Євген Мироненко : Антиросійські санкції можна зробити набагато ефективнішими

Призначення Міністром закордонних справ України Посла з особливих доручень з питань санкційної політики (Олексій Макєєв), який буде займатися координацією діяльності міністерства, а також взаємодією з ключовими міжнародними партнерами України у сфері санкційної політики є правильним і логічним кроком.

Проте, риторика і визначення ключового підходу в даному напрямку тільки на позиції координації зусиль України з ключовими країнами і міжнародними інституціями для "посилення тиску" на РФ є не зовсім ефективним підходом.

Зазначу, що експертами Українського інституту майбутнього ще на початку квітня 2020 року було презентовано велику доповідь: "Санкції проти РФ: між ефективністю та ілюзіями?", в якій чітко сформовані сценарії ефективного використання санкційної ситуації на користь нашої держави, а також розвіюються міфи про винятковий вплив санкцій на економіку РФ.

Новопризначеному Спецпредставнику з питань санкційної політики треба розуміти, що за час санкцій РФ навчилася мінімізувати їх вплив, а також обходити їх, в тому числі і через своїх міжнародних партнерів.

Наприклад, Китай не тільки не бере участі в санкційному тиску на Росію, а навпаки, став одним із джерел заміщення товарів і технологій, доступ до яких російські компанії втратили через санкції. Натомість, Республіка Білорусь постачає не лише харчові продукти в РФ, а й виконує роль посередника між європейськими, українськими та російськими підприємствами з низки товарних позицій, включно з обладнанням для нафтогазового сектора РФ.

Також слід розуміти, що паралельно всередині самої Росії йде підготовка до виходу з-під санкцій. Враховуючи економічні перетворення в низці держав, уряд РФ має намір створити, якщо не найкращі, то одні з найкращих умови для інвесторів (насамперед американських, європейських, японських і китайських), вдосконалюючи свій бізнес-клімат. Зокрема, у рейтингу Doing Business 2014 (оцінювалися умови в червні 2012 — червні 2013 року) Росія посідала 92 позицію, Україна — 112. У рейтингу Doing Business 2019 РФ уже на 31 місці, а Україна — на 71. Тобто за 5 років Росія піднялась на 61 позицію, а наша країна, декларуючи прискорене проведення реформ, — на 41.

Таким чином, політика України щодо санкцій має передбачати не просто загальні формулювання на кшталт санкції за ради посилення тиску на РФ, а мають мати цілісний і прагматичний підхід. Зокрема, в згаданій вище доповіді, експерти нашого аналітичного центру визначають конкретні кроки України для ефективного використання санкційного періоду запровадженого по відношенню до РФ.

Одними з таких напрямків є: 

- лобіювання збереження або посилення санкцій за секторами потенційного зростання РФ, які збігаються з секторами потенційного зростання України; 

- окрім санкційних пакетів, Україна має пропонувати умови для залучення інвестицій у створення компаній, спроможних замістити відповідні російські потужності. 

- замість прохання "захистити, впливаючи на Росію", Україна має пропонувати "заробити на обмеженнях Росії, залишаючи собі політичний інструмент впливу".

Такий підхід допоможе західним елітам, які вважають санкції проти РФ фінансовим тягарем, зрозуміти функціонал і цінність України, а також логіку збереження санкцій проти Росії, а не їх найшвидше скасування, як це намагається подати Кремль.