Недовіра і деградація: експерти назвали причину «антивірусного» бунту на Полтавщині

"Зустріч", яку організували українці співгромадянам, евакуйованим з Китаю (там, нагадаємо, спалахнула епідемія коронавіруса), показала кризу моралі і гуманності в нашому суспільстві. Експерти розповіли виданню "Коментарі", що могло послужити причиною цього, і чи є "протиотрута".

Деградація і ксенофобія

Соціолог Павло Кутуєв нагадує, що ще Андропов в 1983 році, коли став генсеком ЦК КПРС, видав статтю, де була фраза "ми не знаємо нашого суспільства". Тобто, багаторічний всесильний глава КДБ зізнавався, що радянські органи не знають людей, які, начебто, знаходяться під їх пильною увагою... Вердикт був вірним – пройшло всього 8 років, і СРСР не стало.

"Українська влада не просто не знає свого суспільства. Вона й не намагається його пізнати, – підкреслює експерт. – Говорячи про те, як зустрічали евакуйованих з Китаю співгромадян, потрібно визнати, що в Україні ми маємо об'єктивні тренди. Відбувається аномія – руйнування соціальних норм, руйнування нормативної структури суспільства, загальноприйнятих правил поведінки та співіснування".

Наш політичний клас довгий час експлуатував всі конфлікти, тріщини, які є в суспільстві. А якщо ви в тріщину будете заганяти долото, то тріщина перетворитися на розрив і розкол. Що ми і маємо, пояснює соціолог.

"Бачимо також цілковитий занепад освіти, перетворення освіти в профанацію. І це замість культивування освіти як виховання громадянськості, інтелектуальності, – продовжує Кутуєв. – Одним із маркерів занепаду загального рівня освіченості є масова відмова від щеплення, після чого стався спалах захворювання на кір".

В суспільстві, наголошує експерт, досить високий рівень ксенофобії. І мова не лише про ставлення до представників інших етнічних груп. Нелюбов до когось стороннього переключається на будь-якого, хто сприймається як "інший", "чужий". І подібним "чужим" можемо стати хто завгодно – навіть той, хто недавно був "своїм".

"Всі ці соціальні фактори відбувалися на тлі багаторічної недієздатності державної влади, її незацікавленості життям громадян країни, – зазначає Кутуєв. – Ми бачили репортажі з Нових Санжар. Там була інформація про блокування доріг. Але я не побачив там доріг як таких. Якісь чорноземні смуги, які видаються за дороги. Люди живуть без доріг, скорочується доступ до медичних послуг, до освіти (яке до того ж деградувало)".

І коли люди бачать розбрід і хитання з боку влади (літак летить то туди, то сюди), дивляться на закриту школу або лікарню, на "дороги", у них закрадається сумнів з приводу ефективності влади, підкреслює соціолог.

"Вони думають: чому дбають про "чужих", а не про нас? Виходить, ми нікому не потрібні? Ми не медійні – і тому нецікаві? Відповідно, перелякані люди, що перебувають у фрустрації, починають конструювати образ ворожого "чужого". І це на тлі руйнування суспільних зв'язків, коли багато хто вважає, що покладатися можна тільки на себе і своїх рідних", – зазначає експерт.

"В результаті – атомізація суспільства, руйнування солідарних зв'язків та життя відповідно до принципу "людина людині вовк", — резюмує Кутуєв.

Спецоперація або дурість влади

Ситуація з "зустріччю" евакуйованих з Китаю українців, дійсно, оголила багато больових точок у нашому суспільстві. І вони в умовах ведення проти нас гібридної війни з боку РФ можуть бути використані противником, вважає експерт у сфері комунікацій, кандидат філософських наук Людмила Долгоновська.

"По-перше, дестабілізувати ситуацію, спонукати людей вийти на протести і зіштовхнути з правоохоронцями, виявилося нескладно. Популізм, відсутність довіри населення до заяв чиновників, політичні технології, в основі яких вплив на емоції, створили соціальну напругу, – пояснює експерт. – По-друге, інформаційний порядок денний вдалося змінити досить легко: в роковини розстрілів Небесної Сотні українці обговорювали Нові Санжари. Яку картинку отримав світ і російські пропагандистські канали? "Нелюдські" українці знову палять шини і протистоять правоохоронцям. Складно сказати, чи це була спецоперація або звичайна дурість, але це шлях до знецінення подій, які визначають національну свідомість".

На думку Долгоновської, є серйозні питання саме до представників влади, тому що на них за визначенням лежить головна відповідальність. Можна було вибрати інший день для евакуації? Можна було провести нормальну підготовчу та роз'яснювальну роботу з суспільством в цілому і людьми з конкретного населеного пункту зокрема?

"Щодо дій жителів Нових Санжар і людей, які перекривають дороги в інших населених пунктах, я утримаюся від гучних звинувачень, які вже неодноразово прозвучали на їхню адресу, – зазначає експерт. – Людина – дуже складна біосоціальна істота, поведінкові реакції якої можуть бути абсолютно різними. Над консолідацією і гуманізацією суспільства потрібно працювати. Для цього на своїх місцях повинні бути батько, вчитель, мислитель, артист, письменник, священик, політик, чиновник і так далі... Ми просто зобов'язані навчити себе відчувати біль іншої людини. Як це відчувають депутати Станично-Луганської районної ради, які запропонували прийняти евакуйованих їх Китаю співгромадян у себе. Люди, які вже шість років знаходяться на лінії вогню, знають справжню ціну життя".

Як "російська весна" на Донбасі

Ситуація, яка виникла у зв'язку з небажанням помітної частини жителів різних регіонів допустити розміщення евакуйованих з Уханя громадян, наочно продемонструвала цілу низку системних проблем, що існують у суспільстві і у ставленні громадян до дій влади, упевнений керівник Групи моніторингу прав національних меншин В'ячеслав Лихачов.

"Медіа шокували аудиторію огидними сценами закидання камінням автобусів з евакуйованими, а соціальні мережі спалахнули обуренням і різкими висловлюваннями, часом на грані розпалювання ненависті – як по відношенню до евакуйованих, так і по відношенню до активних учасників блокування трас і медичних установ. Скандал ще довго буде обдумуватися у суспільстві, але вже зараз можна висловити кілька тез, можливо, корисних для подальшої дискусії", – зазначає правозахисник.

По-перше, багато спостерігачів звертають увагу на зовсім незадовільну комунікацію органів державної влади, включаючи відомства, відповідальні за охорону здоров'я, з населенням.

"Евакуація готувалася не один день, але громадяни України не знали ні про те, коли вона буде здійснена, ні про те, де, і, головне, в яких умовах будуть розміщені вивезені з ураженого епідемією регіону Китаю громадяни, – пояснює Лихачов. – Елемент несподіванки, напруженого очікування на тлі істерики, що розгорталася, зіграв серйозну дестабілізуючу роль. Я не готовий судити про те, наскільки медична інфраструктура була підготовлена до прийому евакуйованих – судячи з поведінки персоналу деяких установ, належна робота не була проведена навіть з ними. І вже точно представляється очевидним, що не було ефективно здійснено в цілому роз'яснення про характер інфекції, на якому етапі можливе зараження, як взагалі вона поширюється і що представляє загрозу для громадян, а що ні. Як можна судити з зафіксованих журналістами висловлювань тих, хто брав участь у блокаді трас, вони навіть не були поінформовані про те, що ні в кого з евакуйованих не було виявлено жодних симптомів захворювання. У результаті те, що могло стати значним успіхом української влади, яка не тільки не кидає своїх громадян, але й готова допомагати чужим (серед евакуйованих був, наприклад, громадянин Ізраїлю), негативно вдарило по іміджу держави".

По-друге, за попередніми підсумками ситуації можна констатувати високий рівень недовіри громадян до влади.

"Держава як система, безумовно, провалила комунікацію з суспільством, – упевнений експерт. – Але заради справедливості слід визнати, що українці в цілому не вірять чиновникам у всьому, що може торкнутися безпеки, життя та здоров'я їх самих і їх близьких. В цих умовах значно сильніше вплив зовсім інших каналів комунікації – таких як чутки і соціальні мережі. Втім, і деякі ЗМІ повели себе не кращим чином, сприяючи поширенню паніки. Віддає істерикою мобілізація громадян, яка пояснюється, серед іншого, переконаністю в тому, що держава не може їх захистити від загрози, більш того, люди вважають, що держава сама легко може піддати їх небезпеці, і може тільки цинічно і лицемірно брехати про її відсутність".

По-третє (і це видається, як правозахиснику, особливо цікавим), у зв'язку з символічним збігом дат скандалу з річницею розстрілів на Майдані і початку російської агресії, багато спостерігачів – хто з обуренням, хто з похмурим задоволенням – відзначали схожість поведінки наляканих до істерики громадян Західної та Центральної України з поведінкою агресивних проросійських "активістів" періоду "російської весни".

"Фотографії автобуса з розбитими вікнами наочно відсилали до аналогічного візуального ряду з донецької площі після нападу на проукраїнський мітинг. Так, на відміну від ситуації на Донбасі, правоохоронні органи більш-менш ефективно виконували свою функцію – але, на жаль, практично немає сумнівів, що якби поліція була пасивна, то агресивний настрій натовпу міг призвести і до насильства, – підкреслює Лихачов. – Ситуація з панікою навколо коронавірусу відмінно ілюструє сам механізм, при якому панічний страх провокує неадекватну панічну агресію".

Вся ж ситуація з прийомом евакуйованих з Уханю показала, на думку правозахисника, що поведінкові механізми і особливості масової психології в українців одні і ті ж, що в Донецькій області, що в Полтавській, що у Львівській.

"З точки зору розробки стратегій комунікації і масової культурної політики цей урок мені здається найбільш важливим. І критично важливо, щоб із ситуації були зроблені належні висновки", – резюмує Лихачов.

Нагадаємо, після прильоту з Уханя евакуйованих співгромадян вирішили помістити на карантин у медичному центрі Нацгвардії "Нові Санжари" у Полтавській області, де протягом двох тижнів вони будуть знаходитися в обсервації із забезпеченням суворого режиму санітарного епідеміологічного контролю і безпеки. Однак ця новина обернулася справжнім бунтом і сутичками з поліцією. В результаті, евакуйованих з Китаю українців все ж вдалося помістити на карантин.