортного коридору, який дозволить запустити газ з Середньої Азії і Румунії в нашу газотранспортну систему і зберегти обсяги прокачування газу після закінчення п'ятирічного контракту з Газпромом, — пояснив експерт. — З іншого боку, формула ціноутворення дозволяє Україні говорити про ціну транзиту безпосередньо з європейськими трейдерами, що дозволить Києву вийти з під зайвої опіки Кремля на міжнародному рівні. Але у випадку природної жадібності топ-менеджменту, є і ризики міжнародних скандалів".

"Всі сторони відстояли свої інтереси"

Аналітик ГО "Слово і Діло" Валентин Гладких запевняє, що для нього було прогнозовано знаходження порозуміння між сторонами щодо газового транзиту через Україну.

"Було багато зацікавленості в тому, щоб європейські споживачі російського газу мали гарантії, що його отримають, — відзначає аналітик. — У підсумку всі три суб'єкта відстояли (в тій чи іншій мірі) свої інтереси. Європейські споживачі отримають гарантовані обсяги газу, Україна зберегла статус транзитної держави (і показала себе договороздатним партнером, що дуже цінують в ЄС), а РФ – вихід на європейський ринок. Також великий плюс, що Україна не відмовилася від своїх претензій вже виграних процесах в Стокгольмському арбітражі – і Росія зобов'язана буде виплатити нам близько трьох мільярдів доларів".

Обсяги транзиту хоч і стануть менше, але дають можливість дискутувати, адже передбачено їх можливе збільшення.

"Зрозуміло, що чим більше, тим краще. Але обсяги можу зростати, так як відкритим залишається питання з закінченням будівництва СП-2, в чому значну роль зіграли США. І є всі шанси, що українська ГТС не втратить свого значення, — наголошує Валентин Гладких. – До того ж, є перспективи зменшення ціни на газ на внутрішньому ринку, що може допомогти вітчизняної промисловості – металургійної, хімічної. Висока ціна на газ зробила наш хімпром неконкурентноспроможним. При цьому ми купували російські добрива, радіючи, що як би не купуємо росгаз... Не виключено і зниження комунальних тарифів, що стане великим плюсом для чинної влади, так як це – одне з найважливіших очікувань виборців (хоч будучи кандидатом у президенти Володимир Зеленський і не обіцяв цього)".

Як повідомляв портал "Коментарі", представники України, Росії та Єврокомісії досягнули остаточних домовленностей у питанні транзиту газу теріторією України.