Амністія в умовах пандемії: наскільки виправданий випуск засуджених українців під час карантину

У Верховній Раді зареєстрували законопроекти про амністію засуджених в умовах епідемії коронавірусу. Й депутатський, й урядовий. Експерти розповіли виданню "Коментарі", наскільки виправданий випуск засуджених під час карантинних заходів.

"Застосування цих законів має бути, перш за все, направленим на зменшення соціального навантаження"

Аналітик в галузі права Українського інституту політики (УІП), адвокат, голова правозахисної громадської організації "Спільна мета" Ігор Печенкін звертає увагу, що один із законопроектів був внесений у ВР нардепами ще в березні. А минулого тижня був зареєстрований і урядовий.

Будь-який Закон України про застосування амністії повинен бути обґрунтований, соціально та фінансово виправданий і законодавчо бездоганний, підкреслює експерт. В цьому випадку застосування амністії у зв'язку з метою попередження розповсюдження короновірусу переслідує, за словами Ігоря Печонкіна, кілька основних завдань:

– звільнення близько 2 тисяч ув'язнених, засуджених за злочини не тяжкі та не особливої тяжкості (у тому числі з метою зменшення навантаження на пенітенціарну систему);

– вирішення соціальних завдань для поповнення кількості працездатних громадян, які крім цього потенційно разом з членами сім'ї в прогресії є лояльними до влади виборцями.

"Слід врахувати, що на початок 2020 року в місцях ув'язнення в Україні, без окупованих територій, перебувало близько 53 тисяч засуджених, – зазначає експерт. – Як адвокату, який займається захистом засуджених, мені доводилося стикатися і з жахливими умовами їх утримання. І з небезпекою їх зараження іншими, не менш небезпечними захворюваннями у місцях ув'язнення. З нещадним використанням їх праці, з побоями і приниженнями, які застосовуються до них. Все це триває десятиліттями, будучи спадщиною тоталітарного режиму, тягар якого Україна взяла на себе, але поки не впоралася з ним".

Все це, підкреслює Печенкін, посилюється великою кількістю незаконно засуджених, у тому числі до довічних термінів.

"Законодавче застосування амністії в Україні регулюється ст. 92 Конституції України. Вона встановлює, що закони України приймаються виключно ВР, – пояснює експерт. – Порядок застосування амністії та перелік категорій в'язнів, до яких вона може бути застосована, передбачені в Законі України "Про порядок застосування амністії в Україні". Важливо розуміти, що застосування цих законів має бути, перш за все, направленим на зменшення соціального навантаження, а також фінансово обґрунтованим – як щодо ув'язнених, так і щодо українського суспільства в цілому.

"Але з урахуванням зростання безробіття, зупинки виробництв, повсюдного карантину, приймаючи закон про амністію, влада повинна чесно відповісти на питання – що це буде? Допомога в питанні виходу з кризи і грамотне використання необхідних економіці трудових ресурсів (в особі звільнених ув'язнених). Або – навантаження у вигляді необхідності пошуку додаткових робочих місць та криміналізації суспільства", – підкреслює Ігор Печенкін.

"Амністія ніколи не була чинником погіршення криміногенної ситуації в країні"

Політичний експерт Валерій Клочок нагадує, що у відповідності зі ст. 7 Закону України "Про застосування амністії в Україні", закони про амністію, Верховна Рада може приймати не частіше одного разу на рік.

"Такий документ голосувався в 2016 році, – зазначає Валерій Клочок. – На початок року, за даними Адміністрації кримінально-виконавчої служби України, в установах тимчасово позбавлення волі трималося 52863 людини (без ОРДЛО і Криму). Збільшення кількості ув'язнених постійно призводить до погіршення умов їх утримання, обмеження площ в установах виконання покарань і додаткового навантаження на держбюджет, який і так суттєво недовиконується. Тільки, згідно з останнім секвестром, ми маємо мінус 120 мільярдів".

В парламенті, за словами політексперта, на цей момент зареєстрований як урядовий законопроект, так і проект закону про амністію у 2020 році (реєстраційний номер 3181 від 06.03.2020) авторства одного з депутатів правлячої фракції. Депутатським законопроектом визначені категорії засуджених, до яких може застосовуватися дострокове звільнення, а також – категорії засуджених, щодо яких амністія не застосовується: особи, які вчинили тяжкі й особливо тяжкі злочини, а також особи, які вчинили злочини з використанням службового становища (корупційні злочини).

"З початком поширення коронавірусу амністія також придбала відповідне тематичне забарвлення, – говорить Валерій Клочок. – Так, на початку квітня саме через карантин в Україні Міністерство юстиції пропонувало амністувати близько 900 ув'язнених під приводом того, що деякі країни пішли на звільнення великої кількості укладених під час епідемії коронавірусу. Тому збільшення кількості засуджених, яких пропонують звільнити зараз (майже 2000 чоловік) можна пов'язувати не тільки з економією бюджетних коштів, поліпшення умов утримання, з проявом гуманізму, але і з бажанням влади "сподобатися" виборцю. Тому що чергові місцеві вибори не за горами, а рейтинги рятувати треба. Тим більше, що як показує статистика, амністія ніколи не була чинником погіршення криміногенної ситуації в країні".

"Заходи, передбачені законопроектом, не дадуть ефекту у вирішенні існуючих завдань"

За словами політичного консультанта, технолога, спеціаліста з GR Андрія Бодрова, інформація про майбутню амністію різко розділила думки.

"Прихильники звільнення упирають на те, що скрутність ув'язнених у місцях змісту призвела до загибелі 517 осіб і 51-му самогубства. Противники звільнення категорій, визначених у проекті, напирають на наслідки карантинного локдауну, – говорить експерт. – На їх думку, він уже призвів до різкого зростання безробіття і потенційного сплеску злочинності, мовляв, "куди ж цих на волю випускати, якщо і так – розгул..."... Законопроект, внесений Кабміном (3397 від 27.04.2020), містить ще одну норму, яка загострить дискусії з цього приводу. Це – пропозиція включити до складу звільнених засуджених таку категорію, як "учасники бойових дій, особи, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в АТО й у здійсненні заходів щодо забезпечення нацбезпеки і оборони". Наприклад – колишні бійці батальйону "Торнадо", засуджені за злочини проти населення в ході бойових дій на Донбасі".

Це, впевнений Андрій Бодров, – прекрасний ґрунт для критики влади з боку опозиційних сил, що спираються на електорат півдня і сходу країни.

"Під таким кроком, напевно, буде "запідозрена" політична підоснова і побоювання на адресу радикальних угруповань з боку влади, "слабкість перед вулицею", – підкреслює експерт. – В "умовно правої" опозиції питання до законопроекту можуть з'явитися з протилежного боку: а чи не стане амністія способом звільнити, серед всіх інших, частину учасників опору подій Майдану (пункт про амністування осіб, які брали участь у протистоянні того періоду на обох сторонах є частиною плану з підготовки чергового раунду зустрічей у нормандському форматі)".

На думку Бодрова, мотиви Кабміну набагато простіші: це величезна дірка в бюджеті та усвідомлення неминучості найвищої швидкості поширення коронавірусу при такій скупченості ув'язнених у місцях позбавлення свободи і очікуваного рівня смертності при тій якості медобслуговування, яка доступна в наших в'язницях і СІЗО.

"Напевно, заходи, запропоновані законопроектом, не вирішать проблем, що спонукали провести амністію, – вважає експерт. – Мінус 2 тисячі людей, звичайно ж, економія для пенітенціарного бюджету, але поміститися в заплановані на ці статті бюджетні рамки все одно не вийде. Зростання індексу споживчих цін з'їсть всю економію з легкістю. Вирішити питання скупченості та поліпшення медобслуговування за заощаджені гроші теж не вийде – їх критично мало. Так, і, якщо чесно – це не економія. Це дефіцит... Таким чином, заходи, передбачені законопроектом, не дадуть ефекту у вирішенні існуючих завдань, але можуть створити багатий ґрунт для закидів у політичній короткозорості".

Раніше "Коментарі" писали, що в українських СІЗО з'являться платні люкс-камери.

 

Читайте Comments.ua в Google News