Артем Петренко : Як поліпшити роботу Антимонопольного комітету України

"Одна з головних проблем України – монополізація олігархами багатьох важливих ринків (найчастіше через картельні змови) для утримання потрібних цін. Починаючи від ринку сигарет, закінчуючи ринком нафтопродуктів.

Україні ще далеко до реальної конкуренції на енергоринку або між постачальниками комунальних послуг.

У минулі роки іноді складалося враження, що Антимонопольний комітет працював за схемою більшості інших контролюючих органів – тупо збирав гроші з бізнесу, щоб закривати очі на більшість випадків неконкурентної поведінки.

Взагалі ефективність антимонопольного інституту криється не тільки в стійкості до хабарів, що в нашій ситуації забезпечити дуже складно, але і в рівні професіоналізму в щоденній кропіткій роботі.

Крім загальнонаціональних картельних змов або неконкурентних лобістських рішень парламенту чи уряду, потрібно також протистояти порушення конкуренції на місцевому рівні.

Наведу приклад. В ряді країн Євросоюзу ще років 15-20 тому почали дискутувати про погрози з боку великих торгівельних мереж. У цих випадках використовується термін "домінуюче становище", і на рівні місцевої влади обмежують можливості мережевих супермаркетів витісняти місцеві ринки і дрібні магазинчики.

Але проблема криється і в нерівній світової конкуренції. З одного боку, всілякі міжнародні угоди забороняють Україні субсидувати своїх виробників. Але вони змушені конкурувати з транснаціональними гігантами, яких вже "отсубсидували" на багато мільярдів доларів. ВТО і наші зони вільної торгівлі змусили нас максимально знизити ввізні мита, в той час як ключові світові ринки залишаються з низкою серйозних обмежень для українських компаній.

Є ще один важливий аспект. За останні 30 років у світі сталася надзвичайна концентрація капіталу і технологій в ряді галузей. Наприклад, це важливо розуміти в контексті нашої дискусії навколо аграрної реформи.

Ще в 70-х роках минулого століття 95% всіх запасів зерна у світі перебували під контролем шести транснаціональних компаній-трейдерів. За даними газети The Guardian, сьогодні домінують вже 4 компанії – ті ж, що і 40 років тому.

При цьому вони мають стратегічні альянси і спільні підприємства с також домінуючими в світі насінницькими і агрохімічними конгломератами. Ще кілька років тому понад 50% світового ринку насіння припадало на чотири фірми Monsanto (зареєстрована в Делавері, штаб-квартира в Міссурі), Du Pont (штаб-квартира в Делавері), Syngenta (зареєстрована і штаб-квартира в Швейцарії) і Limagrain, міжнародний кооператив, який базується у Франції.

У сфері агрохімікатів 75% світового ринку ще 5 років тому контролювали шість компаній: DuPont, Monsanto, Syngenta, Dow (штат Делавер, штаб-квартира в Мічигані), і два німецьких хімічних гіганта Bayer і BASF.

Тепер таких компанії залишилося лише 4.

У 2017 році завершилося злиття компаній Dow і Du Pont. Сукупна ринкова капіталізація двох гігантів склала близько $130 млрд.

А в 2018 році німецька Bayer завершила операцію з купівлі американської Monsanto за $66 млрд. При цьому треба розуміти, що за останні 20 років сама Monsanto поглинула десятки компаній-виробників насіння по всьому світу.

Подібні угоди зазвичай супроводжуються тривалими розглядами і наданням дозволів з боку антимонопольних органів усіх країн, де ці компанії працюють. Приміром, Росія змусила цих світових гігантів передати ряд технологій власним внутрішнім виробникам.

Навіть американські фермери скаржаться на світових гігантів: вони володіють інфраструктурою по зберіганню і транспортуванню аграрної продукції, вони ж продають насіння, хімію і високотехнологічні продукти для АПК. Виходить, що фермер буде виробляти переважно те, що скажуть світові монополісти, і продавати за такими цінами, на які впливають ті ж світові трейдери. В такій ситуації стає не важливо, хто володіє землею. Аграрні виробники автоматично стають залежними від світових гігантів, виробництво агропродукції все більше зводиться до монокультур, знижуючи рівень продовольчої безпеки країни, підвищуючи залежність від імпорту і вразливість від коливань світових цін.

Тому роль Антимонопольного комітету дуже важлива для захисту українських виробників від більш потужних іноземних, які відпочатку перебувають у більш вигідних умовах. А це означає, що наше антимонопольне відомство має брати активну участь у розробці більшості економічних реформ. Але ми цього не спостерігаємо.

В інших країнах антимонопольні органи кардинально прозоріші. Крім коротких новин про свої рішення, вони публікують дослідження конкурентного середовища на різних ринках і докладні звіти про свої антимонопольні розслідування".