Ігор Бураковський : Успішні економічні зони - це штучний товар

"Сама ідея використання такого інструменту регіонального розвитку як спеціальна економічна зона (СЕЗ) сьогодні є надзвичайно популярною. За даними ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку - ред.), в 2019 році в світі нараховувалось біля 5,4 тис. СЕЗів в 147 країнах світу. Але попри це і до цього часу точиться активна дискусія стосовно самого поняття "спеціальна економічна зона", її видів та можливого дизайну.

До того ж, світовий досвід свідчить про те, що економічні результати функціонування СЕЗ в своїй масі є досить суперечливими. За даними ЮНКТАД, станом на 2019 рік всього 35% СЕЗ характеризувались повною чи суттєвою реалізацією свого потенціалу (залучення інвесторів, масштаби економічної діяльності тощо), тоді як 25% СЕЗ реалізували свій потенціал не повністю, а результати діяльності 22% СЕЗ дуже низькі або практично нульові.

На мою думку, розмова про економічне відновлення територій умовного Донбасу слід починати з відповіді на питання про нашу мету. Ми хочемо займатись розвитком традиційних галузей, або ставимо амбіційну ціль "перезапустити" Донбасс? Тільки тоді можна говорити про набір відповідних інструментів економічної політики в цілому та потенційну роль СЕЗ зокрема.

СЕЗ не є панацеєю від усіх економічних проблем, з яким сьогодні стикається Україна в цілому та її регіони зокрема. CЕЗ в найкращому випадку є так званим другим найкращим інструментом для вирішення певної проблеми, але за рахунок певного зниження загальної економічної ефективності. Ну - це вже теорія, яку треба знати.

Практика свідчить, що великий пакет фіскальних стимулів в рамках СЕЗ негативно впливає на бюджетні надходження та  створює підґрунтя для зловживань. До того ж сьогодні інвесторів в багатьох випадках значно більше цікавить якість інфраструктури та наявних виробничих потужностей, структура місцевого ринку робочої сили, тобто те, що формує реальну чи потенційну перевагу даної території, як місця ведення бізнесу, а не фінансові пільги як такі. І ці та інші моменти слід враховувати при підготовці якісного техніко-економічного обґрунтування майбутньої СЕЗ.

В цілому ж дискусія у форматі "створювати чи не створювати СЕЗ на Донбасі", на мою думку, просто не має сенсу. Про перспективи такої СЕЗ можна серйозно говорити лише тоді, коли будуть відомі три речі, а саме:

а) стратегічна мета створення СЕЗ,

б) регуляторний режим та механізм управління зоною,

в) так звана "пропозиція" для інвестора, тобто пакет стимулів, які пропонуються в рамках СЕЗ.

І наостанок. Успішні економічні зони - це штучний товар, який досить непросто "відтворити" в умовах іншої країни. Особливо, коли мова йде про намагання скористатись СЕЗ для швидкого вирішення амбітних економічних цілей".