Діана Дуцик : Медіаграмотність в Україні – як це зробити правильно

"У першу чергу варто наголосити, що медіаграмотність уже давно впроваджується в українських школах на експериментальному рівні. У 2010 році Національна академія педагогічних наук ухвалила Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні, а в 2016 році ця Концепція була оновлена. Медіаграмотність включили у стандарт початкової школи. Також у 2017 році  Міністерство освіти та науки затвердило всеукраїнський експеримент із медіаосвіти на 2017–2022 роки, який розробила Лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

Я б закликала політиків та чиновників, які сьогодні хочуть опікуватися темою медіаграмотності, в першу чергу проаналізувати всі ті багаторічні напрацювання, які Україна має в цій сфері, щоб не винаходити велосипед. Україна дуже багато робить у цьому напрямку останні роки, особливо з початком війни.

Також дуже багато докладають зусиль деякі донори. Наприклад, за кошти IREX розроблено низку шкільних посібників, які інтегрують медіаграмотність в такі предмети як історія, література, мова, мистецтвознавство;  а також велика кількість вчителів пройшли тренінги та апробовують цю методику навчання в школах. Ще один донор – Internews багато років приділяє увагу медіаграмотності дорослих. Зрештою, фактчекінгові проекти, такі як StopFake, також сприять підвищенню рівня медіа грамотності серед дорослого населення.

Попередній міністр культури Володимир Бородянський хотів ввести ЗНО з медіаграмотності. Новий міністр – Олександр Ткаченко – теж виявив інтерес до теми медіаграмотності. Це дуже добре. Потрібні системні рішення, на які не можуть вийти громадські організації в силу своєї природи. Але їх може впроваджувати держава. Зокрема такі як підготовка медіапедагогів на рівні університетів, впровадження системи медіаосвіти в школах (не на рівні експерименту, а широко) та у вищих навчальних закладах.

Я не знаю, які плани має Олександр Ткаченко. Але я б хотіла дати пораду: не займатися тим, що можуть зробити і роблять громадські організації, а в першу чергу зробити те, що має зробити держава. А саме – проаналізувати, чи потрібна розробка певної нормативної бази, де є прогалини, які потребують підтримки та заохочення держави і т.д. Можливо, надати додаткове фінансування. Бо питання окремого предмету з медіаграмотності в школах – це не лише підготовка кадрів та розробка начальних матеріалів, це й оплата праці вчителів, яка має бути передбачена державним бюджетом. І таких питань може назбиратися чимало".